ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/5196/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом`якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Литвинової Т.В., представника відповідача Пятигорець Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2019 №0022841305, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховані грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 374157,34 грн та застосовані штрафні санкції у сумі 93539,34 грн.;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022851305 яким до ОСОБА_1 застосована штрафна санкція у сумі 170 грн.;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2019 № 0022861305, яким позивачу нараховані грошові зобов`язання з військового збору в сумі 31179,79 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 7794,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що про проведену податковим органом перевірку та прийняті податкові повідомлення-рішення позивач дізнався тільки при ознайомленні з рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 по справі №540/4211/20. Податкові повідомлення-рішення прийняті за висновками документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 з питань отримання додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, яка була проведена з порушеннями порядку проведення документальної невиїзної перевірки. Направлення на перевірку, копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не були надіслані за адресою проживання позивача рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Наказ про проведення перевірки від 21.03.2019 №431, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 22.03.2019 №172/21- 22-13-05 надіслані ГУДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі за адресою: АДРЕСА_1 , за якою ОСОБА_1 е проживає з 2005 року, та повернуто за закінченням терміну зберігання. Згідно копії паспорту ОСОБА_1 він з 30 липня 2012 року та по теперешній час зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач був об`єктивно позбавлений можливості ознайомитись у встановлений законом спосіб із зазначеними документами до початку здійснення контрольного заходу. Про зміну адреси податковому органу було відомо, оскільки деякий період часу ОСОБА_1 займався підприємницькою діяльністю, був зареєстрований фізичною особою - підприємцем та мав податкову адресу АДРЕСА_1 , яку в подальшому офіційно змінив на АДРЕСА_3 , а в подальшому на АДРЕСА_4 , що відображалось в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також позивач стверджує, що зазначена в акті перевірки сума доходу у вигляді податкового блага у розмірі 2078651,88 грн. на час проведення перевірки не підтверджувалась жодним документом, а орган ДФС керувався тільки звітністю банку про анульовану (прощену) заборгованість в розмірі 2078651.88 грн., контролюючий орган не дослідив зміст взаємовідносин сторін за кредитним договором, історію платежів, нарахування процентів за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) та достовірно свідчили б про правовий статус прощеного боргу. Прощення (списання) заборгованості за кредитним договором не є доходом, одержаним як додаткове благо, у розумінні пп. 14,1.47 п. 14,1 ст. 14 Податкового кодексу України, так як відповідачем не визначено, хто саме є кредитором, тому й не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Відповідач не мав доказів належного повідомлення позивача про анулювання (прощення) боргу, включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивача, за підсумками звітного періоду, розмір отриманого позивачем додаткового блага. Відповідач під час проведення перевірки та складання акту не з`ясував складову суми прощеної (анульованої) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, комісії та/або штрафні санкції (пеню), а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов`язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Крім того, на думку позивача, контролюючий орган не взяв до уваги, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" №321 -VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 7 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Ухвалою від 15.09.21 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 01.11.21 на 09:30..

07.10.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову. Вказує, що згідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про джерела доходу та суми отриманих доходів з 01.01.2016 по 31.12.2016 фізична особа - платник податків ОСОБА_1 у 3-му кварталі 2016 року отримав дохід від АТ "УкрСиббанк" у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) у сумі 2078651,88 грн., з яких не нараховано (не утримано) та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. ОСОБА_1 надіслано запит від 09.11.2018 №11827/4/10/21-22-51-13 про надання документальних підтверджень та пояснень про необхідність для надання пояснень щодо вірного визначення суми загального річного доходу та з метою декларування отриманих доходів за 2016 рік, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його податкову адресу: АДРЕСА_5 , запит повернений з відміткою про причини не вручення: "За закінченням терміну зберігання". На вищезазначений запит позивачем відповідь до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не надано. Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі направлено запит від 13.11.2018 №11955/10/21-22-51-13 до ПАТ "Укрссиббанк" щодо підтвердження інформації щодо нарахованого та виплаченого доходу за ознакою "126" у вигляді анулювання кредитної заборгованості (основної суми боргу) ОСОБА_1 , який надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернений з відміткою про причини не вручення: "За закінченням терміну зберігання" . Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 проінформовано письмовим повідомленням від 22.03.2019 №172/21-22-13-05 разом з наказом контролюючого органу від 21.03.2019 №431 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 06.05.2019, які направлені платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його податкову адресу. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, 13.05.2019 лист повернуто за закінченням строку зберігання.

Відповідно до п. 70.7 ст. 70 Податкового Кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків фізичні особи - платники податків зобов`язані інформувати контролюючі органи про зміну даних (прізвища фізичної особи, місця проживання тощо) шляхом подання заяви за ф. № 5ДР або за ф. № 5ДРП. Таким чином, загальні відомості, в т.ч. дані про місце проживання (місце реєстрації) платників податків вносяться контролюючим органом в автоматичному режимі з даних інформаційної системи ДРФО, яка ведеться на Центральному рівні. Інформація від ОСОБА_1 щодо зміни місця реєстрації до контролюючого органу не надходила. В даному випадку, поштові відправлення із повідомленням про проведення перевірки та копією наказу, актом перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями надсилались на податкову адресу позивача : АДРЕСА_1 . Проведеною перевіркою було виявлено, що в порушення вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу позивачем не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 2 078 651,88 грн., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 374 157,34 грн. та військового збору у сумі 31 179,79 грн. Також виявлено, що ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік у встановлені законодавством терміни, чим недотримано вимог пункту 49.1, пункту 49.2, підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу.

19.10.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач звертає увагу суду на те, що відповідач вважає, що єдиною відомою йому адресою платника податків ОСОБА_1 є зареєстрована у Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-платників податків адреса за якою платник податків береться на облік, як платник податків, це: АДРЕСА_5 . Але, ці доводи є безпідставними, та суперечать дійсним обставинам справи. Позивач надав копію свідоцтва про державну реєстрацію його як СПД-фізичної особи від 26.04.2002 із зазначенням адреси проживання : АДРЕСА_5 , копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП від 26.04.2002 із зазначенням місця реєстрації: АДРЕСА_3 , копію свідоцтва про державну реєстрацію його як ФОП від 10.12.2009 із зазначенням місця реєстрації: АДРЕСА_4 , повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 із зазначенням місця реєстрації: АДРЕСА_4 . Позивач посилається на те, що тривалий час здійснював підприємницьку діяльність як ФОП та отримував свідоцтва про державну реєстрацію із зазначенням місця реєстрації платника податків, які безумовно були відомі відповідачу та крім того, на час припинення підприємницької діяльності, відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого податкового законодавства за період з 04.10.2012 по 07.05.2013 та складено відповідний акт №5615/17-2/2786407730 від 07.05.2013, в якому у пункті 2.1.2. "Інформація про платника податків" зазначено місце проживання платника податків: АДРЕСА_4 .

07.10.2021 відповідач подав до суду клопотання про залучення до участі в розгляді справи в якості 3-ї особи без самостійних вимог АТ "УкрСиббанк". В судовому засіданні 01.11.2021 представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про залучення третьої особи та витребування доказів, оскільки відповідач не надав підтвердження вжиття заходів щодо самостійного отримання доказів від банку, крім того не обґрунтовано яким чином рішення суду вплине на права та обов`язки третьої особи.

Ухвалою від 17.11.2021 суд залучив АТ "УкрСиббанк" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, витребувавши від сторін додаткові докази. Тією ж ухвалою суд відмовив в задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі про залишення позову без розгляду.

01.12.2021 розгляд справи проведений в письмовому провадженні у зв`язку з поданими представниками позивача та відповідача заявами, відкладено підготовче засідання на 17.12.2021, вдруге витребувано ПАТ "УкрСиббанк" додаткові докази.

16.12.2021 до суду від ПАТ "УкрСиббанк" надійшли витребувані документи, зокрема, копія повідомлення про анулювання боргу від 10.08.2016 в розмірі 261997,16 дол. США, а саме: 83754,93 дол. США що складає 2078651,88 грн. по курсу НБУ станом на 10.08.2016, 165142,23 дол. США, що складає 4098543,30 грн. по курсу НБУ, штрафних санкцій в сумі 8031 грн. 48 коп. На повідомленні є підпис ОСОБА_1 про отримання копії. Також надано квитанцію про сплату позивачем 10.08.2016 13100 дол. США, копію договору про надання споживчого кредиту з додатками.

17.12.2021 позивач у підготовче засідання не прибув. 17.12.2021 від представника відповідача надійшла заява щодо проведення підготовчого засідання без участі органу ДПС.

Ухвалою від 17.12.2021 закрито підготовче провадження, призначений розгляд справи по суті на 12.01.2022 на 10 год. 00 хвил. В судове засідання представники сторін прибули, представник позивача наполягає на задоволені позову, надав додаткові письмові пояснення у справі. Представник відповідача заперечує проти позову, просить відмовити в його задоволенні. В подальшому в судовому засіданні за участю представників сторін оголошено перерву до 24.01.2022.

21.01.2022 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

24.01.2022 судове засідання продовжено.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 25.01.2022.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору, були прийняті за висновками документальної невиїзної позапланової перевірки ОСОБА_1 під час отриманого додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період 01.01.2016 - 31.12.2016 (акт від 15.05.2019 № 265/21-22-18-05/ НОМЕР_1 ).

Перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 були порушені:

- підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 2 078 651,88 грн., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 374 157,34 грн.

- підпункт 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ, що призвело до донарахування військового збору у сумі 31179,79 грн.

- пункт 49.1, пункту 49.2 статті 49, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 - неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2016 р.

В акті перевірки вказано, що згідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про джерела доходу та суми отриманих доходів з 01.01.2016 по 31.12.2016 фізична особа - платник податків ОСОБА_1 у 3-му кварталі 2016 року отримав дохід від АТ "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 9807750) у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) у сумі 2078651,88 грн., з якого не нараховано (не утримано) та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб. Податкову декларацію про доходи за 2016 рік позивач не подавав.

В акті перевірки вказано, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.03.2019 № 431, письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 22.03.2019 №172/21-22-13-05 надіслано платнику податків ОСОБА_1 08.04.2019. Перевірку проведено з відома платника податків ОСОБА_1 , податкова адреса (місце проживання) платника податків; АДРЕСА_6 .

За результатами акту перевірки від 15.05.2019 №265/21-22-13-05/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі було прийнято податкові-повідомлення рішення від 15.07.2019 :

- №0022841305, яким збільшено суму грошового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 467696,68 грн, у тому числі основного платежу 374157,34 грн та штрафні санкції у сумі 93539,34 грн.;

- №0022851305 яким застосована штрафна санкція у сумі 170 грн. за неподання декларації про доходи;

- № 0022861305, яким позивачу нараховані грошові зобов`язання з військового збору в сумі 31179,79 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 7794,95 грн.

З податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився, вважає їх такими, що постановлені з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб`єкти.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначено ПК У країни. Види, підстави та порядок проведення контролюючими органами перевірок регулюються главою 8 ПК України, відповідно до якої контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України предметом документальної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений статтею 78 Податкового кодексу України. Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлені статтею 79 Податкового кодексу України.

В наказі №431 від 21.03.2019 про проведення перевірки позивача було зазначено в якості підстави такої перевірки п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, який в редакції на березень 2019 року передбачав, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: 78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, і за умови направлення платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення йому або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України .

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач в позові в якості однією з підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вказує на порушення відповідачем процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, передбаченої п.79.2 ст.79 ПК України, в частині направлення на неправильну адресу і відповідно неотримання позивачем або уповноваженим представником позивача копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про її проведення.

Надаючи правову оцінку вказаному доводу позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до вищеописаних положень ПК України, право у посадових осіб контролюючого органу розпочати документальну позапланову невиїзну перевірку виникає за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абз.6 п.42.4 ст.42 ПК України).

Тобто, надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки на належну податкову адресу платника податків вважається "врученням".

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (п.45.1 ст.45 ПК України).

В позовній заяві позивач вказує адресу проживання АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта позивача, за вказаною адресою позивач зареєстрований з 30.07.2012 року. З реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , позивач був знятий 27.07.2005, з серпня 2005 року по листопад 2009 року був зареєстрований за адресою АДРЕСА_7 , з листопада 2009 року по липень 2012 року був зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 .

Деякий час (з 26.04.2002 по 23.05.2013) позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також змінював свою податкову адресу, остання в ЄДР адреса це АДРЕСА_4 . Про зміну попередньої адреси ( АДРЕСА_1 ) на дану адресу було відомо і податковому органу, що підтверджується наданою до клопотання про залишення позову без розгляду податковою інформацією з баз даних ДПС. За останньою адресою АДРЕСА_4 , відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого податкового законодавства за період з 04.10.2012 по 07.05.2013 та складено відповідний акт №5615/17-2/2786407730 від 07.05.2013року, в якому у пункті 2.1.2. Інформація про платника податків зазначено місце проживання платника податків: АДРЕСА_4 .

Відповідно до п. 10 частини другої ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться, зокрема, відомості про фізичну особу - підприємця щодо місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 частини четвертої ст. 9 Закону N 755).

Відповідач не заперечує того факту, що запит про надання документальних підтверджень та пояснень та в подальшому наказ про проведення перевірки, повідомлення про перевірку, акт перевірки та податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачу на адресу АДРЕСА_1 , та повернуто на адресу податкового органу поштового відправлення з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" . Свої дії пояснює тим, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр), в цьому реєстрі адреса позивача зазначена АДРЕСА_1 , відомостей про зміну адреси позивач контролюючому органу не подавав.

Державний реєстр фізичних осіб - платників податків це автоматизований банк даних, який створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори, інші обов`язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України, функціонує з 1 січня 1996, створено на виконання Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів".

Фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення , протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 70.7 ст. 70 ПКУ). Разом з тим, при не повідомленні про зміну місця проживання, фізичні особи-платники податків не несуть відповідальності.

Крім того, органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, зобов`язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідач не надав суду доказів того, що в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків вказана саме та адреса, на яку він надсилав наказ та повідомлення про перевірку, і запит про надання документів на перевірку. Доказів звернення відповідача до відповідних органів, які здійснюють реєстрація місця проживання громадян, про зареєстроване місце проживання позивача також суду не надано.

Суд приймає до уваги, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі направлено запит від 13.11.2018 №11955/10/21-22-51-13 до ПАТ "Укрссиббанк" щодо підтвердження інформації щодо нарахованого та виплаченого доходу за ознакою "126" у вигляді анулювання кредитної заборгованості (основної суми боргу) ОСОБА_1 , який надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення не на адресу банку, а на адресу АДРЕСА_4 , та був повернений з відміткою про причини не вручення : "За закінченням терміну зберігання".

Тому з огляду на приписи статті 42 , п.79.2 ПК України вказане свідчить про недотримання контролюючим органом умов для того, щоб розпочати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Суд погоджується з позицією позивача, що порушення порядку направлення позивачу повідомлення про проведення перевірки та копії наказу, позбавило його або його представника можливості реалізації свого права на ознайомлення з наказом до початку здійснення контрольного заходу, права його оскаржити, можливості бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення з питань, що виникають під час перевірки, ознайомлюватися та отримувати акт перевірки, надавати документи з питань укладення кредитного договору, виникнення заборгованості і списання боргу за кредитним договором для проведення перевірки, підписувати акт перевірки із зауваженнями, подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Перевірка позивача фактично є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстав та процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, а акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою ст.74 КАСУ, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Оскільки неправомірність оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень підтверджується вже їх фактом прийняття на підставі неналежного доказу (акту індивідуальної дії), оформленого за результатом порушення відповідачем процедури проведення перевірки позивача і свідчить про відсутність правових наслідків такої перевірки, виходячи з принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків", разом з тим суд вважає, що необхідно дослідити, яким чином вказані порушення процедури перевірки вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішень.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України, згідно з п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 01 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний поінформувати платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу в порядку, визначеному п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

АТ "УкрСиббанк" подало до Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про джерела доходу та суми отриманих доходів з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) у сумі 2 078 651,88 грн.

Враховуючи надані банком, як третьою особою по справі , документи щодо списання частини кредиту позивачу, а також надані представником позивача докази, суд дійшов висновку, що розмір доходу 2078651 грн. 88 коп. не підтверджується належними доказами, і зазначений тільки у повідомленні банку про анулювання боргу.

Так, заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 12.07.2010 року по справі №2-4170/10, за яким АТ "УкрСиббанк" солідарно стягнув із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11352290000 від 29.05.2008 вказана загальна заборгованість у розмірі 136722,45 доларів США, що у еквіваленті по курсу НБУ станом на 06.05.2010 року (792,59 грн. за 100 дол.) становить 1083648,47 грн., в тому числі:

948784 грн. основний борг ( в еквіваленті це 119706,83 дол. США ,

126832 грн. відсотки за користування кредитом (або 16002,3 дол. США)

8 031,48 грн. пені.

У рішенні суду зазначено, що кредит був наданий в сумі 122860 дол. США в 2008 році. Внаслідок порушень умов повернення кредиту, банк 24.02.2010 направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту у повному обсязі. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З наданого представником позивача листа відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області від 02.08.2021 вбачається, що на виконання заочного рішення Суворовського райсуду м. Херсона у межах виконавчого провадження (яке було закінчено 30.06.2016) було реалізовано майно позивача та перераховано банку 715044 грн. 89 коп., коштів, отриманих від продажу предмета іпотеки, що виявилося недостатньо для повного задоволення вимог кредитора. Отже, залишок заборгованості за судовим рішенням становив 368604 грн. Навіть якщо допустити, що це сума основного боргу, а не відсотки та пені, які були погашені коштами з реалізації майна, то в перерахунку на доларовий еквівалент це все одно свідчить про часткове погашення основної суми кредиту та наявний несплачений залишок 46506 дол. боргу по основній сумі кредиту.

Крім того, банк надав суду докази позивачем перед списанням заборгованості була погашена сума боргу 13100 дол. Таким чином, залишок неповернутої суми кредиту ймовірно складає приблизно 33406 дол., але ж ніяк ні 83 754,93 долари , як це вказано в повідомленні банку про анулювання (прощення) боргу №31-4-3-02/57 від 10.08.2016 року.

Представник позивача пояснив суду, що інших документів щодо кредиту станом на час розгляду справи в суді не збереглось через значний проміжок часу з моменту погашення кредиту, оскільки позивач вважав , що питань, пов`язаних з кредитним договором більше не виникне. Суд звертає увагу на те, що повідомлення про анулювання боргу позивачем отримано, тобто він був обізнаний з необхідністю задекларувати дохід та сплатити податки з анульованої суми, але не з`ясував дійсний розмір прощеної суми, податки не сплатив, що представник позивача пояснює тривалою відсутністю ОСОБА_1 в Україні через роботу за кордоном, що не є поважною причиною такої бездіяльності. Разом з тим, відсутність спору з установою банку та не сплата позивачем податків не позбавляє його права заперечувати розмір отриманого доходу у вигляді прощеного боргу при проведенні податкової перевірки та надавати необхідні документи, складати зауваження до акту перевірки, та одночасно не звільняє контролюючий орган від необхідності перевірити первинні документи, які свідчать про розмір та факт отриманого доходу. Суд погоджується з доводами позивача про те, що розмір анульованої суми кредиту не підтверджено беззаперечними доказами, через порушення процедури проведення перевірки позивач був позбавлений права надати перевіряючим посадовим особам документи та оспорити дійсний розмір прощеного боргу.

Щодо доводів позивача про необхідність застосування норм курсової різниці, суд зазначає, що відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX ПКУ не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, при застосування даної норми при анулюванні (прощенні) суми боргу за кредитом повинні бути дотриманні умови зміни валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти в гривню . Матеріали справи не містять додаткової угоди щодо зміни валюти зобов`язання за кредитним договором від №11352290000 від 29.05.2008 року, а стягнення прострочених грошових зобов`язань у гривні, у розмірі 1083648,47 грн. за заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона не є доказом зміни валюти сторонами кредитного договору. Саме сторони кредитного договору мають досягти домовленості про зміну валюти кредитування з долара США на гривню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача, якими він обґрунтовував свої заперечення, не знайшли в повній мірі свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.

На підставі викладеного суд дійшов висновку щодо задоволення адміністративного позову.

Позивачу відшкодовуються сплачений судовий збір в сумі 2724 грн. за рахунок відповідача відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України.

Крім того, судом встановлено, що позивач неправильно обчислив судовий збір та сплатив його як за вимоги немайнового характеру, тоді як має сплатити в розмірі 1 % від суми донарахованих йому грошових зобов`язань та штрафних санкцій (вимоги майнового характеру), тобто в сумі 5068 грн. 41 коп. (1 % від 506841 грн. 42 коп.). Отже, недоплачено 2344 грн. 41 коп. судового збору. Враховуючи, що позов задоволений в повному обсязі, суд достягує недоплачену суму судового збору з відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 15.07.2019 №№ 0022841305, 0022851305, 0022861305 , відповідно до яких позивачу нараховані грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосовані штрафні санкції.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495) на користь ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_1 ) 2724 грн. судового збору.

Стягнути з з Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495) 2344 грн. 41 коп. судового збору до державного бюджету.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04 лютого 2022 р.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 111030200