В И Р О К

іменем України

18 березня 2011 року                                                                      м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого-судді Горегляд О.І.,

з участю:

- секретаря судового засідання - Ломази С.О.,

- прокурора - Нижника Г.П., Поліщука О.В.,

- потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

- законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_4,

- підсудного - ОСОБА_5,

- захисника підсудного - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кузнецовськ кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кузнецовськ Рівненської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого: 27 березня 2003 року - Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на один рік обмеження волі з встановленням випробування та іспитового строку терміном на один рік, амністованого 16 вересня 2003 року, 22 квітня 2005 року - Сарненським районним судом Рівненської області - за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.2 ст.189, ч.2 ст.189  КК України на три роки і три місяці позбавлення волі, 19 серпня 2005 року - Кузнецовським міським судом Рівненської області  за ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України на два роки позбавлення волі з встановленям випробування та іспитового строку  терміном на два роки, 13 червня 2007 року - Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч.2 ст.185 КК України на два роки і один місяць позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 13 липня 2009 року по відбуттю строку покарання, проживаючого в АДРЕСА_1,

- за ч.2 ст.190, ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, -  

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2009 року в період часу з 21 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин, перебуваючи біля будинку №32-б по мікрорайону Перемоги м.Кузнецовськ Рівненської області, ОСОБА_5 використав знайомство і шахрайським способом, зловживаючи довірою і ввівши в оману неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1, з метою заволодіння чужим майном отримав від останнього мобільний телефон, марки «Нокіа 6233», імеі - НОМЕР_1, залишковою вартістю з урахуванням часткової втрати його товарних якостей 1008 грн., пообіцявши неповнолітньому ОСОБА_1 зробити для нього фотографування фотокамерою цього телефону зразків татуїровок, після чого повернути телефон потерпілому. При цьому ОСОБА_5 фактично заздалегідь мав на меті не виконувати таку обіцянку, а мав намір продати мобільний телефон і використати отримані кошти на власні потреби. Умисно, повторно заволодівши таким чином чужим майном, підсудний залишив місце події і наступного дня, тобто 18 вересня 2009 року, продав отриманий від ОСОБА_1 мобільний телефон ОСОБА_7 за 200 грн. 00 коп., витративши ці кошти на власні потреби.

Приблизно наприкінці вересня 2009 року, точної дати досудовим слідством та під час судового слідства не встановлено, приблизно о 20 години 00 хвилин ОСОБА_5 прийшов до квартири АДРЕСА_2, де проживає його знайомий ОСОБА_3. Перебуваючи разом з ОСОБА_3 на площадці поблизу вхідних дверей до даної квартири, ОСОБА_5 умисно, повторно, шляхом обману під приводом здійснення телефонного дзвінка заволодів мобільним телефоном, марки «Нокіа 5310», належним на праві приватної власності ОСОБА_3, вартістю з урахуванням його зносу 1000 грн., чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

02 жовтня 2009 року приблизно о 11 годині 00 хвилин, скориставшись незамкненими вхідними дверима квартири АДРЕСА_3, ОСОБА_5 проник до цього житлового  приміщення з метою викрадення чужого майна. Перебуваючи в приміщенні квартири, підсудний переконався, що його дій ніхто не бачить і, скориставшись відсутністю жителів квартири, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів викрав зі столу в кухонній кімнаті мобільний телефон, марки «Нокіa 6610 і», вартістю 384 грн. 00 коп. разом із карткою стартового пакету фірми «Київстар», вартістю 25 грн. 00 коп., грошовими коштами на рахунку в сумі 30 грн. 00 коп. та чохлом, вартістю з урахуванням зносу 15 грн. 00 коп., які належать ОСОБА_2, чим спричинив потерпілому майнову шкоду в загальній сумі 454 грн. 00 коп.

Продовжуючи злочинну діяльність, 17 жовтня 2009 року приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_5 з метою викрадення чужого майна шляхом вибиття вхідних дверей проник до приміщення квартири АДРЕСА_3, звідки  умисно, таємно, повторно викрав наступні речі: телевізор, марки «Самсунг», вартістю з урахуванням зносу 2600 грн. 00 коп.; монітор, марки «Самсунг», вартістю з урахуванням зносу 1850 грн.; системний блок «Фокс Кон Мідл Тавер», вартістю з урахуванням зносу 3500 грн. 00 коп.; сабвуфер, марки «GemBIRD», вартістю з урахуванням зносу 350 грн. 00 коп.; срібну монету, вартістю 500 грн. 00 коп.; нагрудний знак «За вагомий внесок у розвиток атомної енергетики України», вартістю 200 грн. 00 коп.; 3 ювілейні монети, вартістю 2 грн. кожна; дві золоті обручки, загальною вартістю 3900 грн. 00 коп.; золотий ланцюжок, вартістю 1950 грн. 00 коп.; золоту підвіску з корундом, вартістю 250 грн. 00 коп.; металевий ланцюжок із підвіскою, вартістю 100 грн. 00 коп.; гроші в сумі 40 грн. 00 коп.; 2 долари США однією купюрою, вартістю 25 грн. 00 коп.; підвіску срібну, вартістю 100 грн.00 коп.; мідну декоративну монету, вартістю 20 грн. 00 коп.; декоративну монету на шпильці із латуні, вартістю 10 грн. 00 коп., монету з металу сірого кольору, вартістю 10 грн. 00 коп., а всього на загальну суму 15411 грн. 00 коп.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України  - заволодіння чужим майном -  мобільним телефоном, марки «Нокіа 6233», імеі - НОМЕР_1, вартістю 1008 грн., шляхом обману і зловживання довірою неповнолітнього ОСОБА_1, скоєного повторно, та щиро розкаявся у вчиненому.

Підсудний пояснив, що увечері 17 вересня 2009 року у лісопарковій зоні в м.Кузнецовськ Рівненської області він познайомився із неповнолітнім потерпілим ОСОБА_1 і, увійшовши в довір'я останнього, в період часу з 21 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин заволодів обманним шляхом мобільним телефоном, марки «Нокіа 6233», фотокамерою якого пообіцяв безкоштовно сфотографувати татуїровки з журналу у квартирі свого брата і повернути мобільний телефон назад. При цьому із показань ОСОБА_5 слідує, що у вказаному будинку його брат не проживає і до того, як отримати цей мобільний телефон від потерпілого, підсудний не мав наміру його повертати.  Одержавши від ОСОБА_1 мобільний телефон біля будинку №32-б по мікрорайону Перемоги м.Кузнецовськ Рівненської області, він пройшов через двері, влаштовані в цьому будинку, на іншу сторону вулиці, залишивши потерпілого з другої сторони цього будинку чекати на його повернення. Після цього, як вказав підсудний, він пішов до себе додому, а наступного дня продав цей мобільний телефон ОСОБА_7 за 200 грн. 00 коп., не повідомивши останньому, що телефон належить на праві власності іншій особі. Вказані грошові кошти ОСОБА_5 витратив на продукти харчування.

Підсудний ОСОБА_5 просив суд не допитувати у судовому засіданні свідка ОСОБА_7, так як він повністю згідний з фактичними обставинами справи, на які вказував цей свідок під час допиту органом досудового слідства. Такі обставини справи, як: подія злочину (час, місце, спосіб і інші обставини вчинення злочину), винність ОСОБА_5 у скоєнні даного злочину і мотиви його вчинення, які підтверджуються доказами кримінальної справи, ніким з учасників процесу не оспорюються. Підсудний, неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 і його законний представник - ОСОБА_4 та державний обвинувач правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку. Сумнівів щодо добровільності та істинності такої позиції учасників процесу в суду не виникає. ОСОБА_5 як в ході досудового слідства, так і під час судового розгляду кримінальної справи давав щирі, змістовні та послідовні показання.

Враховуючи відсутність заперечень учасників судового розгляду, на підставі ч.3 ст.299 КПК України судом визнано недоцільним дослідження у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_7 шляхом його допиту у судовому засіданні.

Факт скоєння ОСОБА_5 умисного заволодіння чужим майном  - мобільним телефоном, марки «Нокіа 6233», імеі - НОМЕР_1, шляхом обману потерпілого ОСОБА_1 і зловживання його довірою, вчиненого повторно, окрім визнавальних показань підсудного, підтверджується показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 і його законного представника - ОСОБА_4 та письмовими доказами, наявними в справі, дослідженими в судовому засіданні.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 підтвердив, що 17 вересня 2009 року в період часу з 21 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин біля будинку №32-б по мікрорайону Перемоги м.Кузнецовськ Рівненської області він віддав ОСОБА_5, з яким познайомився цього ж вечора, свій мобільний телефон, марки «Нокіа 6233», імеі - НОМЕР_1, повіривши  підсудному, який обіцяв сфотографувати фотокамерою цього мобільного телефону татуїровки з журналу в одній з квартир на першому поверсі вказаного будинку, де живе його брат, та повернути мобільний телефон. Проте, як зазначив ОСОБА_1, він не побачив ОСОБА_5 крізь вікна у вказаній останнім квартирі, розташованій на першому поверсі цього будинку, і пройшовши через ті ж двері вказаного будинку, що і підсудний, зрозумів, що його обманув ОСОБА_5 і в такий спосіб заволодів мобільним телефоном, так як ці двері не були вхідними дверима у будинок, а були проходом через будинок на другу сторону вулиці. Згідно показань неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 після отримання мобільного телефону підсудний до нього не повернувся і мобільного телефону не віддав. ОСОБА_1 пояснив суду, що в первинній заяві в міліцію про цей злочин він вказав невірні дані, а саме: про вчинений невідомими особами нападу. Неповнолітній потерпілий ствердив, що в даному випадку фактично він добровільно передав свій мобільний телефон ОСОБА_5, повіривши обіцянкам останнього. Про ці фактичні обставини, як зазначив ОСОБА_1, він спочатку батькам і працівникам міліції не розповів, так як боявся, що батьки його насварять за добровільну передачу мобільного телефону малознайомій особі. З показань неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 і його заяви від 07 березня 2011 року слідує, що мобільний телефон знаходиться в робочому стані, тому претензій майнового характеру він до підсудного не має.

Законний представник ОСОБА_4 вказав на правдивість цих показань свого неповнолітнього сина ОСОБА_1, наданих ним суду. При цьому ОСОБА_4 зазначив, що такі ж показання його син надав слідчому під час допиту та йому особисто - наступного дня після події злочину. Згідно показань законного представника ОСОБА_4 ОСОБА_1 спочатку повідомив працівникам міліції про вчинений на нього напад невідомими особами. Але ці пояснення, що зафіксовані в протоколі усної заяви (повідомлення) про злочин від 18 вересня 2009 року, є надуманими неповнолітнім потерпілим, який боявся бути посвареним батьком за свою довіру сторонній людині, в чому він в подальшому признався.

З протоколу огляду та вилучення від 24 вересня 2009 року /т.1 а.с.8/ вбачається, що 24 вересня 2009 року ОСОБА_7 в присутності двох понятих добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон, марки «Нокіа 6233», імеі - НОМЕР_1, пояснивши, що цей телефон він придбав у ОСОБА_5 18 вересня 2009 року. Протокол огляду речових доказів від 19 жовтня 2009 року та постанова про приєднання до справи речових доказів від 19 жовтня 2009 року /т.1 а.с.26-28/ свідчать про приєднання до даної кримінальної справи мобільного телефону, марки «Нокіа 6233», імеі - НОМЕР_1, вилученого у ОСОБА_7, в якості речового доказу.

З відомостей гарантійного талону /т.1 а.с.10/ та показань неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 і його законного представника ОСОБА_4 слідує, що цей мобільний телефон, марки «Нокіа 6233», імеі - НОМЕР_1, був придбаний потерпілим у магазині cуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_10 04 квітня 2008 року.

Згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 15 жовтня 2009 року №876, проведеної експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Рівненській області /т.1 а.с.21-24/, залишкова вартість мобільного телефону, марки «Нoкia 6233», викраденого в ОСОБА_1 17 вересня 2009 року, з урахуванням часткової втрати його товарних якостей, у зв'язку з експлуатаційним зношенням і пошкодженням від впливу зовнішніх факторів (за умови його теперішнього та технічно-справного стану) може становити 1008 грн. 00 коп.

Таким чином, дослідивши і проаналізувавши наведені докази по справі в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що  винність підсудного ОСОБА_5 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, у судовому засіданні доведена повністю. В ході судового слідства доказами справи підтверджено, що підсудний ОСОБА_5 завідомо з корисливих мотивів використав знайомство з неповнолітнім ОСОБА_1 та довірливі стосунки з ним і шляхом обману заволодів його мобільним телефоном, марки «Нокіа 6233», імеі - НОМЕР_1, не маючи при цьому наміру його повертати. Дії підсудного органом досудового слідства кваліфіковані правильно як заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Під час судового розгляду справи підсудний ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України  - заволодіння чужим майном -  мобільним телефоном, марки «Нокіа 5310», вартістю 1000 грн., шляхом обману потерпілого ОСОБА_3, скоєного повторно, та щиро розкаявся у вчиненому.

У судовому засіданні підсудний пояснив, що наприкінці вересня 2009 року приблизно о 20 годині 00 хвилин він зайшов до свого знайомого ОСОБА_3, який проживає по сусідству в квартирі АДРЕСА_2, маючи намір шахрайським способом заволодіти його мобільним телефоном. З цією метою, як вказав ОСОБА_5, він на площадці поблизу вхідних дверей до цієї квартири попросив у ОСОБА_3 мобільний телефон, щоб зателефонувати. Одержавши від потерпілого мобільний телефон, марки «Нокіа 5310», підсудний вставив свою сім-карту та попросив у ОСОБА_3 дозволу на користування мобільним телефоном до наступного дня, на що отримав згоду потерпілого. ОСОБА_5 зазначив, що після цього він пішов до себе додому, а потім цього ж дня - у кафе «Піцерія», де продав мобільний телефон, марки «Нокіа 5310», працюючій в цьому кафе офіціантці на ім’я ОСОБА_11 за 250 грн. 00 коп., запевнивши останню, що він є власником цього мобільного телефону. З показань підсудного слідує, що до передачі йому мобільного телефону потерпілим він не мав наміру його повертати.  

Окрім визнання вини підсудним ОСОБА_5, факт вчинення ним умисного заволодіння чужим майном - мобільним телефоном, марки «Нокіа 5310», шляхом обману потерпілого ОСОБА_3, скоєного повторно, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, показаннями свідків: ОСОБА_11 і ОСОБА_8 та письмовими доказами, наявними в справі, дослідженими в судовому засіданні в повному обсязі.

З показань, наданих потерпілим ОСОБА_3 слідує, що у вересні 2009 року приблизно о 20 годині 00 хвилин до нього додому прийшов його знайомий ОСОБА_5, на прохання якого потерпілий дав в користування свій мобільний телефон, марки «Нокіа 5310»до наступного дня. ОСОБА_3 зазначив, що довіряв ОСОБА_5 в силу тривалого 15-річного знайомства і передав цей мобільний телефон підсудному добровільно, вийнявши свою сім-карту. В подальшому, оскільки підсудний не виконав своєї обіцянки, потерпілий зрозумів, що ОСОБА_5 його обманув. ОСОБА_3 вказав суду, що на теперішній час він не має до підсудного претензій ні майнового, ні морального  характеру.

Свідок ОСОБА_11 підтвердила в суді, що у вересні 2009 року в підсудного ОСОБА_5 вона придбала мобільний телефон, марки «Нокіа 5310»у кафе «Піцерія»м.Кузнецовськ Рівненської області за 250 грн. 00 коп. в подарунок для ОСОБА_8 З показань свідка вбачається, що на момент купівлі їй не було відомо, що цей мобільний телефон одержаний ОСОБА_5 злочинним шляхом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 зазначив, що мобільний телефон, марки «Нокіа 5310»йому подарувала його двоюрідна сестра ОСОБА_11 у вересні 2009 року. Свідок вказав, що в подальшому лише від працівників міліції він і ОСОБА_11 дізнались, що цей мобільний телефон не належить на праві приватної власності особі, яка його продала.

З матеріалів кримінальної справи судом встановлено, що 23 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернувся в Кузнецовський МВ УМВС України в Рівненській області, повідомивши про вчинений злочин - шахрайство, про що свідчить протокол заяви від 23 грудня 2009 року /т.3 а.с.5/.

Протокол огляду та добровільної видачі від 25 грудня 2009 року /т.3 а.с.18-19/ підтверджує, що 25 грудня 2009 року ОСОБА_8 в присутності двох понятих добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон, марки «Нокіа 5310», імеі - НОМЕР_2, пояснивши, що цей телефон йому подарувала ОСОБА_11 Вказаний мобільний телефон є речовим доказом по даній справі згідно з постановою про приєднання до справи речових доказів від 25 грудня 2009 року /т.3 а.с.20/.

З відомостей гарантійного талону №366 /т.3 а.с.6/ та показань потерпілого ОСОБА_3 слідує, що цей мобільний телефон, марки «Нокіа 5310», імеі - НОМЕР_2, був придбаний потерпілим у ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»19 липня 2008 року.

Згідно з довідкою фізичної особи –підприємця ОСОБА_13 /т.3 а.с.10/ вартість нового мобільного телефону, марки «Нoкia 5310»станом на 23 грудня 2009 року за інформацією інтернет-ресурсу становить від 1404 грн. до 1591 грн. Враховуючи фізичний знос, потерпілий ОСОБА_3 вказав у судовому засіданні, що реальна вартість його мобільного телефону на момент вчинення злочину складала 1000 грн. 00 коп. Дану вартість  мобільного телефону, марки «Нокіа 5310», імеі - НОМЕР_2, підсудний та інші учасники процесу не спростовують.

Дослідивши вказані докази по справі в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що  винність підсудного ОСОБА_5 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, у судовому засіданні доведена повністю. В ході судового слідства доказами справи підтверджено, що підсудний ОСОБА_5 завідомо з корисливих мотивів використав тривале знайомство із ОСОБА_3 і шляхом обману заволодів його мобільним телефоном, марки «Нокіа 5310», імеі - НОМЕР_2, не маючи при цьому наміру його повертати. Дії підсудного органом досудового слідства кваліфіковані правильно як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 частково визнав себе винним у скоєнні крадіжки майна ОСОБА_2, вчиненої повторно з проникненням у житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_3. Зокрема: підсудний повністю визнав свою вину у вчиненні цього злочину 17 жовтня 2009 року та категорично заперечив свою участь у вчиненні іншого злочинного епізоду -  крадіжки мобільного телефону, марки «Нокіа 6610 і», з проникненням у квартиру АДРЕСА_3 02 жовтня 2009 року. З пояснень, наданих ОСОБА_5 суду, слідує, що 17 жовтня 2009 року приблизно о 02 годині 00 хвилин, переконавшись у відсутності мешканців квартири АДРЕСА_3, з метою викрадення майна він вибив вхідні двері цієї квартири і, зайшовши в квартиру, викрав такі речі: телевізор, марки «Самсунг», монітор, марки «Самсунг», системний блок «Фокс Кон Мідл Тавер», сабвуфер, марки «GemBIRD», срібну монету, нагрудний знак «За вагомий внесок у розвиток атомної енергетики України», 3 ювілейні монети, дві золоті обручки, золотий ланцюжок, золоту підвіску з корундом, металевий ланцюжок із підвіскою, кошти в сумі 40 грн. 00 коп.; 2 долари США однією купюрою, срібну підвіску, мідну декоративну монету, декоративну монету на шпильці із латуні, монету з металу сірого кольору. Викрадені речі по черзі переніс до себе додому. З всього викраденого витратив на власні потреби лише 40 грн. 00 коп. Підсудний з достовірністю не вказав де поділись викрадені ним золоті речі, належні ОСОБА_2 на праві приватної власності. При цьому зазначив, що наступного дня в його квартирі було багато сторонніх осіб, які можливо привласнили вказані речі. ОСОБА_5 не підтримав попередні показання щодо причетності до скоєння цього злочину інших осіб, зазначивши, що крадіжку цих речей з проникненням в житло він вчинив одноособово.

Судом встановлено, що в ході досудового слідства ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у вчиненні 02 жовтня 2009 року крадіжки мобільного телефону, марки «Нокіа 6610 і», з проникненням у квартиру АДРЕСА_3, детально вказуючи обставини скоєння цього злочину.

Так, в протоколі явки з повинною від 20 жовтня 2009 року /т.2 а.с.15/ ОСОБА_5 власноручно написав, що приблизно дві неділі назад приблизно о 11 годині 00 хвилин він зайшов у другий під’їзд будинку №13 мікрорайону Вараш, де побачив приоткриті двері в квартиру, розташовану на першому поверсі з лівої сторони від входу в під’їзд, і переконавшись, що нікого в квартирі немає, викрав з приміщення кухні мобільний телефон Нокіа та зарядний пристрій. ОСОБА_5 також вказав у явці з повинною, що цей мобільний телефон на його прохання ОСОБА_14 продав невідомій особі за 125 грн. Такі ж показання ОСОБА_5 надав під час його допитів в якості підозрюваного і обвинуваченого, що підтверджується протоколом допиту підозрюваного від 10 листопада 2009 року /т.2 а.с.34/ і протоколом допиту обвинуваченого від 17 листопада 2009 року, в якому показання ОСОБА_5 викладені ним власноручно /т.2 а.с.127-128/.

Наведені показання, надані ОСОБА_5 в ході досудового слідства, повністю узгоджуються із іншими доказами справи.           

З показань потерпілого ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_16 слідує, що 02 жовтня 2009 року в період часу з 11 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин, як ОСОБА_2 носив речі з квартири в автомобіль, а ОСОБА_16 знаходилась у ванній кімнаті, з приміщення їх кухні квартири АДРЕСА_3 зник мобільний телефон, марки «Нокіа 6610 і», із карткою стартового пакету «Київстар», вартістю 25 грн. 00 коп., грошовими коштами, наявними на рахунку в сумі 30 грн. 00 коп., чохлом, вартістю 15 грн. 00 коп. і зарядним пристроєм. ОСОБА_2 і ОСОБА_16 зазначили суду, що 04 жовтня 2009 року, знаходячись в Криму на відпочинку, від ОСОБА_17 їм стало відомо про купівлю ним мобільного телефону, марки «Нокіа 6610 і», на якому є їх фотографії. Після цього ОСОБА_16 попередила ОСОБА_15, якій залишили ключі від вхідних дверей квартири, про можливість вчинення повторної крадіжки їх майна з квартири. 18 жовтня 2009 року потерпілому ОСОБА_2 зателефонувала ОСОБА_15 і повідомила про викрадення майна із квартири. Потерпілий ОСОБА_2 і свідок ОСОБА_16 підтвердили факт викрадення з квартири АДРЕСА_3 у їх відсутність наступних речей: телевізора, марки «Самсунг», вартістю з урахуванням зносу 2600 грн. 00 коп.; монітора, марки «Самсунг», вартістю з урахуванням зносу 1850 грн.; системного блоку «Фокс Кон Мідл Тавер», вартістю з урахуванням зносу 3500 грн. 00 коп.; сабвуфера, марки «GemBIRD», вартістю з урахуванням зносу 350 грн. 00 коп.; срібної монети, вартістю 500 грн. 00 коп.; нагрудного знаку «За вагомий внесок у розвиток атомної енергетики України», вартістю 200 грн. 00 коп.; 3 ювілейних монет, вартістю 2 грн. кожна; двох золотих обручок, загальною вартістю 3900 грн. 00 коп.; золотого ланцюжка, вартістю 1950 грн. 00 коп.; золотої підвіски з корундом, вартістю 250 грн. 00 коп.; металевого ланцюжка із підвіскою, вартістю 100 грн. 00 коп.; грошей в сумі 40 грн. 00 коп.; 2 долари США однією купюрою, вартістю 25 грн. 00 коп.; підвіски срібної, вартістю 100 грн. 00 коп.; мідної декоративної монети, вартістю 20 грн. 00 коп.; декоративної монети на шпильці із латуні, вартістю 10 грн. 00 коп. і монети з металу сірого кольору, вартістю 10 грн. 00 коп. З показань потерпілого ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_16 вбачається, що крадіжка цього майна вчинена шляхом вибиття дерев’яних  вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_3, що були замкнені на один стандартний замок. На теперішній час згідно показань потерпілого ОСОБА_2 майнова шкода, що завдана цим злочином, йому не відшкодована, викрадені золоті вироби не повернуто.

Свідок ОСОБА_15 засвідчила в суді, що крадіжку майна із квартири АДРЕСА_3 вона виявила 18 жовтня 2009 року, про що відразу ж повідомила потерпілого ОСОБА_2 і в міліцію. Згідно показань свідка ОСОБА_15 вхідні двері в цю квартиру були вибиті, металевий замок –поломаний на дві частини, в обох кімнатах були розкидані речі, з квартири зник комп’ютер і телевізор, що стояв в кухні на холодильнику, а також золоті речі: дві обручки і ланцюжок з кулоном.

Свідок ОСОБА_17 зазначив в судовому засіданні, що мобільний телефон, марки «Нокіа 6610 і», із зарядним пристроєм він придбав приблизно в жовтні 2009 року за 125 грн. у незнайомого йому чоловіка, який підсів до його знайомих –постійних клієнтів на ім’я ОСОБА_11 і ОСОБА_3, яких свідок підвозив на таксі. Свідок пояснив, що в момент придбання цього мобільного телефону він не знав, що даний телефон –крадений. При цьому ОСОБА_17 зазначив, що був в наявності зарядний пристрій і продавець обіцяв принести йому документи на цей мобільний телефон, тому ніякого сумніву в нього з цього приводу не виникало. Проте, наступного дня, розблокувавши мобільний телефон, він виявив в ньому фотографії свого знайомого ОСОБА_2 В подальшому свідок зателефонував потерпілому і дізнався, що цей мобільний телефон, який належить ОСОБА_2, був викрадений в останнього.

Свідок ОСОБА_18 підтвердила, що на прохання свого чоловіка ОСОБА_17 19 жовтня 2009 року вона віднесла  мобільний телефон, марки «Нокіа 6610 і», із зарядним пристроєм в Кузнецовський МВ УМВС України в Рівненській області, так як виявилось, що цей телефон –крадений.

З показань свідка ОСОБА_19 слідує, що на початку жовтня 2009 року в його присутності в автомобілі - таксі біля готелю «Вараш»м.Кузнецовськ Рівненської області ОСОБА_14 пропонував купити в нього мобільний телефон, марки «Нокіа 6610 і». Присутній при цьому ОСОБА_20 відмовився купувати цей телефон, а знайомий свідку таксист на ім’я ОСОБА_17 погодився і придбав за 90 чи 100 грн. 00 коп. В подальшому, як пояснив ОСОБА_19, на прохання цього таксиста він зателефонував до ОСОБА_14, щоб взнати код мобільного телефону, і тоді дізнався від ОСОБА_14, що коду останній не знає, так як мобільний телефон йому передав для продажу підсудний ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_20 підтвердив показання, що надані ним під час досудового слідства і зафіксовані в протоколі допиту свідка від 12 листопада 2009 року /т.2 а.с.71/, пояснивши, що на теперішній час чітко не пам’ятає обставин, що мали місце більше року тому. При цьому ОСОБА_20 зазначив, що в його присутності і в присутності ОСОБА_19 таксист придбав у ОСОБА_14 мобільний телефон, марки «Нокіа 6610 і»за 125 грн.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 вказав, що в 2009 році підсудний ОСОБА_5 попросив його продати мобільний телефон, марки «Нокіа 6610 і», запевнивши, що він –не крадений. Після цього, як зазначив свідок, він домовився по телефону про зустріч із ОСОБА_19, і біля готелю «Вараш»м.Кузнецовськ Рівненської в автомобілі таксі у присутності ОСОБА_19 і ОСОБА_20 продав цей мобільний телефон таксисту приблизно за 100 грн. 00 коп., а одержані кошти передав ОСОБА_5

Окрім вказаних показань потерпілого ОСОБА_2, і свідків: ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_14, факт вчинення ОСОБА_5 крадіжки чужого майна з квартири АДРЕСА_3, скоєної повторно, що поєднана з проникненням у житло, підтверджується письмовими доказами справи, дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності і взаємозв’язку: протоколом огляду місця події від 18 жовтня 2009 року /т.2 а.с.7-12/, в якому з участю двох понятих, спеціаліста і свідка ОСОБА_15 зафіксовано стан речей в цій квартирі, виявлений на момент огляду 18 жовтня 2009 року, та пошкодження вхідних дерев’яних дверей і металічного замка; протоколом огляду та вилучення від 19 жовтня 2009 року /т.2 а.с.23/, з якого слідує, що 19 жовтня 2009 року ОСОБА_18 добровільно видала працівникам міліції мобільний телефон, марки «Нокіа 6610 і», імеі НОМЕР_3 із зарядним пристроєм до нього; протоколом огляду та вилучення від 21 жовтня 2009 року /т.2 а.с.24/, який свідчить, що 21 жовтня 2009 року ОСОБА_5 видав працівникам міліції викрадені ним з квартири АДРЕСА_3 речі –телевізор, марки «Самсунг», монітор до комп’ютера, марки «Самсунг», системний блок, сабвуфер, марки «GemBIRD»; висновком судово-товарознавчої експертизи №988 від 13 листопада 2009 року, виданим експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у Рівненській області, /т.2 а.с.40-44/, згідно з яким залишкова вартість мобільного телефону, марки «Нокіа 6610 і», викраденого в ОСОБА_2 02 жовтня 2009 року, з урахуванням часткової втрати його товарних якостей, у зв’язку з експлуатаційним зношенням і пошкодженям від впливу зовнішніх факторів (за умови його теперішнього та технічно-справного стану) становить 384 грн. 00 коп.; протоколом відтворення обстановки і обставин події від 17 листопада 2009 року /т.2 а.с.60-64/, в якому зазначено як ОСОБА_5 в ході досудового слідства детально показав місце, час і спосіб вчинення ним з квартири АДРЕСА_3 крадіжки мобільного телефону, марки «Нокіа», із зарядним пристроєм  - на початку жовтня 2009 року, а також апаратури, золотих виробів і прикрас –17 жовтня 2009 року; протоколом очної ставки від 17 листопада 2009 року /т.2 а.с.73/; протоколом огляду речових доказів від 05 листопада 2009 року і постановою про приєднання до справи речових доказів від 05 листопада 2009 року /т.2 а.с.74-75/; протоколом огляду та добровільної видачі від 17 листопада 2009 року /т.2 а.с.76-77/, який підтверджує, що 17 листопада 2009 року ОСОБА_5 добровільно видано працівникам міліції: монету металеву жовтого кольору, нагрудний знак «За вагомий внесок у розвиток атомної енергетики України», металевий нагрудний знак «НАЕК Енергоатом –10 років», виготовлений з жовтого металу, срібну монету, 3 ювілейні монети, номіналом 2 грн., монету, виготовлену із металу сірого кольору, пояснивши, що ці речі він викрав з квартири АДРЕСА_3 17 жовтня 2009 року; протоколом огляду речових доказів від 16 листопада 2009 року і постановою про приєднання до справи речових доказів від 17 листопада 2009 року /т.2 а.с.78-83/.

Суперечність своїх показань, наданих під час досудового і судового слідства, в частині обставин вчинення крадіжки мобільного телефону, марки «Нокіа 6610 і», з проникненням у квартиру АДРЕСА_3 02 жовтня 2009 року підсудний ОСОБА_5 пояснив домовленістю з працівниками міліції про необрання йому запобіжного заходу у виді взяття під варту в разі взяття ним на себе вини у скоєнні крадіжки мобільного телефону, марки «Нокіа 6610 і».

Проте, такі пояснення підсудного повністю спростовуються показаннями працівників міліції, що допитані судом в якості свідків: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 і слідчої ОСОБА_24 З показань цих свідків слідує, що під час досудового слідства ОСОБА_5 давав добровільні показання, детально вказуючи на фактичні обставини вчинення ним злочинів, які працівникам міліції не були відомими. З показань підсудного і матеріалів справи судом встановлено, що протягом досудового слідства і під час судового розгляду справи ОСОБА_5 не звертався зі скаргами на працівників міліції ні в прокуратуру, ні до суду. Отже, фактів чинення на ОСОБА_5 зі сторони працівників міліції в ході досудового слідства фізичного чи психологічного тиску не встановлено.

В ході здійснення судового слідства не знайшли свого підтвердження показання ОСОБА_5 про вчинення крадіжки мобільного телефону, марки «Нокіа 6610 і», з квартири  АДРЕСА_3 02 жовтня 2009 року іншою особою. Потерпілий ОСОБА_2, свідок ОСОБА_25 зазначили про неможливість на теперішній час впізнання ними осіб, які могли б підозрюватися ними у вчиненні крадіжки майна з проникненням у квартиру АДРЕСА_3 02 і 17 жовтня 2009 року, серед допитаних судом свідків на таку особу не вказали. Належних і допустимих доказів, які б свідчили про причетність до вчинення цього злочину інших осіб, матеріали справи не містять.

Дослідивши вказані докази по справі в їх сукупності і взаємозв’язку, суд дійшов до висновку, що  винність підсудного ОСОБА_5 в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у судовому засіданні доведена повністю. В ході судового слідства доказами справи підтверджено, що підсудний ОСОБА_5 02 жовтня 2009 року приблизно о 11 годині 00 хвилин і 17 жовтня 2009 року приблизно о 02 годині 00 хвилин вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням у житло - квартиру  АДРЕСА_3. Дії підсудного органом досудового слідства кваліфіковані правильно за ч.3 ст.185 КК України.

Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу підсудного ОСОБА_5 та обставини, що пом’якшують його покарання.

Суд прийняв до уваги, що ОСОБА_5, звільнившись з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став і протягом нетривалого періоду часу вчинив злочини середньої тяжкості та тяжкий злочин, що посягають на власність громадян.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного, є щире його каяття у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190 КК України, та активне сприяння розкриттю цих злочинів. На підставі ч.2 ст.66 КК України суд визнав також обставинами, що пом’якшують його покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, –щире його каяття у вчиненні цього злочину на стадії досудового слідства і за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.190 і ч.3 ст.185 КК України, - статус особи ОСОБА_5, який згідно посвідчення НОМЕР_4, виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 27 березня 2006 року, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 4.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_5, судом не встановлено. Повторність злочину і рецидив злочинів, що є різновидом повторності злочинів згідно положень ч.1 ст.32 і ст.34 КК України, в даному випадку є ознаками вчинених підсудним злочинів, що впливають на його кваліфікацію, і відповідно до вимог ч.4 ст.67 КК України не можуть бути враховані ще раз судом при призначенні покарання як такі, що його обтяжують.

При призначенні покарання підсудному суд також врахував, що за місцем проживання ОСОБА_5 немає негативних і критичних відгуків від сусідів і адміністрації ЖЕД №4 Кузнецовського міського комунального підприємства, що підтверджується його характеристикою від 08 лютого 2011 року.

За таких встановлених обставин, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_5 можливе лише шляхом реального відбування ним покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.190 і ч.3 ст.185 КК України, в межах їх санкцій. Остаточне покарання підсудному слід визначити в порядку, визначеному ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, попередньо призначивши покарання за кожний злочин окремо. На думку суду таке покарання є достатнім для виправлення підсудного в дусі дотримання закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.50, 63, 65-67, ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, ст.ст.321-324, 330-335, 337, 338, 349 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.190 і ч.3 ст.185 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.190 КК України –1 (один) рік позбавлення волі;

- за ч.2 ст.190 КК України –1 (один) рік позбавлення волі;

- за ч.3 ст.185 КК України –4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.ч.1, 2 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки, зарахувавши в строк відбуття цього покарання перебування його під вартою з 22 грудня 2009 року.

Речові докази по справі: мобільний телефон, марки “Нокіа 6233”, - повернути його законному володільцю –потерпілому ОСОБА_1; мобільний телефон, марки “Нокіа 5310”, - повернути його законному володільцю –потерпілому ОСОБА_3; мобільний телефон, марки “Нокіа 6610 і”, телевізор, марки «Самсунг», монітор, марки «Самсунг», системний блок, сабвуфер, марки «GemBIRD», нагрудний знак «За вагомий внесок у розвиток атомної енергетики України», металевий нагрудний знак «НАЕК Енергоатом –10 років», срібну монету, монету з металу сірого кольору, 3 ювілейні монети, монету декоративну з шпилькою,  гарантійний талон №1602167, пластикову карточку з-під картки стартового пакету фірми «Київстар», гарантійний талон №+16011872321 та фіскальний чек до монітора, марки «Самсунг», інструкцію по користуванню домашнім кінотеатром «GemBIRD», посвідчення до нагрудного знака  «За вагомий внесок у розвиток атомної енергетики України», етикетку до золотої підвіски та чек про її придбання  - повернути його законному володільцю –потерпілому ОСОБА_2; друковану таблицю про комплектуючі системного блоку, зображення ланцюжка та підвіски, 2 сліди пальців рук та 2 сліди рукавиць - залишити в матеріалах кримінальної справи.

Судові витрати по справі покласти на засудженого ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави судові витрати в сумі 1506 (одної тисячі п’ятсот шість) гривень 28 копійок.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – тримання під вартою.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом п’ятнадцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою –в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

     Головуючий суддя                                                                       О.І.Горегляд