Справа № 2-а-164/11

                                   П О С Т А Н О В А

                                                            І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 березня  2011 року

Біляївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого –судді Калінюк Р.Б.

                при секретарі – Буйвол Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка адміністративну  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області про стягнення разової допомоги на оздоровлення та визнання дій протиправними, -  

                                                              В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області і просить винести рішення, яким дії Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області в частині недорахування та недоплати йому разової допомоги на оздоровлення за 2010 рік визнати протиправними, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області нарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2010 рік у сумі 4225 гривень, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області в подальшому нараховувати та виплачувати йому щорічну допомогу на оздоровлення.

Свій позов позивач обгрунтовує тим, що є особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи  1 категорії, інвалідом 2-ї групи  внаслідок Чорнобильської катастрофи і  відповідно до чинного законодавства має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. За 2010 рік відповідачем була  виплачена дана допомога в розмірі значно нижчому ніж передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  а саме у розмірі 120 гривень.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що Управління  проводить нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення як особі, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи  1 категорії. У 2010 році позивачу була нараховувана та виплачена зазначена допомога у відповідності до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, якою було визначено розмір вказаної виплати та порядок її проведення. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні своїх позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази та перевіривши наведені у позовній заяві доводи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що   позивач за рішенням МСЕК є інвалідом 2-ої групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія НОМЕР_1 (а.с.11),   належить (віднесений) до 1 категорії, як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 30.07.1998 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.7).   

Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивача віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС його визнано інвалідом II групи. Управління праці та соціального захисту населення  Біляївської районної державної адміністрації Одеської області є органом влади, який у Біляївському районі проводить нарахування та виплату щорічної разової  грошової допомоги на оздоровлення відповідно до Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач перебуває в Управлінні на обліку як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та в 2010 році відповідач проводив нарахування та виплату позивачу  щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 120 гривень (а.с.9).

На звернення позивача з приводу перерахунку та виплати цієї допомоги (а.с.8) Управлінням було відмовлено у задоволені вимог щодо проведення такого перерахунку та виплат, у зв’язку з тим, що виплата допомоги проведена відповідно до ст. 48   Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року для відповідної категорії осіб (а.с.9).

Таким чином, право позивача на одержання щорічної допомоги на оздоровлення відповідачем не оспорюється, що вбачається з його заперечення від 23.02.2011 року за № 1129 (а.с.18-19), а тому на підставі ч.3 ст. 72 КАС України доказуванню не підлягає.

При цьому судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права інваліда - чорнобильця ІІ групи на отримання належного розміру щорічної разової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 48 вищевказаного Закону України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп – встановлена у розмірі п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Таким чином, вихідним критерієм обчислення цих виплат є мінімальна заробітна плата. Розмір мінімальної заробітної плати на 2010 рік встановлювався Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік".

Водночас сума, з якої здійснювався розрахунок виплати позивачу, передбаченої Законом № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначалась згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року  № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У 2010 році позивач отримав 120 гривень щорічної разової допомоги на оздоровлення (а.с.9).

Судом встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти (Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закон України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір допомоги на оздоровлення.

Отже, вирішальним в даному спорі є питання про пріоритет законів.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" був прийнятий пізніше, а тому його норми мають пріоритет над нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп визнані неконституційними положення законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином, з 22.05.2008 р. відновлено дію ст.48 вказаного Закону в попередній редакції, яка передбачає, що щорічна допомога на оздоровлення надається інвалідам ІІ групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.    

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Незважаючи на чинність частини ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у попередній редакції станом на 2010 рік, відповідач провів виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 120 грн.

Згідно із положенням ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншого правового акту, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562.   

Згідно п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.    

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції: «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

У зв’язку з чим суд, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, приходить до висновку про необхідність визнання дій Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області в частині недорахування та недоплати позивачу ОСОБА_1 разової допомоги на оздоровлення за 2010 рік протиправними, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області нарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2010 рік.

Що стосується вимоги позивача про стягнення конкретно визначеної грошової суми у розмірі 4225 гривень, то вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки суд не може на себе взяти функцію здійснення перерахунку. Дані повноваження надані виключно відповідачу.  

Стосовно вимоги позивача по зобов'язанню Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу  щорічну допомогу на оздоровлення, то вказана вимога також не підлягає задоволенню, так як у відповідності до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, рішення суду не може прийматися як застереження від будь-яких порушень та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявне неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства, а тому вказані вимоги позивача є безпідставними.

Питання про судові витрати суд уважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому ст. 94 КАС України.

Керуючись Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  ст. ст. 7–9, 11, 14, 69–72, 86, 87, 94, 99, 159, 160–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області в частині недорахування та недоплати позивачу ОСОБА_1 разової допомоги на оздоровлення за 2010 рік протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення у Біляївському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розміру мінімальної заробітної плати на день такої виплати, з урахуванням раніше проведених виплат.   

В задоволенні решти вимог відмовити.

Витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду через Біляївський районний суд Одеської області на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.

У разі, якщо постанова була прийнята судом із застосуванням ч.3 ст.160 КАС України, а також у разі прийняття судом постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Біляївського районного

      суду Одеської області                                                                                                   Р.Б.Калінюк