Справа №2-401/11

                                                           РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 березня 2011 р.                    Ленінський районний суд м. Харкова

у складі:

головуючого Лазарєва А.В.,

секретаря Клименко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду міста Харкова справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та судових витрат, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

      29 листопада 2010 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом  про стягнення з відповідача ОСОБА_2 боргу в сумі

103194 гр., а також судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не повернув їй вказані кошти згідно договору позики від 30 листопада 2007 р., а тому вона вимушена звернутися до суду.

      Сторони в судове засідання з»явилися.

      В суді позивачка позовні вимоги підтримала і дала пояснення, аналогічні позовній заяві.

      Відповідач проти позову заперечував і пояснив, що кошти в сумі 8000 доларів США, які він отримав в борг від позивачки, їй були повернуті без розписки. Інша сума боргу, яка являється процентами за позику, завуальована і у договорі позики окремо не вказана. У теперішній час сплив строк позовної давності, а тому у задоволенні позову  необхідно відмовити.

      Представник позивача ОСОБА_3 дав аналогічні пояснення.

      Свідок ОСОБА_4, мати відповідача, засвідчила, що вона особисто повернула позивачці та її чоловіку без розписки борг в сумі 8000 доларів США, який був отриманий відповідачем за договором позики. Іншу частину боргу  склали проценти за користування наданими грошовими коштами, які також підлягають поверненню.

      Позивачка заперечує передачу їй боргу в сумі 8000 доларів США без розписки.

      Вислухавши пояснення сторін, покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

      Згідно посвідченого нотаріусом договору позики від 30 листопада 2007 року, позивачка передала в борг відповідачу грошові кошти у сумі 65650 гр. безпроцентно, які зобов»язалася  повернути до 30 березня 2008 року / а. с. 4/.

      Відповідно до п. 3 договору позики, в разі девальвації протягом дії строку договору національної грошової одиниці України, позичальник, тобто відповідач, зобов»язується повернути суму грошей у гривнях еквівалентну 13000 доларів США / а. с. 4/.

      Позивач наполягає на стягненні вказаної суми боргу, посилаючись на те, що відповідач не виконує умов договору та не сплачує суму боргу.

      Станом на 29 листопада 2010 року курс долара США складає 7,938 гр. на 1 долар, а сума боргу становить  103194 гр. /13000 доларів США х 7,938 гр. = 103194 гр./.  

      У відповідності до ст. 526, 527 ЦК України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

     Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона

/ позикодавець/ передає у власність другій стороні / позичальникові/ грошові кошти, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір є укладеним з моменту передання грошей.

        Згідно ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

        Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від спадкодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

       У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

       Відповідач не надав суду належних письмових доказів про одержання позики в меншому розмірі, ніж зазначено в договорі позики і про повернення боргу в сумі

8000 доларів США, а тому суд стягує з відповідача на користь позивачки за договором позики борг в сумі  103194 гр..

       Посилання відповідача на покази свідка ОСОБА_4, як на доказ отримання позики на меншу  суму - 8000 доларів США та повернення вказаної суми боргу без розписки не відповідають вимогам ст. 1051 ЦК України, оскільки рішення суду при оспорюванні письмового договору позики не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

        На підставі викладеного, суд постановляє рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки коштів в сумі 103194 гр..

        Посилання відповідача на те, що позивачка порушила при зверненні до суду порушили  строк позовної давності не відповідає дійсності.

        Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України, загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права встановлено у 3 роки.

        Судом встановлено, що договір позики був укладений 30 листопада 2007 р., а за захистом свого цивільного права позивачка звернулася до закінчення строку позовної давності –29 листопада 2010 року.

        Приймаючи до уваги, що суд виніс рішення на користь позивачки, то на підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути сплачені нею при зверненні до суду і документально підтверджені судовий збір в сумі  1031 гр. 94 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 гр., а всього судові витрати в сумі  1151 гр. 94 коп. / а. с. 1/.

        Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 526, 527, 1046, 1051 ЦК України суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

     Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

     Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг згідно договору позики від 30 листопада 2007 року в сумі 103194 гр. і судові витрати в сумі 1151 гр. 94 коп., а всього  104345 гр. 94 коп..

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його  проголошення.

       Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні під час проголошення судового рішення можуть оскаржити рішення в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня одержання його копії.

                                   Суддя                                                                  А.В. Лазарєв