Справа № 2024\2-а-1951/11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2011 р. Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Ольховський Є.Б.,
розглянувши в порядку скороченого провадження у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов*язати відповідача усунути порушення , здійснити перерахунок та сплатити з 09.07.2007 року по теперішній час не доплачене щомісячне підвищення до пенсії , як дитині війни , у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком , відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається те, що він належить до соціальної категорії «дитина війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та «Про державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 25.02.2011 року вищезазначений адміністративний позов в частині зобов*язаннні здійснити позивачу перерахунок та виплату не доплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»за період з 09.07.2007 року по 21.08.2010 рік був залишений без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 –2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач у встановлені законом строки не надав суду заяву про визнання позову або заперечення на позов. Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини .
Позивач має статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, отримує пенсію, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова .
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд вважає вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача виплачувати йому з 22.08.2010 року. щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що в 2008 році (з 22.05.2008 року) та протягом 2009-2010 років УПФУ в Ленінському районі м. Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів в часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-ІУ, поновили свою дію з 22 травня 2008року. Отже з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно до ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова ,за місцем проживання позивача.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:
- призначення пенсії;
- підготовки документів для її виплати;
- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Таким чином суд вважає необхідним зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 22.08.2010 р. по дату ухвалення рішення , тобто 24.03.2011 рік .
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України відповідно до задоволених вимог.
На підставі, вищевикладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 183-2, 185, 186, ч. 1 ст. 256 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»–задовольнити .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” за період з 22.08.2010 р. по 24.03.2011 рік.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1грн. 20 коп.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами та іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги стороною, або іншою особою, яка брала участь у справі, у десятиденний строк з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя Є.Б. Ольховський