Справа №  2-99/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08 лютого 2011 року                                                                                                                    м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі головуючого судді Турянського І.Є., з секретарем Лазорик Л.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Косові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Пістинської сільської Ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення постійного земельного сервітуту,

    в с т а н о в и в :

позивач звернувся до відповідача з даним позовом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 55344 та серії ЯЕ № 85334, він є власником двох земельних ділянок в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням –для ведення особистого селянського господарства площею 0,2465 га та 0,1411 га, виданих 27.03 2008 року. Обома ділянка вже близько 30 років користується його родина, спочатку його батьки, а тепер і він сам з сім’єю. До 2008 року вони безперешкодно користувались під’їздною грунтовою дорогою, що була продовженням сільської грунтової дороги. Проте відповідачем було засаджено сусідню земельну ділянку і перекрито проїзд до його земельної ділянки. Тоді ж ОСОБА_2 повідомив, що є власником зазначеної ділянки і відповідно власником дороги. В зв’язку із тим, що він немає можливості проїзду до належних йому земельних ділянок, просить встановити йому постійний земельний сервітут, а його позов задоволити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що відповідно до державного акту серії ЯД № 812804 від 25.02 2008 року, він користується земельною ділянкою площею 0,44 га. вже довгий час. Поряд з даною земельною ділянкою, суміжним власником є позивач, ОСОБА_1, при виділенні земельної ділянки якому сільською радою було надано заїзд з іншого боку, набагато коротший і зручніший. До користування позивачем, тією ділянкою користувався батько позивача, ОСОБА_3, який садив там картоплю, а останні роки там тільки сінокіс. До 1990 року там дійсно була дорога, а після розподілу колгоспу на частки там був тільки заїзд, дороги вже не було, але там все одно продовжували їздити. З 2008 року, не дає позивачу права проїзду, так як останній не узгоджував дане питання з ним, хоча не заперечує, що може надати позивачу право на такий заїзд. Просить в позові відмовити.   

Представник Пістинської сільської Ради, Гаврилків М.В., позов визнала частково, суду пояснила, що там дійсно була дорога ще від часів колгоспу. Оскільки позивач і відповідач перебували та перебувають у родинних відносинах, то при виділенні їм земельних ділянок нічого про дорогу не зазначалось, так як передбачали, що з даного приводу між ними може виникнути спір. Виходячи з усіх можливих варіантів, сільська рада пропонувала ОСОБА_1 зробити заїзд з іншої сторони, хоча фактично там важко зробити будь-який заїзд через природні умови: чагарники, потік, який підмиває беріг, тобто та дорога не є коротшою і легшою. Єдиним можливим заїздом є заїзд від відповідача. Не заперечує щодо надання земельного сервітуту.

Вислухавши сторони, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 401-404 ЦК України, Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, яке полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Статтею 404 ЦК України, передбачено, що особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту, тобто, оскільки відповідач добровільно не бажає укласти з ОСОБА_1 договору земельного сервітуту, то звернення позивача з даним питання до суду є цілком законним та обгрунтованим.

Крім того, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дали суду показання про те, що дійсно ще від часів існування колгоспу, там була заїздна дорога, дозвіл на користування якою сім’ї позивача ще надавала теща відповідача, ОСОБА_7 Тією дорогою часто користувались і всі по ній їздили. З 2008 року ОСОБА_2 не дозволяє ОСОБА_1 користуватись даним під’їздом.

Відповідно до ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

В частині позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні заїздною дорогою, слід відмовити, оскільки за відсутності належним чином укладеного та зареєстрованого земельного сервітуту, ОСОБА_2 законно користується своєю ділянкою, а тому будь-яких перешкод не чинить.

На підставі наведеного, ст.ст. 401-406 ЦК України, ст.ст. 98-102 ЗК України та керуючись ст.ст. 213 –215 ЦПК України, суд –

                                                                       в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Встановити ОСОБА_1 постійний земельний сервітут на право облаштування проходу та проїзду транспортними засобами до земельних ділянок, що належать йому на праві власності на підставі державних актів від 27.03 2008 року серії ЯД № 853343 та серії ЯД № 853344 в АДРЕСА_1 через частину земельної ділянки ОСОБА_2, що належить йому на праві власності згідно державного акту серії ЯД № 812804 від 25.02 2008 року, - в конфігурації та розмірах, визначених у проекті сервітутного обмеження, виданому підприємцем ОСОБА_8, а саме: 86.18 метрів у межах точок А-Г, 86,19 метрів у межах точок Б-В, шириною 3 метри у межах точок А-Б, 3,28 метрів у межах точок В-Г.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          СУДДЯ:                                                                                Турянський І.Є.