Біляївський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и  

30  березня 2011 року                                     Біляївський районний суд

                                                                                 Одеської області

в складі головуючого судді Крачкової С.В.

при секретарі  Дигуляр А.С.

за участю представника ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 та ТОВ «Континент нерухомість»про  стягнення  грошових коштів та матеріальних збитків і за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа  ТОВ «Континент нерухомість»про стягнення штрафу та заборгованості за договором підряду

                                          ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_2 звернувся до суду  з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів на його користь аванс в сумі 40 тис. грн. посилаючись  на те, що з їхньої вини, у встановлений угодою строк, не було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, які знаходяться в АДРЕСА_1.

          В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги (а.с.119-121,153-154) та просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь отримані без достатньої правової підстави грошові кошти в сумі 39 629 грн.50 коп. ( еквівалент 5 тис. доларів США) та  матеріальні збитки, що складаються з витрат за надання юридичної допомоги в сумі 10 тис. грн.. судовий збір 360 грн.  та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –30 грн..

          Свої вимоги мотивує тим, що 28.03.2008 року між ним та ОСОБА_5 було укладено угоду про намір укласти  до 1.06.2008 року договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки та житлового будинку. В рахунок купівлі він передав відповідачу 5 тис. доларів США, які останній відмовляється повернути, хоча договір купівлі-продажу не було укладено. Вважає, що відповідач безпідставно заволодів грошовими коштами оскільки не мав повноважень на відчуження майна від імені ОСОБА_4, яка  не оформляла в 2008 році на його ім’я відповідну довіреність. А тому просить стягнути вказані грошові кошти та судові витрати, понесені ним, які вважає матеріальними збитками.

          Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнали позов та подали зустрічний позов, в якому просять стягнути з ОСОБА_2 штраф  в сумі 55 045 грн. та різницю між вартістю підрядних робіт і одержаним авансом за їх проведення в сумі еквівалентній 5 тис доларів США –9 832 грн. (а.с. 39-45) В подальшому вони збільшили розмір позовних вимог та просять стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 штраф в сумі 55 045 грн., а на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором підряду –14 882 грн.

          Свої вимоги мотивують тим, що 28.03.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була укладена угода про намір укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1 до 1.06.2008 року за 1 100 900 грн. Цією  угодою було передбачено також проведення додаткових будівельних робіт, які частково профінансував ОСОБА_2. Вартість робіт, проведених ПП «Астромвіта»складає 35 082 грн. Оскільки у ОСОБА_2 не було достатніх коштів, договір купівлі-продажу з його вини не було укладено, а тому вважають, що він повинен сплатити штраф в сумі 5% від вартості об’єкту продажу, що передбачено п.3.7. Угоди.

          В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом наполягала на задоволенні позову ОСОБА_2, а зустрічний позов не визнала. При цьому пояснила, що угода про намір укласти договір купівлі-продажу від 28.03.2008 року не є попереднім договором. На момент укладення цієї угоди на ім’я ОСОБА_4 спірне майно не було зареєстровано в державному реєстрі, а у ОСОБА_3 не було повноважень на відчуження майна, а тому вважає, що він заволодів грошовими коштами, які одержав в якості аванса в сумі 5 тис. доларів США без законних підстав. Оскільки між сторонами договір підряду не укладався, а договір купівлі-продажу не був укладений з вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то вважає, що вони не мають права на відшкодування вартості підрядних робіт та на одержання штрафу.

          В судовому засіданні представник ОСОБА_3 –ОСОБА_6 позов ОСОБА_2 не визнав і наполягав на задоволенні зустрічного позову. При цьому пояснив, що ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_2 не аванс в рахунок укладення договору купівлі-продажу, а часткову оплату робіт по благоустрою об’єкту продажу в сумі 4 тис доларів США. Вважає, що угода від 28.03.2008 року є попереднім договором і договором підряду, в якому ОСОБА_2 виступав замовником, а ОСОБА_7 –підрядчиком. Оскільки договір купівлі-продажу не був укладений з вини ОСОБА_2 то він повинен відшкодувати вартість підрядних робіт та сплатити штраф.

          В судовому засіданні представник ОСОБА_4 –ОСОБА_8 наполягав на задоволенні зустрічного позову, а вимоги ОСОБА_2 не визнав. При цьому пояснив, що ОСОБА_4 одержала свідоцтво про право власності 18.04.2008 року, але зареєструвала житловий будинок на своє ім’я 2.07.2008 року. В 2008 році між нею та ОСОБА_3 була усна домовленість про представництво її інтересів, а договір купівлі-продажу не був укладений в зв’язку з відсутністю у ОСОБА_2 коштів.

          В подальшому від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та його представника.

          ОСОБА_4 неодноразово не з’явилась в судове засідання без поважних причин, хоча належним чином повідомлялась про день розгляду справи, про причину неявки суд не повідомила, а повторна неявка в судове засідання її представника ОСОБА_8  не є перешкодою для розгляду справи за його відсутності.

          Представник ТОВ «Континент Нерухомість»в судове засідання не з’явився, але направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 допитаний судом в якості свідка в порядку ст. 62 ЦПК України, пояснив, що в 2008 році через ТОВ «Континенс Нерухомість»мав намір придбати в с. В.Дальник житловий будинок. Вважаючи, що житловий будинок належить ОСОБА_3, уклав з ним угоду про намір придбати житловий будинок до 1.06.2008 року, передав йому особисто 4 тис доларів США в рахунок оплати за це майно, а 1 тис. доларів США передав через ОСОБА_9 В угоді зафіксовані роботи, які повинен був провести за свій рахунок продавець.

Договір купівлі-продажу не був укладений з вини продавця, яка до 1.06.2008 року не підготувала необхідний пакет документів.

          В судовому засіданні свідок  ОСОБА_9 пояснила, що документи на житловий будинок повинно було перевірити ТОВ «Континент Нерухомість», перемови велись з ОСОБА_3 і в рахунок купівлі житлового будинку ОСОБА_2 передав йому 4 тис. доларів США, а в травні 2008 року вона  під розписку  передала ОСОБА_3 ще 1 тис. доларів США від ОСОБА_2 Угода не відбулась з вини продавця, у якого не було необхідних документів.

          В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 (дружина ОСОБА_3) пояснила, що за домовленістю з ОСОБА_4 продажем будинку займався її син ОСОБА_3. Роботи по благоустрою, вказані в угоді, були проведені за гроші, одержані від ОСОБА_2 Необхідні документи для укладення договору купівлі-продажу були виготовлені  в липні 2008 року, але у покупця були відсутні кошти для придбання будинку.

          Заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в позові необхідно відмовити з наступних підстав.

          В судовому засіданні встановлено, що 28.03.2008 року в присутності представника ТОВ «Континент Нерухомість»між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено угоду про намір укласти угоду ( а.с.6).

          З вказаної угоди вбачається, що сторони домовились про купівлю-продаж житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 за 1 100 900 грн.( еквівалент 218 тис. доларів США) в строк до 1.06.2008 року.

          В п.6.4 Угоди міститься вказівка про необхідність вирівнювання стелі в гостиній кімнаті  та облаштування другої вигрібної ями, а також про те, що ОСОБА_3 в якості аванса одержав від ОСОБА_2 в цей же день 5 050 грн. (еквівалент 1 тис. доларів США), а 15.04.2008 р. –3 тис доларів США. Крім того, 16.05.2008 року він одержав від покупця через ОСОБА_9 ще 1 тис. доларів США, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.7) та поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_9 в судовому засіданні, а всього одержав аванс в сумі 5 тис. доларів США. Крім того, в зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також вказують, що одержали від ОСОБА_2 5 тис. доларів США в якості часткової оплати підрядних робіт, а не аванса.(а.с.43)

          Але суд вважає, що вказані грошові кошти ОСОБА_3 одержав в якості аванса в рахунок платежу за договором купівлі-продажу, про що свідчать записи в п.1.3 угоди (а.с.6) та запис в цій же угоді зроблений 15.04.2008 року та посвідчений ТОВ «Континент Нерухомість». Цю обставину підтвердили і свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_9

          Крім того, в п. 6.4 угоди відсутні відомості про те, що будівельні роботи проводяться за рахунок покупця.

          Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 3.04.2008 року та свідоцтва про право власності, виданого 18.04.2008 року ( а.с.219 -220) ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0, 1585 га та житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, але відомості щодо його державної реєстрації відсутні.

          Вказані обставини свідчать про те, що на момент укладення угоди 28.03.2008 р. ОСОБА_4 не була власником, об’єктів продажу, і договір купівлі-продажу  не був укладений з її вини оскільки необхідний пакет документів з пояснень свідка ОСОБА_10 був виготовлений тільки в липні 2008 р..

          Відповідно  ч.1 ст. 237 ЦК України представництво є  правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, а ч.2 вказаної статті встановлено, що не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

          З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення угоди 28.03.2008 р. у ОСОБА_3 не було повноважень на представництво інтересів, відчуження майна від імені його матері ОСОБА_4 та одержання грошових коштів оскільки довіреність на його ім’я була оформлена тільки 10.03.2009 р. (а.с.15,194-198,208)

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 одержав грошові кошти без законних підстав, оскільки не являвся власником житлового будинку та земельної ділянки і не мав повноважень від ОСОБА_4

          Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України  особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.                      Враховуючи викладене вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_3 безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 39 629 грн. 50 коп. підлягають задоволенню ( 5 000 доларів США х 7,92 грн.)

          Його ж вимоги про стягнення матеріальних збитків, пов’язаних з оплатою за надання правової допомоги, в сумі 10 тис. грн.. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

          Згідно ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому ч.2 вказаної статті встановлено, що збитками є: втрати,яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати. які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) і доходи. які  особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода).

          Виходячи зі змісту позовних вимог суд вважає, що предметом спору в цій частині  не є збитки, а ставиться питання  про компенсацію здійснених позивачем витрат, пов’язаних з наданням йому правової допомоги ( п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України). Порядок компенсації  цих витрат передбачено ст.ст. 84 вказаного Кодексу, а тому посилання позивача на заподіяння йому матеріальної шкоди відповідачами в зв’язку з витратами на правову допомогу як на підставу позову  є необґрунтованим, так як ці витрати позивача не є збитками, а пов’язані зі зверненням до суду за захистом свого права.  

           Крім того, позивачем не надано розрахунок витрат на правову допомогу, граничний розмір якої встановлено у п.1 Додатка до  Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом  цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27.04.2006 року №590.

          А тому в позові в цій частині йому необхідно відмовити, що не позбавляє його права звернутись до суду з позовом в порядку ст.ст. 84,88 ЦПК України.

          Приймаючи до уваги докази, надані позивачами за зустрічним позовом, суд приходить до висновку, що їх вимоги не ґрунтуються на законі. При цьому суд виходить з наступного.

          Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а ч.1, 2  ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку і воно виникає з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

          Виходячи зі змісту угоди про намір укласти угоду від 28.03.2008 року (а.с.6) суд приходить до висновку, що вона  не є правочином оскільки в ній зафіксовано тільки намір сторін в майбутньому укласти договір купівлі-продажу певного об’єкту  і встановлена ціна договору, а тому невиконання її умов не тягне за собою наслідків, передбачених за невиконання зобов’язання (штраф, неустойка та ін.). Більш того, договір купівлі-продажу не був укладений з вини саме власника житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_4, а ОСОБА_3 не мав від неї належно оформлених повноважень на укладення будь-яких угод.

          А тому вимоги позивачів за зустрічним позовом про стягнення штрафу з ОСОБА_2 в зв’язку з неналежним виконанням ним зобов’язання не ґрунтуються на законі.

          Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Відповідно положень ч.1 ст. 837 вказаного Кодексу за договором підряду одна сторона ( підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити його роботу.

          Позивачі за зустрічним позовом посилаються на те, що угода від 28.03.2008 року про намір укласти угоду, є договором підряду, в якому ОСОБА_3 –підрядник, а ОСОБА_2 –замовник, а тому повинен відшкодувати їм витрати, понесені на вирівнювання стелі та облаштування 2-ої вигрібної ями в сумі 35 082 грн. з урахуванням частково одержаних від нього коштів.

          Але суд вважає, що ці вимоги не ґрунтуються на законі оскільки угода від 28.03.2008 року  з вищевказаних підстав не є правочином і не може вважатись договором підряду, а є однією з умов придбання покупцем житлового будинку.

          Враховуючи викладене вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

          Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 84,88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 202, 509, 533, 626, 628, 635, ч.1 ст. 837, ч.1,2 ст. 1212 ЦК України

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 та ТОВ «Континент нерухомість»про  стягнення  грошових коштів та матеріальних збитків  задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2 39 629 грн. 50 коп., судовий збір –396 грн. 29  коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –30 грн., а всього 40 055 грн. 79 коп.

          В іншій частині позову  ОСОБА_2 -  відмовити.

          ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в позові  до ОСОБА_2, третя особа  ТОВ «Континент нерухомість»про стягнення штрафу та заборгованості за договором підряду –відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга  протягом 10 діб до Одеського апеляційного  суду через Біляївський райсуд.

 Суддя                                                                                   С.В. Крачкова