Машівський районний суд  Полтавської області

Справа № 2а-522/2011 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

21 березня 2011 року. Суддя Машівського районного суду Полтавської області Кравець С.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про стягнення підвищення до пенсії, -

в с т а н о в и в :

у березні 2011 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч ст. 22 Конституції України та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»здійснював нарахування та виплату всупереч законодавства. У зв’язку з наведеним позивач просить визнати відмову відповідача у проведення перерахунку протиправною, зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити підвищення до пенсії з 01.09.2010 по день розгляду справи та здійснювати виплати в подальшому.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»застосовується лише для визначення розмірів пенсій визначених цим законом, і на правовідносини визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни»не розповсюджується. У 2007р. передбачені були виплати лише дітям війни, які є інвалідами, а 2008 та 2009 роках зазначені виплати здійснювалися у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, оскільки на законодавчому рівні не було вирішено питання щодо фінансування цих виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним  посвідченням ( а.с. 5-6 ), а тому він відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З довідки відповідача вбачається, що з 01.09.2010 року по 28.02.2011р. позивачу виплачувалася надбавка «дитині війни»в розмірі 49, 80 грн. щомісячно ( а.с. 4 ), на підставі постанови КМУ № 530 від 28 травня 2008р.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції. Дітям війни ( крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України «Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту»)  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної  допомоги, що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Але, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року зазначені зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України. Таким чином, з моменту прийняття цього Рішення, підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діяла в редакції до 01.01.2008р.

Разом з тим, розмір підвищення, який встановлений в п. 8 Постанови № 530 від 28 травня 2008р., суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не може бути застосований за нормою ч. 4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру виплати підвищення до пенсії «дітям війни»підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому відповідач в період з 01.09.2010р. по 28.02.2011р. повинен нарахувати та виплатити позивачу пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, з урахування раніше проведених виплат.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

          Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

           За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

           З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправною відмову відповідача в здійсненні перерахунку пенсії суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів справи видно, що позивач з такою вимогою до відповідача не звертався, а щодо зобов’язання здійснювати виплати в подальшому суд також вважає слід відмовити, оскільки суд не може впливати на волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.  

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України,  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 6-14, 17, 71, 159-163, 167, 186, 256  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про стягнення підвищення до пенсії –задоволити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з 01 вересня 2010 року по 28 лютого 2011 року, з урахуванням здійснених за цей період виплат.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 13 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Машівський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Суддя: ( підпис )

Копія вірна:

Суддя Машівського районного суду                                                                      С.В. Кравець