Справа № 2-2640/11

Р І  Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 року                                                                                                     м.Рівне

Рівненський міський суд

в особі судді  Ковальов І.М.

при секретарі –Гоменюк О.А.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Рівнеелектроавтотранс»Рівненської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Приватне Акціонерне Товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

          В судовому засіданні представник заявника заявлені позовні вимоги зменшив. Остаточно просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь КП «Рівнеелектроавтотранс» РМР в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди 7746 грн. 17 коп., сплачене державне мито по справі в розмірі 166 грн. 22 грн., сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120,00 грн. Свої вимоги представник позивача аргументує тим, що 12 липня 2010 року відповідач по справі керуючи автомобілем «Фольксваген Таурек»р.н. НОМЕР_1 на перехресті  вулиць Соборна –Сагайдачного в м.Рівне, не виконала вимог сигналу світлофора, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки, під час маневрування виїхала на смугу зустрічного руху та здійснила зіткнення із зупинившимся перед перехрестям тролейбусом Шкода 14 ТР №104, що належить КП «Рівнеелектроавтотранс»РМР. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тролейбус отримав механічні пошкодження, а позивачу була завдана матеріальна шкода.

          Відповідно до складеного кошторису, ремонт пошкодженого внаслідок ДТП тролейбуса становить 16621 грн. 66 коп.

          Оскільки ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»було здійснено страхове відшкодування підприємству КП «Рівнеелектроавтотранс»РМР на суму 8875,49 грн., тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача не відшкодовану матеріальну шкоду, внаслідок ДТП в розмірі (16621,66 грн. –8875,49 грн.) = 7746,17 грн., а також понесені судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, просить суд відмовити у їх задоволенні посилаючись на ті обставини, що на момент пред'явлення позову, позивачу було відомо про наявність у відповідача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.03.2010 № ВЕ 0580618, згідно якого УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»у разі настання страхового випадку зобов'язувалась відшкодувати збитки перед третіми особами в сумі, що не перевищує 25 500 грн. Після того, як судом було залучено УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»у якості третьої особи для участі в справі, позивач звернувся до останньої з відповідною заявою про відшкодуванню збитків завданих внаслідок ДТП. Про що, вищезгаданою страховою компанією складено Страховий Акт № 112635107-1 на підставі якого прийнято рішення про відшкодування збитків. Так, третя особа УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», своїм платіжним дорученням від 29.12.2010 № 9038 перерахувала на рахунок позивача 8 875 грн. 49 коп. страхового відшкодування.

Крім того, у своїй позовній заяві позивач зазначає марку тролейбуса Шкода 14-ТР № 104, якому були завдані механічні пошкодження, однак не вказує, якого року випуску даний транспортний засіб. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, окрім іншого, для визначення суми відшкодувань враховується знос вузлів та агрегатів пошкодженого автотранспорту. Згідно наданого позивачем кошторису вбачається, що останній проігнорував дану норму провівши розрахунок без врахування такого зносу. Позивачем по справі, свідомо не долучено до матеріалів справи копію технічного паспорту транспортного засобу, в якому зазначено конкретний рік випуску, що в свою чергу заперечує правильність та достовірність проведених розрахунків по відшкодуванню збитків завданих внаслідок ДТП тролейбусу, так як останній не є новим.

Вищезазначена марка тролейбуса давно знята з виробництва і тому факт заміни пошкоджених вузлів та агрегатів на нові є сумнівним, так як такі деталі на цю марку тролейбуса не виробляються. Також, позивачем не надано жодного доказу щодо придбання вузлів та агрегатів необхідних для відновлення тролейбуса в період проведення ремонту, що в свою чергу підтверджує необґрунтованість заявлених позовних вимог. Крім того, позивачем не проведено незалежної автотранспортної експертизи щодо пошкоджень вищезгаданого тролейбуса для визначення фактичної суми збитків завданих в ДТП.

Тому з цих підстав представник відповідача просить суд у задоволенні позову позивачу відмовити.

Представник третьої особи ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»в судове засідання не з»явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Причин своєї неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 12 липня 2010 року о 15 год. 40 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Фольксваген Таурек»р.н. НОМЕР_1 на перехресті вулиць Соборна –Сагайдачного в м.Рівне не виконала вимоги сигналу світлофора, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинення, під час маневрування виїхала на смугу зустрічного руху та здійснила зіткнення з тролейбусом «Шкода 14 ТР 104»під керуванням ОСОБА_4, яка зупинилась перед перехрестям на заборонений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Рівненського міського суду від 23 липня 2010 року притягнуто ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується  у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується  сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана  сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов’язкове  страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи.

Як було встановлено в судовому засіданні відповідач по справі ОСОБА_1 має поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.03.2010 № ВЕ 0580618, згідно якого УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»у разі настання страхового випадку зобов'язувалась відшкодувати шкоду, заподіяну майну в сумі, що не перевищує 25 500 грн.

З дослідженого в судовому засіданні розрахунку №112635107-1 розміру страхового відшкодування пошкодженому ТЗ, виконаного ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», вбачається, що вартість заподіяної шкоди позивачу КП «Рівнеелектроавтотранс»внаслідок ДТП, у результаті якого було пошкоджено транспортний засіб марки Шкода 14 ТР становить 8875,49 грн., яка була відшкодована позивачу. З даного розрахунку вбачається, що при визначенні страхового відшкодування по пошкодженому транспортному засобу було дотримано вимоги статті 29 Закону України «Про обов’язкове  страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та враховано вартість ремонтно-відновлювальних робіт (Ср); вартість необхідних для ремонту матеріалів (См); вартість складових, що підлягають заміні (Сс); коефіцієнт фізичного зносу (Ез); витрати понесені потерпілим (Свт)*; розмір безумовної франшизи (Фб); вартість придатних залишків (Слкв).

З даним розрахунком погодився і позивач, в судовому порядку розрахунок, який був зроблений на підставі звіту №6060/1 з оцінки транспортного засобу від 09 грудня 2010 року не оскаржувався. Претензій до страхової компанії не пред’являлось.

Отже, відповідач ОСОБА_1 мала б відшкодовувати шкоду лише у тому разі коли б була недостатня страхова виплата для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Крім того, відповідно до ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв’язку  з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно наданого позивачем кошторису вбачається, що останній проігнорував дану норму провівши розрахунок без врахування такого зносу. Позивачем по справі, свідомо не долучено до матеріалів справи копію технічного паспорту транспортного засобу, в якому зазначено конкретний рік випуску, що в свою чергу заперечує правильність та достовірність проведених розрахунків по відшкодуванню збитків завданих внаслідок ДТП тролейбусу, так як останній не є новим.

Вищезазначена марка тролейбуса давно знята з виробництва і тому факт заміни пошкоджених вузлів та агрегатів на нові є сумнівним, так як такі деталі на цю марку тролейбуса не виробляються. Також, позивачем не надано жодного доказу щодо придбання вузлів та агрегатів необхідних для відновлення тролейбуса в період проведення ремонту, що в свою чергу підтверджує необґрунтованість заявлених позовних вимог.      

Тому, суд не може визнати допустимий доказ, а саме –кошторис на ремонт тролейбуса №104, оскільки він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а саме відсутність висновку експерта, як того передбачає стаття 66 ЦПК  України.                                                            

          Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Оскільки в судовому засіданні представник позивача не довів заявлені ним позовні вимоги, а надані представником відповідача заперечення не спростував, тому у задоволенні заявлених позовних вимог позивачу слід відмовити.

          Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

          Оскільки у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП представнику позивача було відмовлено, тому і позовні вимоги в частині стягнення понесених судових витрат не підлягають до задоволення.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,59,60,88,212,213,215,294 ЦПК

України, ст.ст.979, 1187, 1194 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Рівнеелектроавтотранс»Рівненської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Приватне Акціонерне Товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду                                                                                  Ковальов І.М.