ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-938/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

                    "16" березня 2011 р.  

          Суддя Володимирецького районного суду Рівненської області  Котик Л.О. розглянувши в смт.Володимирець  порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі та управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсій, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

встановив:

 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що вона є інвалідом 2 групи, інвалідність якої пов’язана із наслідками чорнобильської катастрофи. Вважає, що відповідачами порушується її конституційне право на отримання пенсії та соціальної щорічної допомоги на оздоровлення, які виплачуються в розмірах менших, ніж передбачено чинним законодавством. Незважаючи на її звернення до відповідачів з заявами про перерахунок пенсії та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, її права не поновлено, що змусило її звернутись до суду. Просила визнати дії відповідачів протиправними, визнати за нею право на отримання державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком і зобов’язати відповідача призначити та виплачувати пенсію, а також щорічну одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до розміру, встановленого Законом.

    Представники відповідачів –управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі та управління праці  –надали письмові заперечення проти позову, в яких посилаються на відсутність належного законодавчого регулювання питання виплати пенсій інвалідам та на пропуск строку позовної давності. Просили відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступних підстав.

Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, інвалідом 2-ої групи, інвалідність якої пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні та долученими до справи посвідченнями серії НОМЕР_1 та довідкою МСЕК серії МСЕ №143167. ОСОБА_1  одержує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, спричинених аварією на ЧАЕС, на підставі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.

У відповідності до ст. 54 Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника  внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, або у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим: для 2-ої групи інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 2 групи –75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки величина прожиткового мінімуму для кожної вікової та соціальної групи, в т.ч. і для осіб, що втратили працездатність, а також і розмір мінімальної заробітної плати щорічно визначається Законом України про Державний бюджет, посилання відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру пенсії за віком є безпідставною.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосуванню  підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законами України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Аналогічно, розмір щорічної одноразової допомоги на оздоровлення повинен визначатись виходячи з вимог ст..48 Закону, виходячи із затвердженого законом розміру мінімальної заробітної плати.  

У відповідності до пункту 28 р.П. Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. №107-У1 до ст.ст.48, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було внесено зміни, які  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.  

Крім того, як вбачається зі ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено в повному обсязі дію ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до внесення змін, у зв’язку з чим нарахування та виплата пенсій та допомог позивачу, починаючи з 22.05.2008 року, має здійснюватись згідно з положенням вказаного Закону. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги. ОСОБА_1  про проведення перерахунку основної та додаткової пенсії, а також щорічної допомоги на оздоровлення в межах строку позовної давності, встановленої ст..99 КАС України, тобто з 17.08.2010 року підлягають до задоволення. Що стосується інших позовних вимог, то ухвалою Володимирецького районного суду від  20.02.2011 року вони залишені без розгляду у зв’язку із пропуском строку позовної давності.    

Крім того, у відповідності до ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.      

З приводу виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення судом встановлено наступне.

Позивач має право на отримання щорічної державної допомоги на оздоровлення, розмір якої у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" становить для інвалідів 2-ої групи 5 мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. З урахуванням викладеного, враховуючи, що розмір щорічної одноразової допомоги позивачу ОСОБА_1  визначено саме Кабінетом Міністрів України, а також приймаючи до уваги, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та Постанови КМУ, які визначають порядок та розміри доплати до пенсії особам, що проживають та працюють на території радіологічного забруднення, є чинними, і неконституційними не визнавались, суд приходить до висновку, що дії відповідача –управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації –в 2010 році відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підстав для задоволення позову в частині стягнення допомоги за 2010 рік суд не вбачає.       

            Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.8,19,21 Конституції України, ст.ст.50, 54, 63, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.28 Закону  України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», судовою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах «Кечко проти України»,  «Бурдов проти Росії», Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), ст..ст.183-2, 256 КАС України, суд, -  

вирішив:   

Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі по відмові в перерахунку основної і додаткової  пенсії ОСОБА_1  у відповідності до ст..ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1  пенсію у відповідності до ст..ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 17.08.2010 року виходячи із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% (семидесяти  п»яти відсотків) встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлених чинним законодавством протягом вказаного часу з урахуванням фактично виплачених сум, та зміни прожиткового мінімуму.

В задоволенні позову в частині стягнення щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відмовити за безпідставністю позовних вимог.

У відповідності до ст.183-2, 256 КАС України постанову допустити до негайного виконання.

Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі звільнити від сплати судового збору на підставі п.34) ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Постанова суду, крім випадків її апеляційного оскарження, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Суддя:                                                                                   Котик Л.О.