ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.03.11Справа №2а-515/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Зарапіні О.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.02.2011
представника відповдіача- Посметного В.О., довіреність № 16/2011 від 23.02.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі
про визнання протиправним та скасування рішення,
Обставини справи:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про визнання протиправним рішення від 15.07.2010 про видворення з України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуєме рішення прийнято не обґрунтовано та не відповідає вимогам діючого законодавства.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08.02.2011 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-515/11/2770, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає, що рішення про видворення з України ОСОБА_2 не обґрунтоване, оскільки підстави для його прийняття відсутні.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважає рішення про видворення ОСОБА_2 законним та обґрунтованим.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
15.07.2010 начальником сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Севастополі із посиланням на ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийнято рішення про видворення громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., з України в строк до 31.07.2010 із забороною в’їзду в Україну терміном на 5 років. Вказане рішення затверджено начальником УМВС України в м. Севастополі.
Згідно з положеннями частини першої статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон) іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути витворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років.
Як встановлено у судовому засіданні вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 05.11.202 ОСОБА_2 засуджений за ст. 257 КК України (в редакції 2001 року), ст.86 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року), ст. 142 ч. 3 КК України (в редакції 1960 року), ст. 263 ч. 1 КК України (в редакції 2001 року) до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 26.11.2008 не відбуту частину покарання ОСОБА_2 замінено з позбавлення волі на обмеження волі. Строк відбуття покарання рахується з 15.03.2001.
Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 07.10.2009, яка набрала законної сили 15.10.2009, ОСОБА_2 звільнено умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 5 місяців обмеження волі.
З наведеного випливає, що строк відбуття ОСОБА_2 покарання закінчується 15.03.2011 та, відповідно, відповідачем було прийнято рішення про видворення особи, яка не відбула призначене судом покарання, в порушення приписів частини 1 статті 32 Закону.
Крім того, рішення про видворення ОСОБА_2 мотивовано тим, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності з ч. 1 ст. 203 КУпАП (протокол СВ № 096840 від 16.06.2010).
Як свідчать матеріали справи, постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 30.06.2010 ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 203 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Постановою апеляційного суду м. Севастополя від 26.11.2010 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 постанова Балаклавського районного суду м. Севастополя від 30.06.2010 була скасована. Постановлена нова постанова, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 203 КУпАП припинено за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, що також свідчить про необґрунтованість спірного рішення про видворення позивача.
Відповідно до частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участі у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Надані представником відповідача заява громадянки ОСОБА_3 до Балаклавського РО УМВС України в м. Севастополі стосовно протиправних дій ОСОБА_2 та повідомлення відділу кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Севастополі від 21.12.2010 судом до уваги не приймається, як такі, що не стосуються предмету доказування. Крім того, постановою Балаклавського РО УМВС України в м. Севастополі від 15.06.2010 за заявою ОСОБА_3 відмовлено у порушенні кримінальної справи.
Таким чином, відповідач – суб’єкт владних повноважень порушуючи вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав належних та допустимих доказів щодо правомірності рішення про видворення ОСОБА_2 з держави України із забороною в’їзду в Україну строком на 5 років.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Згідно з квитанцією Ощадбанку 4548 від 904.02.2011 ОСОБА_2 при подачі адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп., які підлягають стягненню з державного бюджету на його користь.
Відповідно до частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 15.03.11 о 17:30 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення начальника сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Севастополі від 15.07.2010 про видворення з України громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та заборону йому в'їзду в Україну терміном на 5 років.
Стягнути з Державного бюджету України (Ленінський район м. Севастополя, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, р/р 31113095700007) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Для суб'єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Г. Плієва