КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1480/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бужак Н.П,
суддів: Твердохліб В.А..,
Костюк Л.О.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання нечинним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання нечинним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі –Могилів-Подільський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України –подали апеляційну скаргу, в якій просили визнати постанову суду першої інстанції нечинною та закрити провадження у справі.
Заслухавши учасників судового процесу, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 та Державною прикордонною службою України був укладений контракт від 15.09.2006 р. про проходження позивачем військової служби у Державній прикордонній службі України з 15.03.2006 р. по 15.03.2011 р.
26.02.2010 р. позивач без попередження керівництва, не отримавши відповідного дозволу у старших наряду та зміни, покинув своє безпосереднє місце проходження військової служби, залишивши зброю, спеціальні засоби та екіпіровку, вживав спиртні напої у прикордонному наряді.
Наказом № 211 від 05.03.2010 р. позивача було звільнено з займаної посади на підставі висновків службового розслідування даного факту правопорушення, яким встановлено порушення вимог п. 2 наказу начальника Могилів-Подільського прикордонного загону від 09.02.2010 р. №126 «Про організацію зберігання засобів активної оборони на ТПП», ст.ст. 11, 13 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та невиконання вимог затверджених рішенням Колегій АДПС України від 12.02.2010 р. і Південного регіонального управління від 16.02.2010 р. (розпорядження начальника ПдРУ від 23.02.2010 р. №Т/32-840).
Основними вимогами вказаних нормативних актів, зокрема, є особиста взірцевість в службі, недопущення негативних проявів як під час служби так і позаслужбовий час, здійснення пропаганди здорового способу життя та недопущення зловживання спиртними напоями як в службовий час так і позаслужбовий час.
На підставі вищевказаного дисциплінарного наказу № 211 від 05.03.2010 р. наказом від 09.03.2010 р. №54-ос позивача було звільнено в запас ЗС України та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування наказу №54-ос від 09.03.2010 р., виходячи з наступного.
Факт перебування позивача в стані алкогольного сп’яніння був зафіксований та відображений в протоколі медичного освідування №42 від 27.02.2010 р.
Висновок суду першої інстанції щодо проведення медичного обстеження з порушеннями норм чинного законодавства є невірним.
Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки посилався на п. 3.1 Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в закладі охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів від 24.02.1995 р., яка на момент настання даного порушення втратила чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 21 квітня 2009 року за №81/261/712/5 «Про втрату чинності спільного наказу Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров’я та Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року №114/38/15-36-18 від 21.04.2009 №81/261/712/5», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.04.2009 р. за №387/16403.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач висновок медичного освідування у встановленому законом порядку не оспорював.
До того ж, судова колегія враховує, що 26.02.2010 р. позивач перебував без отриманою ним зброї, спеціальних засобів та екіпіровки. В своїх поясненнях по суті даного випадку останній вказував, що готувався до зміни на ТПП, однак дане ствердження позивача суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки із досліджуваних у судовому засіданні матеріалів, поданих відповідачем, вбачається, що 26.02.2010 р. позивач заступив в наряд, а тому не мав права залишати місце несення служби.
Відповідно до положень 3.1 Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 р. №200, спеціальні засоби (наручники, засоби зв'язування, гумові кийки, газові балончики, газові пістолети) під час несення служби мають бути в спеціальних чохлах (кобурах) на поясному ремені або в положенні підготовки до застосування.
Згідно з п. 3.4 вказаної Інструкції, категорично забороняється: розбирати зброю під час несення служби, чистити її у невстановлених місцях; без потреби, викликаної обстановкою, знімати зброю із запобіжника, досилати патрон у патронник, класти палець на спусковий гачок, залишати зброю без нагляду чи передавати її іншим особам.
Указом Президента України від 29.12.2009 р. №1115/2009 затверджено «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.
Пунктом 26 зазначеного Положення передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
В свою чергу, на підставі ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, через службову невідповідність.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 84 вищезазначеного Закону передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Надаючи оцінку висновку службового розслідування по факту можливого вживання спиртних напоїв позивачем та іншим доказам, що наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає правомірним наказ про звільнення позивача № 54-ос від 09.03.2010 р. , оскільки відповідачем враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладені норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, суд першої інстанції неповною мірою з’ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та приймає нове рішення про відмову в задоволенні позову позивачу.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України –задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання нечинним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 18 березня 2011 року.