КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1201/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко .С.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
У Х В А Л А
Іменем України
"15" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бужак Н.П,
суддів: Костюк Л.О.,
Твердохліб В.А.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві про роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2010 року у справі за позовом Публічного (Відкритого) акціонерного товариства «Банк Кіпру»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ПАТ (ВАТ) «Банк Кіпру»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СПДІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000734310/2 від 11.11.2009 року. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СПДІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000734310/2 від 11.11.2009 року.
Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2010 року позовні вимоги ПАТ (ВАТ) «Банк Кіпру»задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08.02.2010 року.
Не погоджуючись з зазначеним рішення суду, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2010 року та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог ПАТ (ВАТ) «Банк Кіпру»відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з»явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 08.07.2010 року відбулася заміна найменування юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру»на Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру»та останнє є правонаступником ВАТ «Банк Кіпру», що підтверджується витягом із статуту товариства.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.05.2009 року за результатами планової виїзної перевірки ВАТ «Банк Кіпру» СПДІ у м. Києві по роботі з ВПП складено акт №195/43-10/19358784 яким встановлено порушення пп..пп. 5.1.2, 4.1.4. п.4.1 ст.4; п.5.1, пп..5.2.1 п.5.2, пп..5.3.1. абз «4», пп.. 5.3.9, п.5.3, пп..пп. 5.4.2, 5.4.6, 5.4.8 п.5.4 ст.5, пп..пп. 7.6.1, 7.6.4 п.7.6 ст.7, пп..8.1.1, п.8.1, пп..пп. 8.2.1, 8.2.2 п.8.2, пп..пп.8.3.1, 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.4.1, п.8.4., пп.. 8.6.1 п 8.6,ст.. 8, пп..11.3.6 п.11.3, ст.. 11, пп.. 12.1.1 п.12.1 ст 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
10.06.2009 року на підставі акту перевірки відповідно до пп.. «б»пп..4.2.2, п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»та згідно пп.. 17.1.3 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000504310/0, яким ВАТ «Банк Кіпру»визначено суму податкового зобов»язання з податку на прибуток у розмірі 4327639,23 грн, в тому числі штрафні санкції на суму 3685995,33 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням банк звернувся з первинною скаргою до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків.
На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги від 20.08.2009 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП прийняло податкове повідомлення-рішення від 27.08.2009 року № 0000734310/1 на загальну суму 3 651 815,35 грн.
За результатами розгляду скарги ВАТ «Банк Кіпру»від 03.09.2009 року ДПА у м. Києві винесено рішення про результати розгляду скарги від 05.11.2009 року, яким повідомлення рішення від 27.08.2009року №0000734310/1 залишено без змін, а скарга банку без задоволення.
На підставі зазначеного рішення, СПДІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесено ВАТ «Банк Кіпру»податкове повідомлення-рішення від 11.11.2009 року № 0000734310/2 на суму 3 651 815,35 грн, із якої основний платіж 638 349,45 грн, штрафні санкції 3 013 465,90 грн.
В подальшому, ДПА у місті Києві рішенням від 20.01.2010 року № 191/10/25-114 про внесення змін до рішення ДПА у м. Києві від 05.11.2009 року № 4852/10/25-114, враховуючи роз»яснення ДПА України, надані листом від 13.05.2009 року, скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 27.08.2009 року № 0000734310/1 в частині штрафних санкцій –1 187 558,22 грн, застосованих на підставі пп.. 17.1.6, п.17.1, ст..17 Закону № 2181, а скаргу ВАТ «Банк Кіпру»задоволено частково. За результатами розгляду скарги було прийнято повідомлення-рішення від 08.02.2010 року № 0000154310/2 та від 08.02.2010 року № 0000154310/3 у сумі 2 464 257,13 грн, в тому числі основний платіж 0638 349,45 грн т а штрафні санкції –1 825 907,68 грн.
Відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»платник податків веде окремий податковий облік фінансових результатів, операцій з цінними паперами ( в.т.ч іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розмірі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду від»ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 даного Закону.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду ( з урахуванням від»ємного фінансового результаті від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Усі інші витрати та доходи платника податку, окрім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об»єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.
Позивачем на протязі часу з 01.04.2008 по 31.12.2008 року проводились операції з купівлі-продажу облігацій внутрішньої державної позики, облігацій і векселів ТОВ «Виробничий вектор»та відображено доходи від володіння цінними паперами в окремому обліку операцій з облігаціями.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат суми резерву, створеного під враховані векселі, у розмірі 411 842,51 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем згідно з договором, укладеного з ТОВ «Хекро ПТ ЛТД»від 20.11.2006 № Т-3606; 11-0115 та договору, укладеного з ТОВ «ВМП»від 29.11.2006 № Т -37-06 здійснювались операції з врахування векселів емітента ЗАТ «Сармат».
Відповідно до пп..5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми коштів, внесених до страхових резервів у порядку, передбаченому ст..12 цього Закону.
Згідно пп.. 12.2.1 п.12.2 ст. 12 вищевказаного Закону будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, окрім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів зобов»язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих витрат по основному боргу за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активів банківських операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно із законодавством . Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою , яка визначається для банків НБУ та включається до складу валових витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що між ВАТ «Банк Кіпру»та Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад»укладено кредитний договір №10/07 від 31.05.2007 року. Так як кредитор затримував сплату відсотків за користування кредитними коштами, позивач 18.12.2008 року подав до Господарського суду Запорізької області позов про стягнення боргу. Відповідно до рішення зазначеного вище суду від 31.05.2007 року було розірвано кредитний договір та стягнуто з Запорізького ДП «Радіоприлад»борг у розмірі 29427881,17, в тому числі 5024531,95 грн відсотків та 27917,98 грн комісійного доходу.
Відповідно до пп..11.3.6, п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначених кредитним (депозитним) договором. Дата збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитних операцій визначається з урахуванням положень п.22.15 ст. 22 Закону. Датою збільшення валових доходів власника іпотечного сертифікат а участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за консолідованим іпотечним боргом. Якщо позичальник затримує сплату процентів чи комісії, то кредитор урегульовує таку заборгованість згідно із п.12.1 ст.12 Закону .
Право на збільшення суми валових витрат відповідно до ст. 12 Закону виникає, якщо протягом звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості з покупця, тощо.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат суми неотриманих комісійних доході в по кредитному договору в розмірі 27917,98 грн.
28.07.2008 року між ВАТ «Банк Кіпру»та ЗАТ СК «Альянс»було укладено договір добровільного страхування кредитної операції –страхування майнових інтересів страхувальника, що пов»язані із матеріальними збитками, які можуть бути завдані страхувальнику внаслідок повного або часткового неповернення ВАТ «Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного та водогосподарського будівництва»суми кредитної лінії без урахування відсотків за користування кредитом, встановлених кредитним договором відповідно до кредитного договору від 18.04.2007 року за яким була товариству відкрита кредитна лінія з лімітом кредитування 3 000000 грн. Згідно пп..1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк під процент.
За умовами кредитного договору позивач зобов»язався надавати кредитні кошти позичальнику в мажах встановленого ліміту, а тому банк приймає кредитний ризик в обсязі ліміту кредитної лінії, який він має право мінімізувати шляхом створення страхових резервів за методикою НБУ, а також страхувати через страхову компанію.
Згідно п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону, будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку, кредитних чи інших ризиків платника податку, пов»язаних із здійснення ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового ризику відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя , здоров»я, тощо.
Тому судом першого інстанції правильно зазначено, що відсутні підстави вважати про порушення позивачем п.п.5.4.6 п. 5.3 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення до складу валових витрат із страхування у розмірі 28787,95 грн.
Як встановлено судом, між позивачем та ПП «Центр «А.В.С.»укладено договір № 18/01.08 від 18.01.2008 року про надання послуг у галузі вивчення англійської мови посадовими особами банку. Оплата послуг була здійснена позивачем на суму 98286,88 грн. Судова колегія вважає, що ПП «ЦЕНТР «А.В.С» може бути віднесено до кола осіб, які мають право надавати такого виду послуги, враховуючи наявність у нього відповідної ліцензії на право надання освітніх послуг на 2008 рік, виданої Міністерством освіти на науки України. За змістом пп. 5.3.2, п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв»язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов»язані звернутись до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.
Згідно з пп..5.4.2, п.5.4 ст. 5 вищевказаного Закону, до валових витрат включаються витрати платника податку, пов»язані з професійною підготовкою, навчанням, тощо осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку.
Доказів, які б свідчили, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат на підвищення кваліфікації працівників банку у розмірі 98286,88 грн відповідач не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги.
Погоджується судова колегія і з висновками суду першої інстанції про відсутність порушень з боку позивача щодо віднесення до складу валових витрат на стільниковий зв»язок у розмірі 150,45 грн. та витрат на юридичні послуги по філії у м. Мелітополь у розмірі 33000 грн
Також судом встановлено, що у період, що перевірявся, філією ВАТ «Банк Кіпру»у м. Мелітополь було отримано юридичні послуги від ТОВ «ЛІККОМ»та ТОВ «ЮК «Адвокатська колегія»на загальну суму 33000 грн Крім того, банком отримані послуги з мобільного зв»язку для покращення якості роботи мобільних телефонів, які використовуються для ведення основної виробничої діяльності банку, а не для особистих потреб.
Згідно з пп.. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов»язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що в актах виконаних робіт юридичних послуг ТОВ «ЛІККОМ»та ТОВ «ЮК «Адвокатська колегія»зазначені усі обов»язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»
Доказів, які б свідчили про наявність порушень вимог чинного законодавства України, які стосуються правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат на стільниковий зв»язок коштів у розмірі 150,45 грн, відповідач не надав.
Крім того, судом встановлено, що у 2008 році позивачем було збільшено балансову вартість основних засобів 2 групи на суму сплаченого у складі ціни податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів на загальну суму 32800 грн.
Підпунктом 8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв»язку з таким придбанням, без урахування ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток підприємства зареєстрований платником податку на додану вартість.
Згідно з абзацом 2 пп.7.4.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля ( крім таксомоторів), що включаються до складу основних фондів.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, позивачем правильно віднесено до складу валових витрат суми амортизаційних відрахувань, визначених по податку на додану вартість по придбаних автомобілях на суму 8448,89 грн.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції відповідач вважає, що позивач безпідставно відніс джерела безперебійного живлення, комутатори, маршрутизатори, АТС до 2 групи основних фондів замість 1 групи основних фондів замість 1, а також віднесено Мелітопольською філією ВАТ «Банк Кіпру»джерел безперебійного живлення і комутатора до 4 групи основних фондів замість 1 групи, зовнішньої вивіски до 2 групи основних фондів замість 2 групи; Одеською філією банку міні-АТС, маршрутизатора, джерела безперебійного живлення до складу основних фондів 2 групи замість 1 групи основних фондів, до 3 групи основних фондів - банкомат замість 4 групи основних фондів, Харківською філією банку до складу основних фондів 2 групи міні-АТС, джерела безперебійного живлення, комун тора замість 1 групи основних фондів, до 3 групи основних фондів системи сигналізації замість 1 групи основних фондів.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що підключення офісного обладнання (міні-АТС, маршрутизатора, джерела безперервного живлення, системи відеонагляду) не потребує створення земельних поліпшень, міні-АТС, маршрутизатор, джерело безперервного живлення, система відеонагляду є кінцевим обладнанням в розумінні ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», п.3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМ України № 720 від 09.08.2005р та, що вони відносяться до 2 групи основних фондів як офісне обладнання та прилади до них; система відео нагляду відноситься до 3 групи основних фондів як інші основні фонди, не включені до 1,2 та 4 груп.
Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія прийшла до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2010 року є законною і обґрунтованою і викладені у ній висновки не спростовані відповідачем . Тому судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва без змін.
Відповідно до ст. 198 КАС України. за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07. 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 18 березня 2011 року.