КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1793/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Плахотнюк К.Г.

Суддя-доповідач:  Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" березня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                                                                           Бужак Н.П.,

суддів:                                                                                       Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі                                                                                                      Шевчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Голосіївського районі м. Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 22.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районні м. Києва про визнання дій незаконними та зобов’язання нарахувати недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А:

16 листопада позивачка звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до УПФУ у Голосіївському районні м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язати  відповідача нарахувати і виплатити підвищення згідно з вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.06.2006 року по 31.12.2010 року.

Ухвалою суду від 22.12.2010 року позовні вимоги про визнання протиправними бездіяльності та відмови відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої позивачу державної допомоги як дитині війни за період 01.01.2006 року по 15.05.2010 року –залишено без розгляду.

Постановою Голосіївського районного суду від 22.12.2010 року позовні вимоги задоволено частково.  

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що апелянт фактично просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити в цій частині нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в зв’язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

           Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення №НОМЕР_1.

Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.  

 На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Проте Голосіївський районний суд м. Києва не зазначив дату, до якої необхідно проводити такий перерахунок.

Зважаючи на ту обставину, що рішення першої інстанції прийнято 22.12.2010 року, жодних уточнень, доповнень або змін до позову від позивача не надходило, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язати  відповідача нарахувати і виплатити підвищення згідно з вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підлягають задоволенню, починаючи з 15.05.2010 року по 22.12.2010 року, тобто по день ухвалення судового рішення.

 Відповідно до  ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

 За  ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни  постанови  суду  першої інстанції є правильне  по  суті  вирішення  справи чи питання,  але із помилковим  застосуванням  норм  матеріального  чи  процесуального права.

 Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні шляхом зазначення в резолютивній частині дати, до якої підлягає перерахунок та виплата пенсії у розмірах визначених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,  

П О С Т А Н О В И Л А:

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районні м. Києва  –задовольнити частково.

 Змінити постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 22.12.2010 року, виклавши абзац третій  резолютивної частини постанови наступним чином:

«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі щомісячне 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 15.05.2010 р.  по 22.12.2010 р. із урахуванням вже проведених виплат».

В решті постанову –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: