КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-1974/10                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Малинников О.Ф.

Суддя-доповідач:  Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"15" березня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                    Бужак Н.П,

суддів:                                         Костюк Л.О.,

                                                       Твердохліб В.А.,

        при секретарі:                                Шевчук К.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову  Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації України  про визнання  відмови незаконною та зобов»язання вчинити дії, -

                                                В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до  Державної податкової адміністрації України про  визнання незаконною відмову ДПА України у прийнятті та розгляді документів для виплати страхової суми за отримане під час проходження служби ушкодження здоров»я,  про зобов»язання   ДПА України  виконати вимоги ст.  26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.. 23 Закону України «Про міліцію», Постанови КМ України від 19.11.1997 року № 627  «Про внесення змін до Положення  про порядок і умови державного обов»язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького  та вільнонайманого складу органів і підрозділів    внутрішніх справ республіки»та вчинити дії, спрямовані на прийняття документів на отримання   страхової  суми в розмірі 214 344,96 грн, їх розгляд та передачу  до страхової компанії для послідуючої її виплати у відповідності з вимогами ДПА України № 188 від 01.04.2004 року.

Відповідно до постанови  Шевченківського  районного суду м. Києва  від 28 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач по справі ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати  постанову Шевченківського районного суду  м. Києва   від 25.11.2010 року та ухвалити  нову по суті заявлених ним  позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу,  які з»явилися в судове засідання, дослідивши  матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково   з наступних підстав.

Судом  першої інстанції встановлено, що  позивач ОСОБА_3  проходив службу в органах податкової міліції України  з 01.12.1996 року по 30.12.2005 року, зокрема у  Головному відділі податкової міліції у Мінському районі м. Києва, Управлінні по боротьбі  з корупцією та безпеки в органах ДПА, на факультеті підготовки, перепідготовки  та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національної академії  державної податкової  служби України..

Відповідно до наказу  від 29.12. 2005 року Національної  академії ДПС України № 507к позивача   30.12.2005 року було звільнено зі служби у зв»язку із виходом на пенсію за віком  на підставі ст.. 65 п.»А»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР у відставку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог,  суд першої інстанції зазначив, як підставу для відмови у задоволенні позову те, що фактично  позивач звернувся до суду з позовом  щодо виплати відповідачем не донарахованої одноразової грошової допомоги, а не із спором про визнання відмови у 2006 році в оформленні документі незаконною та зобо»»язання вчинити  дії щодо прийняття його документів Тому суд прийшов до висновку, що  позивач не ставить питання  вирішення питання  прийняття його документів, проте заяву про відмову від позову  до суду не подав, а тому   це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Погодитись  із вищезазначеними доводами суду першої інстанції суд не може, виходячи з наступного.

25 листопада 2010 року  ( т.2, а.с.144), позивач подав до суду першої інстанції клопотання про часткову зміну позовних вимог, проте  суд відмовив у їх прийнятті, що вбачається із журналу судового засідання від 25.11.2010 року, а також дана обставина була зазначена судом у  оскаржуваній постанові  суду від 25 листопада 20010 року.

Таким чином,  вирішувати питання розгляду позовних вимог, які не  були предметом спору, суд першої інстанції не мав правових підстав.

Крім того, як вбачається із апеляційної скарги, яку подав позивач на постанову суду, останній мотивує  безпідставність відмови у задоволенні його позову тим, що суд взагалі не розглянув його вимоги  стосовно зобов»язання ДПА України прийняти документи для виплати страхової суми і розглянути їх відповідно до вимог чинного законодавства України.

У судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи позивач підтримав заявлені ним  позовні вимоги, а також підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 березня 2006 року  під час обстеження позивача  військово-лікарською комісією ГУ МВС України в Київській області виявлено ряд хвороб у зв»язку з чим  позивач був визнаний непридатним для  військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий.   

04.09.2006 року МСЕК встановила позивачу  довічну другу групу інвалідності  та визнала, що причиною інвалідності є захворювання, пов»язане з виконанням службових  обов»язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

За змістом статті 26 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту передбачені статтями 20-23 Закону України „Про міліцію".

Відповідно до  ст. 23 Закону України «Про міліцію», працівник міліції   підлягає обов»язковому державному страхуванню на суму десятирічного страхового утримання за останньою посадою, яку він займає,  за рахунок коштів відповідних бюджетів.  Частиною 6 зазначеної статті Закону, визначено, що у разі каліцтва, заподіяного  працівникові міліції при виконанні службових обов»язків, а також інвалідності, що наступила у період проходження служби або не пізніше  як через три місяці  після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання  або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога у розмірі від трирічного до п»ятирічного грошового утримання  і призначається пенсія по інвалідності.

Позивач  після встановлення йому інвалідності звернувся до відповідача із заявою про виплату страхової суми , при цьому долучив до заяви весь пакет необхідних документів.

Листом від 10.11.2006 року  ДПА України позивачу було  запропоновано  надати документи, зокрема: заяву на виплату страхової суми,  нотаріально завірені копії довідки до акту огляду МСЕК, довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, тощо, які позивач  направив на адресу позивача 11 грудня 2006 року.

Однак, відповідач 10.01.2007 року повідомив позивача про відмову в оформленні документів щодо виплати страхової суми у зв»язку з тим, що в довідці МСЕК зазначено, що захворювання пов»язане з виконанням службових обов»язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і не зазначено, що захворювання пов»язане з виконанням службових обов»язків  в органах державної податкової служби.

Відповідно до п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про міліцію»від 25.12.1990 року, стаття 23 набрала чинності після затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 року №59 Положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування  осіб рядового, начальницького та вільнонайманого  складу органів і підрозділів внутрішніх справ України (далі - Положення), яким визначено порядок і умови проведення страхових виплат, передбачених законом у разі настання подій, вичерпний перелік яких наведено в законі, встановлено критерії визначення розміру відшкодування в залежності від ступеня втрати працездатності в межах граничної суми, встановленої цією нормою закону. Визначено особу страховика - Національну акціонерну страхову компанію «Оранта»( до 2005 року на підставі безпосередньо положень цієї постанови, а з 2005 року - згідно з результатами проведених тендерів) за рахунок цільових бюджетних коштів, які йому перераховувалися МВС України.

За змістом пунктів 1, 3, 4, 5 Положення Міністерство внутрішніх справ України перераховує страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України  на спеціальний рахунок Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», яка при настанні страхових подій, передбачених п. 2 цього Положення, проводить виплату страхових сум. Спори, які виникають з приводу виплати страхових сум, вирішуються в судовому порядку, сторонами в якому є застрахований (його спадкоємці) і страхових - Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і деяких  інших осіб»від 3 листопада 2006 року № 328-V ст. 23 Закону України «Про міліцію»було викладено в новій редакції, яка набула чинності з 1 січня 2007 року.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію»постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, а також визнано такою, що втратила чинність, постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки»від 29 червня 1991 року № 59.

Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707, з 1 січня 2007 року нарахування та виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності  працівника міліції здійснюється Міністерством внутрішніх справ України.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що в даному випадку слід керуватися Порядком та умовами обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 року № 349, відповідно до п. 5 вказаного Порядку у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків - страховик виплачує страхові суми у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності. Згідно з п. 11 для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках, передбачених п. 5 цього Порядку та умов застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі державної податкової служби та подають страховику заяву за встановленою формою, а також пред'являють документ, що засвідчує особу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач після відмови  ДПА України виплатити страхову суму, звертався до НАСК «Оранта», проте листом від 29.12.2006 року НАСК «Оранта» повідомила позивачу про те, що він повинен звернутись  для оформлення документів на виплату страхової суми до ДПА України. .

10 жовтня 2007 року  НАСК «Оранта» відповідним листом повернула до ДПА України без розгляду документи ОСОБА_3, серед яких знаходилась заява на виплату страхової суми, так як  документи не були належним чином оформлені.

28.08.2008 року ДПА України направила до ЗАТ «Брокбізнес»пакет документів в тому числі і відносно позивача  ОСОБА_3 для розгляду відповідно до договору між  ДПА України та ЗАТ «СК «Брокбізнес»від 20.06.2008 року про закупівлю послуг з обов»язкового соціального страхування ( страхування службових і посадових осіб податкової міліції та страхування посадових осіб органів ДПС України).

Із звіту про використання коштів, перерахованих ДПА України ЗАТ «СК «Брокбізнес»вбачається,  що ДПА перераховані грошові кошти у розмірі 174 155,28 грн позивачу ОСОБА_3

Позивач в судовому засіданні підтвердив факт отримання зазначеної суми в рахунок виплати страхового відшкодування, однак зазначив, що оспорює  на даний час  розмір суми страхового відшкодування, оскільки вважає, що  він  повинен становити 214 344,96 грн.

Проте, як встановлено колегією суддів, відповідач на виконання вимог закону, документи  від позивача  прийняв та направив їх до страхової компанії, а відповідач отримав страхове відшкодування. Тому колегія суддів вважає, що  відсутні правові підстави для  задоволення  позовних вимог позивача щодо зобов»язання  відповідача виконати вимог закону та вчинити дії, спрямовані  на прийом документів на отримання страхової суми в розмірі 214 344,96 грн, їх розгляд  та передачу до страхової компанії для послідуючої виплати коштів, оскільки на час ухвалення судом  першої інстанції постанови позовні вимоги в цій частині  було виконано добровільно.

Позивач  не погоджується із  розміром страхового відшкодування, що йому було виплачено, проте такі вимоги в даному позові ним не заявлялись, а  тому не могли бути предметом розгляду як у суді першої інстанції, так і в апеляційної інстанції.

У разі виникнення розбіжностей  щодо суми страхового відшкодування, яка  повинна бути виплачена позивачу та яка вже була виплачена, останній не позбавлений права   звернення до суду з відповідним позовом.

Що стосується позовних вимог  позивача про визнання незаконною відмови  ДПА України  у прийомі та належному відповідно до чинного законодавства України розгляду документів для виплати страхової суми за отримане  під час проходження служби ушкодження здоров’я, то судова колегія вважає, що вони підлягають задоволенню, оскільки дійсно  відповідач  подану позивачем заяву та документи, що долучені до неї, у встановлені законодавством строки, не розглянув та не передав своєчасно до страхової компанії для проведення виплати страхового відшкодування, чим порушив вимоги  закону та право позивача на отримання коштів з ушкодженням здоров»я під час проходження служби.

Відповідно до ст. 198 КАС України,  за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову суду.

Враховуючи вищевикладені доводи, судова колегія вважає за необхідне  постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -   

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 –задовольнити частково.

Постанову  Шевченківського районного суду м. Києва суду від 25 листопада 2010 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити. частково

Визнати незаконною відмову Державної податкової адміністрації України щодо відмови у прийнятті та оформленні документів ОСОБА_3, які стосуються виплати страхової суми за отримане під час проходження служби ушкодження здоров’я.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України  в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:    

Повний текст виготовлено: 18 березня 2011 року.