Справа № 2а-194/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

 14 березня  2011   року                                                                 смт. Томаківка Дніпропетровської області

       Томаківський   районний   суд   Дніпропетровської  області у складі головуючого судді  Кондус Л.А., при секретарі Горват Н.Є., за участю позивача,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби ВДАІ в Дніпропетровській області Карпенко Віталія Вікторовича  про визнання протиправною та скасування постанови в справі про  адміністративне правопорушення, про визнання дій посадової особо суб’єкта владних повноважень щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та про закриття  адміністративної справи,

    В С Т А Н О В И В :

     Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача інспектора ДПС ВДАІ в Дніпропетровській області Карпенко В.В.  про визнання протиправною та скасування постанови в справі про  адміністративне правопорушення, про визнання дій посадової особо суб’єкта владних повноважень щодо складання протоколу серії АЕ1 № 355988 від 25.01.2011 р. про адміністративне правопорушення та про закриття  адміністративної справи, мотивуючи наступним.

      25.01.2011 року  на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серія АЕ 1 № 3555988 від 25.01.2011 року стосовно позивача було винесено постанову  в справі про адміністративне правопорушення серія АЕ1 № 254412 про притягнення його до адміністративної відповідальності з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. за скоєння правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, як зазначено у протоколі:  на заборонений сигнал світлофора виїхав на перехрестя та здійснив зупинку за світлофором на пішохідному переході.

     Позивач зазначає, що він рухався по вул. Шинній, не порушуючи ПДР України та приділяв достатньо уваги дорожній обстановці. Наближаючись до регульованого перехрестя з пр.Г.Сталінграду, звернув  увагу на те, який сигнал світлофору, та побачивши зелений сигнал, продовжив рух, не зупиняючись ні перед, ні за перехрестям.  Виїжджаючи на перехрестя, він помітив, що зелений сигнал світлофору змінився на мигаючий зелений та продовжив рух далі, завершивши проїзд перехрестя, оскільки згідно підпункту «в» п.8.7.3 ПДР України, зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.  

     Після того як він, не зупиняючись, проїхавши перехрестя, повернув праворуч, і продовжив рух, його зупинив відповідач, та почав безпідставно звинувачувати в порушенні ПДР України, а саме в тому, що здійснив зупинку за світлофором на пішохідному переході, якого там взагалі не було, а саме на тому місці не існує пішохідних світлофорів, ніяких відповідних дорожніх знаків, дорожньої розмітки, що видно на фото, яке він зробив самостійно та додав до позову. На вимогу залучити свідків відповідач йому відмовив.

       В судовому засіданні  позивач підтримав позовні вимоги  у повному обсязі.

       Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, але надав суду письмову заяву про розгляд  справи   за його відсутності.

      Суд вважає можливим розглянути справу без присутності відповідача, у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України та вирішити питання спору на підставі наявних у ній доказів.

      Судом по справі встановлено факт, що 25 січня  2011 року інспектором ДПС Карпенко В.В.   було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ 1 № 3555988 стосовно   ОСОБА_1  в якому зазначено, що  цього дня останній керував автомобілем марки Мівтсубісі Лан сер, номерний знак НОМЕР_1, на перехресті вул.Шинної та пр. Г.Сталінграду на заборонений сигнал світлофора виїхав на перехрестя та здійснив  зупинку за світлофором на пішохідному переході, чим порушив вимоги  п.8.10  Правил дорожнього руху, як зазначено відповідачем в протоколі.  На підставі вказаного протоколу   цього ж дня  відповідачем по справі, було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії  АЕ1 № 254412, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.  На  позивача  накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 425 грн.

    Позивач зазначає, що на зелений сигнал він продовжив рух не зупиняючись ні перед, ні за перехрестям, а тим паче  на перехресті, оскільки виїжджаючи на перехрестя – зелений сигнал змінився на миготливий зелений та він продовжив рух далі, завершивши проїзд перехрестя. Зупинитися на пішохідному  переході він не міг, оскільки його там не було, ніяких відповідних дорожніх знаків, дорожньої розмітки також не було, та  під час складання  протоколу відповідач  проігнорував залучити свідків.

    Доводи позивача наведені в позовній заяві не викликають сумніву і судом не знайдено доказів, якими б спростовувалися твердження позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення зазначеного в постанові інспектора ДПС серії АЕ1 № 254412 від 25.01.2011  року, свідки  у протоколі не зазначені, а тому позов підлягає задоволенню.  

     У вказаній постанові про адміністративне правопорушення не зазначено доказів, тобто будь-яких фактичних беззаперечних даних, на основі яких у визначеному законом порядку відповідач встановив наявність адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність згідно  ч.2 ст. 122 КУпАП, і винність позивача у його вчиненні, який  з порушенням не згоден, а також вважає, він не порушував вимог пункту 8.10 ПДР України, яким передбачено: «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) (див. додаток 2), дорожнім знаком 5.62 “Місце зупинки” (див. додаток 1), якщо їх немає —не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках —перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів».

      Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відео запису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки   дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.   

      Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач  при складанні постанови, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 122 КУпАП, наклавши на останнього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, не використав всіх можливих, допустимих законом засобів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, та при цьому не достатньо керувався законом і правосвідомістю, у зв’язку з чим не в повному обсязі дослідив та встановив інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до винесення неправомірної постанови, яку слід скасувати.   

      Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.   

     Але відповідачем  не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження вищевикладених обставин, а саме, що позивачем дійсно було допущено порушення.

     Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).   

     Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, відповідач по справі повинен був встановити і довести наявність в діях позивача складу правопорушення, елементами якого є: суб'єкт правопорушення, суб’єктивна і об’єктивна сторони.    

      Суд, повно і всебічно з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідив наявні у справі  докази, досліджені в судовому засіданні, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі враховуючи положення  п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.           

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 6, 7-12, 17,  69-72, 86, 102, 158 - 163,  167, 171-2  КАС  України, ст. ст. 14-1, ч.2 ст.122, 251, 254, 258, 280, 287-289, 292, 293  КУпАП, Правилами дорожнього руху,  суд, -                                                    

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії інспектора дорожньо-патрульної служби ВДАІ в Дніпропетровській області Карпенко Віталія Вікторовича  щодо складання протоколу серії АЕ1 № 355988 від 25 січня 2011 року про адміністративне правопорушення неправомірними.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 254412 від 25 січня 2011  року, винесену інспектором дорожньо-патрульної служби ВДАІ в Дніпропетровській області Карпенко Віталієм Вікторовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП у вигляді накладення на нього штрафу в сумі 425 грн. та  адміністративну справу  закрити.

 Постанова суду оскарженню не підлягає.

Суддя:Л. А. Кондус