Справа №2-а-419/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

17.02.2011 року                                                                                                     м. Донецьк  

             Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:

                                 головуючого – судді Ларіонової Н.М.

                                 при секретарі – Іванченко К.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у місті Донецьку Ради, третя особа: Головне управління Держказначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача про відмову у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі п’яти мінімальних зарплат, встановлених на час виплат, та стягнути з відповідача недотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в сумі 4610,00 гривень, мотивуючи тим, що відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалід 2 групи, який перебуває на обліку у відповідача, має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Дана щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи виплачується в розмірі ні менш ніж п’яти мінімальних заробітних плат щорічно. Виплату на оздоровлення йому за 2010 рік взагалі проведено не було, у зв’язку з чим він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок недотриманих сум, але отримав відмову.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за несплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 4610,0 грн.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутністю, та заперечення проти адміністративного позову, в якому просить в задоволенні позовним вимог відмовити у повному обсязі, з посиланням на наступні підстави. ОСОБА_3, є інвалідом 2 групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, то згідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.12.1991 року № 796-ХІІ, має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти заробітних плат. Однак, на підставі ст. 62 цього Закону, роз’яснення порядку застосування закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевими органами влади. Відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету (ст. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). В ч. 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, у систематичному зв’язку зі статтями 22 та 46 Конституції України в частині розуміння зазначених статей та відповідних норм законів України, якими встановлюються розміри соціальних виплат. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийнятті на підставі на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших Законів України. Однак ст. 2 Закону України «Про встановлення розміру плати», які приймались Верховною Радою України на відповідні роки, зазначено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України надано право здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видатної частини Державного бюджету України. Згідно до Законів України, якими встановлюються розміри мінімальної заробітної плати, до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах, для розрахунків яких застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Рішенням Конституційного суду України в 2010 році вказана стаття не визнана неконституційною. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в 2010 році в розмірі, встановленому в Постанові Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В зазначеній постанові розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ЧАЕС 1 категорії інвалідам 2 групи складає 120,00 гривень.

Щорічна компенсація на оздоровлення гр. ОСОБА_3 за 2010 рік нарахована в сумі 120,00 гривень від 20.12.2010 року, не виплачена у зв’язку з арештом рахунків управління.  

Представник третьої особи ГУ ДКУ в Донецькій області в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та пояснення щодо позовних вимог з яких вбачається. Згідно п. 7 ст. 1 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування – це повноваження, надане розпоряднику коштів, відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Відповідно п. 2 Постанову КМУ «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20.09.2005 року № 936, розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерством праці та соціального політики АРК, головне управління праці та соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Також, п. п. 3, 4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться управлінням праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, а не органами Державного казначейства. Таким чином, розпорядниками бюджетних коштів, що надходять для виплати компенсацій та допомоги певних видів є управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад та обов’язково щодо виплати цих коштів покладено саме на вказані органи. Крім того, п. 2 ст. 95 Конституції України встановлюється, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пункт 19 ст. 2 Бюджетного кодексу визначає, що Законом про Державний бюджет України – це Закон, який затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету протягом року.  

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

          ОСОБА_3, є інвалідом 2 групи, за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку у відповідача – Управлінні праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної ради м. Донецька.

Позивач у 2010 році взагалі не отримав від відповідача компенсаційні виплати на оздоровлення.    

Згідно зі ст. 48 ч. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, зокрема інвалідам 2 групи, у розмірі п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Статтею 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» встановлено, що з 1 грудня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати складає 922,00 гривень на місяць (922 х 5 = 4610,00 грн.)

Таким чином, з урахуванням невиплаченої позивачу суми та розміру мінімальної заробітної плати на момент відповідної виплати, недотримана сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік складає 4610,00 гривень.

У зв’язку з чим, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення застосуванню підлягає саме ст. 48 вищевказаного Закону, а не постанова Кабінет Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, на яку посилається відповідач.

Тому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача по те, що виплата позивачу відповідає вимогам ст. ст. 62, 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо виплати вказаної допомоги на підставі вказаної постанови, оскільки постанови є підзаконними нормативними актами, і в даному випадку слід застосовувати Закон України, оскільки в державі діє принцип верховенства права.

У відповідності до ст. 48 ч. 7 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Вказана допомога нарахована в сумі 120,00 гривень від 20.12.2010 року, однак не виплачена у зв’язку з арештом рахунків управління.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають саме ст. 48 вищевказаного закону, а не постанова КМ України від 12.07.2005 року № 562. Тому суд вважає, що дії відповідача стосовно невиплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік були неправомірними.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача по виплаті ОСОБА_3 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік і стягнення недоплаченої суми є законними і обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст. 55 Конституції України, ст. 53 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», ст. ст. 48, 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 11, 86, 88, 159, 161, 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у місті Донецьку Ради, третя особа: Головне управління Держказначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити у повному обсязі.  

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку Ради по перерахуванню та виплаті ОСОБА_3 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в                       м. Донецьку ради за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_3 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4610,00 гривень.

Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку Ради від сплати судових витрат в доход бюджету. Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів після її проголошення.

  Постанова суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Куйбишевського районного

          суду м. Донецька                                                                                Н.М. Ларінова