КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-17363/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
У Х В А Л А
Іменем України
"10" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,
при секретарі: Горюновій Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Скайт»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Скайт», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Скайт»задоволений, визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо не вирішення питання щодо перенесення інформації з податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за квітень та червень 2010 року до електронної бази податкової звітності; зобов’язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва вирішити питання щодо перенесення інформації з податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за квітень та червень 2010 року до електронної бази податкової звітності.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв’язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції –без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що відповідачем не надано рішення про не визнання податкових декларацій як податкова звітність, у зв’язку із чим відповідачем неправомірно не було забезпечено перенесення інформації з податкових декларацій позивача до електронної бази податкової звітності.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку як платнику податків в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, та є платником податку на додану вартість.
Позивачем 21 травня 2010 року на адресу органа державної податкової служби поштою було направлено декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року з додатком №5. Також позивачем 20 липня 2010 року поштою було направлено декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року з додатком 5 та реєстром отриманих та виданих податкових накладних. Але зазначені податкові декларації органом державної податкової служби не зареєстровані та не прийняті.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних та зазначає наступне.
Відповідно до пп. 4.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов’язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім’я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Відповідно до п. 3.3. та 3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. №213), декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк. Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Податкова декларація з ПДВ за квітень та червень 2010 року, як вбачається з матеріалів справи, підписана посадовою особою ТОВ «АВ Скайт»- директором, скріплена печаткою товариства. Також, з огляду на дану Декларацію вбачається, що в ній заповнені всі графи, а саме: звітний податковий період (місяць –«03»), назва платника, ідентифікаційний код товариства, індивідуальний податковий номер товариства, номер свідоцтва про реєстрацію товариства як платника ПДВ, адреса місцезнаходження та номер телефону товариства, у рядках, де відсутні дані для заповнення, проставлений прочерк.
Наведене свідчить, що органом державної податкової служби безпідставно не визнані податкові декларації з податку на додану вартість за квітень та червень 2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв’язку з чим підстав для скасування постанову суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, –
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2011 року –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Повний текст Ухвали складено 15.03.2011 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: К.А. Бабенко
Суддя: І.В. Федотов