Справа № 2-369/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          14 березня 2011 року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

     Головуючого, судді –Старової Н.А.,

     за участю секретаря –Лешко Ю.П.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,  визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

встановив:

          ОСОБА_1  звернулася до суду  з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,  визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Свої вимоги мотивує наступним. Вона є власником квартири  АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Джанкойського міського нотаріального округу за реєстровим номером №5172 від 24.11.2004 року.  В зазначеній квартирі проживають вона та її чоловік, однак зареєстрованою у вказаній квартирі також є ОСОБА_3, яка не проживає в квартирі, має інший будинок в якому проживає із своєю сім’єю. Вона протягом тривалого часу вимушена сплачувати за комунальні послуги виходячи з осіб, які зареєстровані в належній їй квартирі, оскільки в ній зареєстрована відповідач,  вона несе додаткові витрати на комунальні послуги. Посилаючись на ст. 405 ЦК України, просить усунути перешкоди в користуванні нею житловим приміщенням, визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням –квартирою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Пояснила, що згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Джанкойського міського нотаріального округу за реєстровим номером №5172 від 24.11.2004 року вона є власником квартири АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі з її дозволу 19.04.2005 року зареєстрована її сестра –відповідач ОСОБА_2, яка фактично після її реєстрації в квартирі не проживала,  та не проживає до цього часу, має інше постійне місце проживання. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася,  повідомлена належним чином про час та місце судового засідання відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України.

Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України. Позивачу роз’яснено, що у випадку проведення заочного розгляду справи він не має право змінити предмет або підстави позову, а також розмір позовних вимог. Крім того, роз’яснені особливості оскарження заочного рішення суду, передбачені ст. 228 ЦПК України.  

Суд, заслухавши позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, докази, які надані сторонами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу на бланку серії ВВО №621292, посвідченим приватним нотаріусом Джанкойського міського нотаріального округу  ОСОБА_6, реєстровий номер 5173, 24.11.2004 року, Витягом  з Державного реєстру правочинів №361459 від 24.11.2004 року,Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Джанкойського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації №5702068 від 04.12.2004 року.

В зазначеній квартирі з 19.04.2005 року зареєстрована рідна сестра позивача ОСОБА_2, що підтверджується адресною довідкою республіканського адресного бюро  ГУ МВС України в АР Крим.  

Свідок  ОСОБА_7  в судовому засіданні пояснила, що є головою житлового будівельного кооперативу №3, в 2005 році вона здійснила реєстрацію ОСОБА_2 в квартирі належній позивачу з її згоди. Фактично ОСОБА_2 з 2005 року не проживає за місцем реєстрації, в квартирі проживають позивач із чоловіком.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою позивача, підтвердила, що ОСОБА_2 з 2005 року  не проживає в квартирі позивача.

 Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, а саме право особи на безперешкодне користування, володіння і розпорядження своїм майном, право на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.  Стаття 321 ЦК України передбачає, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.   

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.   

У відповідності до ст.3 ЦПК України  кожна особа має право в порядку, встановлену  цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.   

  Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.405 ЦК України, згідно з вимогами якої члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Факт не проживання  ОСОБА_2 як члена сім’ї власника –ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 більше одного року без поважних  причин знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно довідки житлово-будівельного кооперативу №3 від 30.08.2010 року ОСОБА_2 в спірній квартирі зареєстрована але не проживає з 2005 року.

Оскільки судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2  не проживає у спірному приміщенні без поважних причин понад один рік, суд вважає, що відповідач є такою,  що втратила  право користування зазначеним приміщенням.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено  рішення, суд присуджує з другої сторони  понесені нею і документально підтверджені судові витрати.   

Таким чином, з відповідача  підлягає стягненню сума державного мита в розмірі 08 гривень 50 копійок та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи  в розмірі 37 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного,  ст.ст. 16, 391, 405 ЦК України, 212, 215, 224, 225  Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

        Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,  визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

       Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Монастирка Красноперекопського району Автономної Республіки Крим такою, що втратила  право користування житловим  приміщенням за адресою: квартира АДРЕСА_1.

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 08 гривень 50 копійок державного мита та 37 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 45 грн. 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання ним його копії.

Рішення  може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Джанкойський  міськрайонний суд Автономної Республіки Крим  протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

СуддяН. А. Старова