УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11-175/11
Категорія ст.125КК України Умисне легке тілесне ушкодження
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді: Андрушкевича С.З
суддів: Захарчука С.В., Ткача С.О.
з участю засудженого: ОСОБА_1
потерпілої: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 9 квітня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і
жителя АДРЕСА_1
українця, громадянина України, раніше не
судимого, з середньою спеціальною освітою,
одруженого , на утриманні двоє утриманців,
приватного підприємця,
засуджено за ст. 125 ч.1 КК України на сто годин громадських робіт.
Відповідно до ст.49 п.1 ч.1 ,ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у зв’язку із закінченням строку давності.
Стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_2 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 не обирався.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2010 року апеляція адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 була залишена без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 9 квітня 2010 року щодо нього – без змін.
Ухвалою Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 18.01.2011 року касаційна скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 була задоволена частково, ухвала апеляційного суду Житомирської області скасована, кримінальна справа направлена на новий апеляційний розгляд.
Як зазначено у вироку, 23.07.2007 року близько 19 год.30 хв. в дворі біля будинку АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин , пов’язаних з перебуванням малолітнього ОСОБА_4 в мікроавтобусі , який належав засудженому ОСОБА_1 на праві власності, засуджений ОСОБА_1 умисно , долонею руки завдав ударів в голову та обличчя малолітньому ОСОБА_4, 1999 року народження, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я.
У апеляційній скарзі адвокат стверджував, що вирок є незаконним, просив його скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю скарги потерпілого або виправдати ОСОБА_1 за недоведеністю його вини у скоєнні інкримінованого йому злочину.
На обгрунтування апеляції вказував , що суд , вирішуючи питання про порушення кримінальної справи , не взяв до уваги , що кримінальні справи цієї категорії можуть порушуватися за наявності скарги потерпілого або його законного представника. Заявник ОСОБА_2 ,бабуся малолітнього потерпілого, не є його законним представником, поскільки у відповідності до вимог ст.32 п.10 КПК України , законними представниками є батьки, опікуни, піклувальники даної особи або представники тих установ чи організацій , під опікою чи піклуванням яких перебуває особа. Крім цього , в самій скарзі заявником не сформульовано спосіб вчинення злочину та його наслідки і зазначено характер дій засудженого, що не відповідає диспозиції ст.125 ч.1 КК України. Тим самим судом порушено вимоги ст.ст.224,225 КПК України. В подальшому, порушуючи вимоги ст.275 КПК України, на думку апелянта, суд самостійно сформулював звинувачення, та порушуючи вимоги ст.323 КПК України дослідив і дав однобічну оцінку лише версії обвинувачення про механізм та умисну форму вини дій засудженого. Крім цього, адвокат вважав , що судом не вмотивовано вирішення цивільного позову в сумі 5000 грн.
Заслухавши доповідача, засудженого, який вимоги апеляції підтримав, думку представника потерпілого, яка вважала за потрібне вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що апеляція підлягає до часткового задоволення.
У відповідності до вимог ст.32 п.10 КПК України , законними представниками є батьки, опікуни, піклувальники даної особи або представники тих установ чи організацій , під опікою чи піклуванням яких перебуває особа.
Відповідно до цього, згідно ст.27 ч.1 КПК України , кримінальні справи про перераховані в статті злочини можуть бути порушені тільки за наявності скарги потерпілого або його законного представника.
В даному випадку , ОСОБА_2, бабуся малолітнього ОСОБА_4, дійсно ,не є його законним представником, оскільки не являється його опікуном чи піклувальником, а лише близьким родичем згідно ст.32 п.11 КПК України.
Згідно постанови Бердичівського МРВС від 2 серпня 2007 року , в діях ОСОБА_1 наявні ознаки злочину , передбаченого ст.125 КК України, що підтверджується і відмовним матеріалом №3330 ( а. с. 4)
Малолітньому потерпілому ОСОБА_4 були спричиненні легкі тілесні ушкодження, про що свідчить висновок судово-медичної експертизи від 28.08.2007 року за №99.
Згідно наявних в справі медичних документів, малолітній потерпілий ОСОБА_4 хворіє дитячим церебральним паралічем, страждає іншими захворюваннями , що є наслідком родової травми, відстає в психічному та фізичному розвитку.( а.с.9-15)
Поскільки факт спричинення малолітньому потерпілому легких тілесних ушкоджень має місце, а представник потерпілого ОСОБА_2 не вправі була звертатися до суду з скаргою, оскільки офіційно не є його опікуном чи піклувальником, батьки хлопчика перебувають за кордоном на заробітках , колегія суддів прийшла до висновку , що в даному випадку, згідно Конституції України, інтереси малолітнього ОСОБА_4, що є хворою дитиною , повинна представити і захистити держава в особі прокурора. Тому колегія суддів вважає за потрібне скасувати вирок суду та направити кримінальну справу для проведення досудового слідства прокуророві м. Бердичева .
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 9 квітня 2010 р. щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити прокуророві м. Бердичева для організації та проведення досудового слідства.
Судді: