П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

20.12.2007 р.                                                                                                     № 9/4 

14:44

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Рудик Т.О.

Представники :

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мавіс” про стягнення податкової заборгованості в сумі 239 035,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач станом на 10.08.2007 року має непогашену заборгованість у розмірі 239 035,24 грн., яка виникла по податку на додану вартість згідно акту перевірки від 15.02.2006 року № 239/2302/24379292 та податкового повідомлення рішення від 15.02.2006 року № 0000572302/0-4922.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -Товариства з обмеженою відповідальністю “КТМ” не скасовано.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва за результатами невиїзної перевірки складе акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавіс»з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «КТМ»від 15.02.2006 року № 239/2302/24379292, яким встановлено порушення законодавства: п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки та на підставі назначено акту Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Товариству з обмеженою відповідальністю «Мавіс»виставлено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2006 року № 0000572302/0-4922.

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення стало рішення Оболонського районного суду міста Києва № 2-3255/2005 від 07.07.2005 р., яким визнано недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «КТМ»з моменту державної реєстрації, в тому числі Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «КТМ», зареєстрований за № 07070 29.05.2003р. Голосіївському районною у місті Києві державною адміністрацією, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37062059 від 26.06.2003 р. з моменту внесення до реєстру платників ПДВ.

Відповідно до положень статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 44 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Твердження позивача про обґрунтованість його податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними та визнанням установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «КТМ»недійсними з моменту їх державної реєстрації, судом до уваги не приймаються, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують визнання недійсними накладних, на підставі яких здійснювалась підприємницька діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавіс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «КТМ», а рішенням Оболонського районного суду міста Києва № 2-4920 від 29.11.2006 р. в задоволенні позову Державної податкової адміністрації у місті Києві до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «КТМ»про визнання недійсними статут, установчий договір та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість відмовлено. Крім того, ухвалою Апеляційного суду міста Києва № 22-2856/07 від 27.06.2007 р. апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у місті Києві відхилено, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29.11.2006 р. залишено без змін.

З урахуванням вищевикладених обставин справи та пояснень представників сторін в судовому засіданні, суд встановив, що державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КТМ»не скасована, податкові накладі, на підставі яких здійснювалась господарська діяльність, недійсними не визнані, тобто підстави, що стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 15.02.2006 року № 0000572302/0-4922 відсутні.

У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 99, 103, 112, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В :

1.          В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                                                                             О.В.Кротюк