Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа №  1-58/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 березня 2011 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області  в складі:

головуючого судді -   Сидоренка Ю.В.,

при секретарі -            Кійченко Т.Г.

з участю прокурора - Литвишка М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Душанбе, Таджикистан, громадянки України, освіта середня, не працюючої, не заміжньої, утриманців не маючої, зареєстрованої проживаючою в АДРЕСА_1, фактичного проживаючої в АДРЕСА_2, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинила крадіжку, поєднану з проникненням у приміщення, за наступних обставин.

В середині листопада 2010 року, близько 21 години 30 хвилин, в с.Зубівка Миргородського району, ОСОБА_1, маючи намір та бажання на таємне викрадення чужого майна, а саме газової плити, взявши з собою возик, прибула у двір домогосподарства ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 та, користуючись відсутністю власника та інших громадян, шляхом вільного доступу, через незачинені двері літньої кухні проникла всередину даного приміщення, де знаходилась заздалегідь виявлена нею газова плита, вартістю 237,50 грн., яка належить ОСОБА_2 Після цього ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, пересунула газову плиту до порогу вхідних дверей, погрузила її на возик та з викраденим з місця вчинення злочину зникла і розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_2 матеріальних збитків на вказану суму.

Підсудна ОСОБА_1 свою вину у скоєному діянні визнала повністю, підтвердила, що обставини справи викладені у обвинувальному висновку вірно і пояснила, що в середині листопада, коли вона проживала у свого співмешканця ОСОБА_3 в с.Зубівка, вона дізналась, що його сестра бажає придбати газову плиту, що була у використанні. Вона вирішила знайти таку плиту в домогосподарстві, що розташоване на в’їзді в с.Зубівка, оскільки в даний час там ніхто не проживає. Виявивши, що там дійсно є чотирьохкомфорна газова плита, вона близько 21 години 30 хвилин взяла в домогосподарстві свого співмешканця возик, та пішла за плитою. Прийшовши до приміщення літньої кухні, де бачила плиту, вона залишила возик біля вхідних дверей, потім пересунула плиту до порогу, перехилила її на возик та перевезла додому. Наступного дня вона продала плиту сестрі співмешканця ОСОБА_4 за 100 грн. Повідомила, що вона розкаюється у вчиненому, газова плита потерпілій повернута.

З’ясувавши правильність розуміння підсудною змісту фактичних обставин, у вчиненні яких вона обвинувачується та положень ст.299 КПК України, не маючи сумнівів у добровільності та істинності її позиції в судовому засіданні, де вона визнавала свою вину у вчиненні злочину, суд приймає їх до уваги такими, що відповідають дійсності без повного дослідження всіх доказів по справі, визнавши згідно ст.299 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом підсудної та дослідженням доказів, що характеризують її особу.

Таким чином, суд вважає вину підсудної ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведеною повністю.

Її діяння суд вважає необхідним кваліфікувати за ст.185 ч.3 КК України, оскільки вона вчинила крадіжку чужого майна, поєднану з проникненням у приміщення.

Обставин, що обтяжують покарання підсудної ОСОБА_1 суд не вбачає.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудної, суд визнає з’явлення із зізнанням, щире каяття.

При обранні міри покарання підсудній суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер діянь винної, відомості про її особу, що характеризується позитивно, а також обставини, що пом’якшують покарання.

Враховуючи визнання своєї вини підсудною, її щире каяття та інші вище вказані пом’якшуючі обставини суд вважає можливим звільнити її від відбування покарання з випробуванням у відповідності із ст. 75 КК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного судом покарання, якщо вона протягом 1-річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов’язки.

Відповідно ст. 76 КК України зобов’язати засуджену ОСОБА_1  в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу відносно засудженої до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: газову плиту, передану на зберігання потерпілій ОСОБА_2 (а.с.29-30) –залишити у її власності

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя   Ю. В. Сидоренко