Справа № 2-14/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

02 лютого 2011 року            

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого –судді Мальованої-Когер В.В.

при секретарі –Коломоєць А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за первісним позовом   Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»в особі Сумської філії  ПАТ «ПриватБанк»до  ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, Сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області  про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення, зняття з реєстрації та  зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»в особі Сумської філії  ПАТ «ПриватБанк»  про визнання договору іпотеки нікчемним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач за первісним позовом уточнивши свої вимоги (а.с.70-72) мотивує їх тим, що  відповідно до укладеного договору № SUH2GA00000026 від 05.03.2007 року ОСОБА_3 05.03.2007 року отримала кредит у розмірі 27650 дол. США  зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,09 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.03.2017 року. Однак, відповідачка належним чином взяті на себе зобов’язання не виконує, в зв»язку з чим виникла прострочена кредитна заборгованість, яка станом на 22.04.2010 року складає  30998,46 дол. США, з яких :

- 20182,41 [Доллар США] - заборгованість за кредитом;

- 147,34 [Доллар США] –поточна заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2516,15 [Доллар США] –поточна заборгованість за кредитом;

-4213,92 [Доллар США] –прострочена заборгованість по процентам;

- 750,00 [Доллар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 1682,46 [Доллар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

- 31,57 [Доллар США] –штраф, фіксована сума (п.5.4. кредитного договору)

- 1474,61 [Доллар США] –штраф, фіксована сума 5% від суми заборгованості (п.5.4. кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем  та ОСОБА_1, ОСОБА_2 05.03.2007 р. було укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну  квартиру що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1. Оскільки , умови  договору кредиту не виконуються належним чином, позивач  просив звернути стягнення на предмет іпотеки:  двокімнатну  квартиру,  яка розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки  публічним  акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. А також, виселити відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 які зареєстровані і проживають у квартирі, розташованій  за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у  Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Зарічного РВ СМВ ГУМВС України в Сумській області та стягнути з останніх понесені банком судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Бондаренко Л.А. за первісним позовом свої вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовільнити.

Відповідач  ОСОБА_2 та представник відповідачів ОСОБА_6 проти позову заперечили та вважали, що вимоги позивача –Банку є необґрунтованими та безпідставними і подали зустрічну позовну заяву, яка була прийнята судом. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїй остаточно уточненій зустрічній позовній заяві ( а.с. 60) просили суд постановити рішення, яким визнати недійсним договір іпотеки, що був укладений між сторонами 05.03.2007 р. в забезпечення вищезазначеного договору кредиту,  нікчемним відповідно до ст. 224 ЦК України, так як цей договір суперечить інтересам малолітньої дитини позивачів за зустрічною позовною заявою –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Треті особи про час та місце розгляду справи повідомлені  належним чином, але в судове засідання не з’явилися. Причин неявки суду не повідомили, але подали заяви про розгляд справи у відсутність їх представників.

Суд, заслухавши сторін, що брали участь у судовому розгляді, вивчивши матеріали справи, вважає, що первісний та зустрічний позови є необґрунтованими виходячи з наступного:  

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № SUH2GA00000026 від 05.03.2007 року ОСОБА_3 05.03.2007 року отримала кредит у розмірі 27650,00 [Доллар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,09 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.03.2017 року (а.с.7-9,169).

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_3 зобов’язалась  щомісяця в період з «1»по «5»число здійснювати  погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати (п.2.2)

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 05.03.2007 р. було укладено договір іпотеки. Згідно з п.  33.3 договору іпотеки відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну  квартиру, загальною площею 50,3 кв.м., житлова площа 28,4 кв.м. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачам на праві  спільної часткової власності на підставі договору купівлі –продажу  від 25.11.2004 р. (а.с.23-28)

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідачкою ОСОБА_3 неналежним чином виконувалися покладені на неї обов’язки, в зв»язку з чим виникла прострочена кредитна заборгованість у розмірі 30998,46 дол. США. Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», п.16.7. договору іпотеки квартири у разі невиконання боржником основного  зобов’язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В той же час , слід зазначити, що відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Судом встановлено, що в порушення вимог п. 22 договору іпотеки банк не направляв ні позичальнику ні  іпотекодержателям  письмову вимогу про усунення порушень по виплаті кредиту , позивач не ставив перед відповідачами питання про дострокове виконання основного зобов’язання і в самій позовній заяві немає вимог про дострокове погашення кредиту. За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача –банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачі за зустрічною позовною заявою посилаються на нікчемність спірного договору іпотеки, оскільки останній був укладений без дозволу органу опіки  та піклування та не відповідав інтересам неповнолітньої дитини –доньки подружжя ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.  Проте, з такими посиланнями Холодових  суд першої інстанції погодитись не може.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України, правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.   

Недотримання в момент укладання правочину цих вимог є підставою для визнання цього правочину недійсним ( ч.1 ст.215 ЦК України).

За положеннями ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Таким чином, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатись майновими правами дітей .

Проте, як встановлено судом, малолітня  донька  позивачів за зустрічним позовом на момент укладення договору іпотеки майнових прав на квартиру не мала, а тому для укладення договору іпотеки в даному випадку згода органу опіки і піклування не потрібна.

Застосування ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей»щодо попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення угод щодо нерухомого майна, право користування яким має донька позивачів за зустрічною позовною заявою , не може бути підставою для задоволення їх позовних вимог, оскільки на момент укладення договору іпотеки малолітня донька ОСОБА_4 не мала права користування квартирою.

Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 156 ЖК та ч. 1 ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом.

Абзацом 7 ч. 1 ст. 3 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Згідно з п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 N 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 03.03.2004 за N 283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.

Оскільки згідно зі ст. 405 Цивільного Кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону - нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.

Тобто право користування майном члена сім'ї власника житла пов'язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи, про що робиться відповідний запис до будинкової книги.

Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.

Договір іпотеки між сторонами було укладено  05.03.2007 року  (а.с.9-11), однак позивачами ОСОБА_4 не доведено того факту, що  малолітня ОСОБА_4 за адресою, де розташоване спірне майно, що перебуває у іпотеці, була зареєстрована за вказаною адресою на момент укладення спірного договору. Більш того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки Зарічної районної в м.Суми адміністрації Сумської міської ради (а.с. 81) ОСОБА_2, ОСОБА_3 , які мають малолітню доньку ОСОБА_4 у 2007 році за попередньою згодою до органу опіки та піклування для надання відповідного дозволу на укладення договору іпотеки не зверталися.

А тому на момент укладання договору іпотеки неповнолітня донька  позивачів ОСОБА_4 не мала права на користування даною квартирою, а за таких обставин і згода органу опіки і піклування для здійснення такого правочину була непотрібною.

Зважаючи на викладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись 526, 527, 530, ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ст. 12, 33,35, 39, 40 Закону України «Про іпотеку»,   ст.ст. ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»в особі Сумської філії  ПАТ «ПриватБанк» відмовити за необгрунтованістю.

В  задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2  відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення (а особами, що не були присутні при оголошенні рішення – в той же самий строк з моменту отримання копії рішення) апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції .               

Суддя                       В.В.Мальована-Когер