АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. ФЕОДОСІЇ

Дело № 22ц -1470ф /10. Головуючий першої інстанції      

 Звєрев Г.С.

Суддя доповідач Моісеєнко Т .І.

РІШЕННЯ

                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року листопада місяця  16 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

                        Головуючого, судді Моісеєнко Т.І.,

                                              суддів  Полянської В.О.,Іщенка В.І

                                  при секретарі  Джан Е.Е.

розглянув  у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Мисівської сільської ради Ленінського району АРК, третя особа –Комунальне підприємство «Ленінське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на  нерухоме майно, за апеляційною скаргою прокурора Ленінського району АРК на рішення Ленінського районного суду АРК від 09.06.2008 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

           ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись в суді з позовом  до Мисівської сільської ради Ленінського району АРК, третя особа –Комунальне підприємство «Ленінське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на  нерухоме майно,розташоване за адресою  АДРЕСА_1 .

           Позовні вимоги мотивовані тим, що  на підставі договору  суборенди  від 20.07.2005 року  земельна ділянка площею 0,305 га, розташована по вул..Анджиєвського в с.Мисове була передана у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 На вказаній земельній ділянці  позивачі за власні кошти  здійснили перебудову бару  «От заката до рассвета», належного базі відпочинку «Мисове», із збільшенням його площі, тобто фактично  збудували  новий об’єкт нерухомості, який в технічному паспорті визначений під літ. Г-1.

            На підставі  ч.2 ст.311,ст.328 ЦК України,просили  суд визнати за ними право власності на зазначену  будівлю.

            Рішенням Ленінського районного суду АРК від  09.06.2008 року,  описки в  якому були виправлені ухвалою суду від 09.06.2008 року,  позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3. були задоволені, за ними визнано право власності на  нерухоме майно  під. літ. «Г-1», розташоване за адресою АДРЕСА_1, яке складається з залу площею 211,0 кв.м.,санвузла площею 2,8 кв.м, кухні  площею 38,9 кв.м, складського приміщення площею 12,6 кв.м, вартістю 86850 грв.

             На  вказане рішення суду   прокурором  Ленінського району АРК, в інтересах Мисівської сільської ради та інспекції  Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, принесена   апеляційна скарга, в який йдеться про скасування рішення суду першої інстанції і прийняття  нового рішення по справі про відмову  у задоволенні  позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3

           Прокурор вказує, що позивачами  не доведено в чому саме полягали  спірні правовідносини  позивачів з Мисівською сільською радою, як відповідачем по справі, до якого були заявлені вимоги  матеріально-технічного характеру.

           Крім того, прокурор  вважає, що судом  в порушення положень   ч.3 ст.45 ЦПК України  не було  долучено до участі в справі  інспекцію ДАБК в АРК до повноважень якої віднесено  проведення перевірок  відповідності виконання  будівельних робіт , будівельних матеріалів, виробів  і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм  і правил технічним умовам, затвердженим  проектним рішенням.

          Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія  суддів вважає, що скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на земельній ділянці площею 0,305 га, яка була  передана в суборенду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також на підставі  рішення виконавчого комітету Мисівської сільської ради Ленінського району  АР Крим  №171 від 18.09.2007 року про надання дозволу  на проведення реконструкції  існуючого бара  «От заката до рассвета» на територій бази відпочинку «Мисове», позивачі збудували новий об’єкт нерухомості, який в технічному паспорті визначений під літ. «Г-1» і  відповідає санітарним, протипожежним та будівельним нормам та правилам, не порушує ні чиїх законних інтересів і прав. За вказаними обставинами і  на підставі ст.328, ч.2 ст.331 ЦК України суд  визнав за  ними право власності на вказану будівлю.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить  вимогам закону.

Частинами першою, другою ст. 376 ЦК України встановлено що житловий будинок,  будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).

Право власності відповідно ч.1  ст. 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі фактично збудували новий об’єкт нерухомості на земельній ділянці, отриманій  у користування  на підставі  договору  суборенди частки земельної ділянки, укладеному  20.07.2005 року.  Однак, як вбачається з матеріалів справи,  власником зазначеної земельної ділянки є Мисівська сільська рада, яка передала  земельну ділянку площею  1,508 га  строком на 10 років за договором оренди від 08.06.2001 року і додаткової  угоди до вказаного договору від 12.03.2003 року ПП «Гостинний двір». Зазначені  договір та додаткова угода посвідчені  нотаріусом і пройшли державну реєстрацію. ( а.с.8-11).

Договір суборенди частки земельної ділянки між ПП «Гостинний двір», ОСОБА_2 та ОСОБА_3  був укладений 20.07.2005 року.( а.с.17-18).  Відповідно до ч.1 ст.8  Закону  України «Про оренду землі» орендована  земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди, або за письмовою згодою орендодавця. Відомостей  про право ПП «Гостинний двір» на  передачу земельної ділянки в суборенду договір оренди від 08.06.2001 року не містить. Відомостей про те, що Мисівська сільська рада  надавала письмову згоду  на передачу частки земельної ділянки  в суборенду  матеріали справи також не містять.  Крім того, відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про оренду землі»  договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.   Відомості про те, що договір суборенди частки земельної ділянки від 20.07.2005 року  проходив  державну реєстрацію  суду не надані.  (а.с.17-18).

          Визнання права власності на самочинне будівництво закріплено положеннями статті 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 30-1 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ «Про планування і забудову території», статті 18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ «Про основи містобудування» будівництво об’єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, яке діяло на час  проведення будівельних робіт і розгляду справи судом,  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва.

Абзацами 1,2,4 п.6 ст.4 Положення «Про  інспекцію державного  архітектурно-будівельного контролю в АРК, областях,м.Києві та Севастополі»  передбачено, що  одним з завдань та повноважень інспекції  ДАБК  є проведення в установленому порядку  перевірок відповідності  виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил  технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, своєчасності  та якості  проведених  передбачених документацією  замірів, випробувань, тощо , дотримання  порядку  прийняття в експлуатацію.

Згідно з пп. 6 п. б ч.1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів.

Таким чином, загальною процедурою вирішення спорів щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є органи місцевого самоврядування та інспекції ДАБК.

З вищенаведеного випливає, що позивачі, перед початком будівництва, повинні були отримати дозвіл інспекції ДАБК, а  здійснивши самочинне будівництво, повинні були спочатку звернутися із заявою про прийом до експлуатації зазначеної будівлі, надавши докази про те, що самочинна будівля відповідає вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм, а у випадку відмови у прийнятті самочинної будівлі до експлуатації вирішувати спір в суді.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачі взагалі не звертався до відповідних органів з приводу прийняття самовільно збудованого нерухомого майна до експлуатації. Ніякого рішення з цього приводу компетентними органами не приймалось.

 Крім того, висновок суду першої інстанції  про те, що збудована позивачем споруда відповідає санітарним, протипожежним та будівельним нормам є недоведеним, оскільки висновок компетентного органу з цього питання в матеріалах справи відсутній.

Задовольняючи позов суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до частини 3 статті  376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Однак, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка позивачам у встановленому порядку не надавалася.

За цих обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення всупереч  вищевикладеним нормам, тобто з порушенням норм матеріального права, крім того, обставини справи щодо відповідності самочинних будівель вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм, які суд вважав встановленими, не були доведені, що відповідно до п.п.2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 308, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -

                                                      ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району  АР Крим, принесену в  інтересах Мисівської сільської ради та інспекції  Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду  АР Крим від 09 червня 2008 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Мисівської сільської ради Ленінського району АРК, третя особа –Комунальне підприємство «Ленінське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на   самочинне будівництво - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді: