АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. ФЕОДОСІЇ
Дело № 22ц-1923ф /10 Головуючий першої інстанції
Хачикян А.Х.
Суддя- доповідач Моісеєнко Т .І.
УХВАЛА
2010 року грудня місяця 07 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді - Моісеєнко Т.І.
суддів - Полянської В.О.,Іщенка В.І.
при секретарі - Джан Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом прокурора Кіровського району АРК в інтересах Кіровської районної державної адміністрації АРК до ОСОБА_3 , Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів в Кіровському районі АРК, Кіровського районного відділу Кримського регіонального філіалу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку , за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Кіровського районного суду АРК від 15.10.2010 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року прокурор Кіровського району АРК в інтересах Кіровської районної державної адміністрації АРК звернувся в суді з позовом до ОСОБА_3, Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів в Кіровському районі АРК, Кіровського районного відділу Кримського регіонального філіалу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа ОСОБА_4, про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку серії ЯД №594897 виданого 04.06.2007 року на ім’я ОСОБА_3 на підставі рішення Кіровського районного суду АРК від 13.03.07 року, яким за ОСОБА_3 було визнане право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 і раніше була надана ОСОБА_4 для ведення садівництва.
Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що рішення Кіровського районного суду АРК від 13.03.07 року, на підставі якого був виданий оспорюваний прокурором Державний акт на право власності на земельну ділянку, було скасоване рішенням Апеляційного суду АРК в м.Феодосії від 31.03.2010 року. Апеляційним судом було ухвалено нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним і визнання за ним права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , було відмовлено. Зазначене рішення апеляційного суду набрало законної сили з дня проголошення.( а.с.3-4,5,6-7)
У вересні 2010 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони на вчинення дії з відчуження та передачі у користування спірної земельної ділянки. Клопотання обґрунтовано тим, що відчуження або передача у користування іншої особі спірної земельної ділянки мають ускладнити та зробити неможливим виконання рішення суду. ( а.с.8)
Ухвалою Кіровського районного суду АРК від 15.10.2010 року клопотання прокурора було задоволено, накладений арешт на земельну ділянку АДРЕСА_1.
На вказану ухвалу суду ОСОБА_3 принесена апеляційна скарга, в який йдеться про її скасування.
Апелянт вважає, що прокурором не надано доказів, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання рішення суду. На думку апелянта, зазначеною ухвалою він позбавлений можливості використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, чим порушені його права.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Частиною 3 ст.303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до змісту вказаної норми закону, питання про забезпечення позову повинно розглядатись у судовому засіданні, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 2 ст.153 ЦПК України передбачено, що заявник повинен надати докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову, тобто заявник ( позивач) повинен бути сповіщений про день та час розгляду питання про забезпечення позову.
З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2010 року, на час прийняття ухвали про забезпечення позову, позов прокурора був прийнятий до провадження суддею Кіровського районного суду АРК Хачикян А.Х. ухвалою від 01.10.2010 року (а.с.9,10).
Однак, питання про забезпечення позову було розглянуто одноособово суддею, без проведення судового засідання і повідомлення позивача ( заявника) про день та час розгляду зазначеного клопотання.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 15.10.2010 року про забезпечення позову прокурора шляхом накладення арешту на земельну ділянку прийнята з порушенням порядку, встановленого чинним процесуальним законодавством і її не можливо визнати заснованою на законі.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, під час розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись ст. 303, п.3 ч.1 ст. 312 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Ухвалу Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2010 року – скасувати.
Справу направити в Кіровський районний суд АР Крим для розгляду по суті питання щодо забезпечення позовних вимог прокурора .
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: