АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1712-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Муратова Ж.А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Притуленко О.В.,
Ломанової Л.О.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного банку «Експрес-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 вересня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року Акціонерний банк «Експрес-Банк» (далі – Банк) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, в якому на підставі статей 527, 599, 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги позову мотивовані тим, що між Банком та відповідачем 15 вересня 2005 року укладений кредитний договір на суму 100 000 доларів США. У забезпечення виконання цього договору між Банком та ОСОБА_5 укладений іпотечний договір від 15 вересня 2009 року.
Рішенням суду від 13 лютого 2008 року з майнового поручителя ОСОБА_5 стягнута заборгованість у сумі 678 327 грн. 36 коп. за зазначеним кредитним договором станом на 05 лютого 2008 року шляхом звернення стягнення на іпотечне майно – належну майновому поручителю квартиру.
У зв’язку з невиконанням цього рішення та непогашенням кредитної заборгованості рішенням суду від 05 лютого 2009 року з відповідача стягнуті штрафні санкції на підставі статті 625 ЦК України за період з 05 лютого 2008 року по 12 листопада 2008 року.
Рішення суду від 13 лютого 2008 року виконане тільки 12 жовтня 2009 року.
Посилаючись на зазначене, Банк просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 125 809, 02 грн., яка утворилася за період з 12 листопада 2008 року по 12 жовтня 2009 року.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 10 вересня 2010 року позов задоволений – стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 299-05/КЛ/USD від 15 вересня 2005 року у сумі 125 809, 02 грн. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового – про відмову у позові Банку.
Вимоги скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд не звернув увагу на те, що заборгованість за кредитом стягується у примусовому порядку на підставі рішення суду, а тому у Банка не має права додатково нараховувати проценти та штрафні санкції. Після ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за кредитним договором умови цього договору є фактично вичерпаними, кредитні правовідносини припинилися й перешли у площину виконання судового рішення, а у боржника виникло нове зобов’язання з його виконання. Вини відповідача у тривалому невиконанні судового рішення не має, оскільки його виконання залежить від державної виконавчої служби. Суд не врахував, що з метою виконання судового рішення ОСОБА_4 передав в рахунок погашення заборгованості своє майно, яке знаходилося у іпотеці Банку. Також судом проігноровані клопотання відповідача про притягнення в якості третьої особи ВДВС Керченського МУЮ в АР Крим та витребування зведених виконавчих проваджень, що позбавило можливості повно та всебічно встановити усі фактичні обставини даної справи та призвело до прийняття незаконного рішення у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Банку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2005 року Акціонерний банк «Експрес-Банк» і ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 299 – 05/КЛ/USD, за умовами якого Банк відкрив ОСОБА_4 відновлювальну кредитну лінію на споживчі потреби з лімітом заборгованості 100 000, 00 доларів США строком на два роки з 15 вересня 2005 року по 14 вересня 2007 року з виплатою 13 процентів річних (а.с. 17-20).
З метою забезпечення зобов’язань за вказаним кредитним договором 15 вересня 2007 року Банк уклав з поручителем позичальника - ОСОБА_5договір іпотеки реєстр № 3449 щодо належної йому квартири (а.с. 16).
Рішенням суду від 13 лютого 2008 року з майнового поручителя ОСОБА_5 стягнута заборгованість у сумі 678 327 грн. 36 коп. за зазначеним кредитним договором станом на 05 лютого 2008 року шляхом звернення стягнення на іпотечне майно – належну ОСОБА_5 квартиру.
У зв’язку з невиконанням цього рішення та непогашенням кредитної заборгованості рішенням суду від 05 лютого 2009 року з відповідача стягнуто заборгованість та штрафні санкції на підставі статті 625 ЦК України за період з 05 лютого 2008 року по 12 листопада 2008 року.
Рішення суду від 13 лютого 2008 року виконане тільки 12 жовтня 2009 року (а.с.11).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог Банку, які заявлено на підставі пунктів 1.1, 12.1 кредитного договору та статей 527, 599, 625 ЦК України, оскільки ухвалення судового рішення не припиняє кредитного зобов’язання, а розрахунки суми заборгованості відповідають обставинам погашення кредиту.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтується на законі та відповідають обставинам справи.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають на підставах, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (частина 2 статті 509 ЦК України).
Зобов’язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).
Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 – 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.
За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.
Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає право кредитора на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов’язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми та оплату цих сум.
Відповідно до аналізу норм статей 11, 12, 15,16 ЦК України, статті 3 ЦПК України слід зробити висновок, що право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення судового рішення.
Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов’язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.
Враховуючи, що вимоги Банка стосуються стягнення процентів та штрафних санкцій за період невиконання відповідачами зобов’язань за кредитним договором після ухвалення судових рішень від 13 лютого 2008 року та від 05 лютого 2009 року (з урахуванням часткового погашення цих зобов’язань боржниками), а також вимоги пункту 12.1 кредитного договору № 299 – 05/КЛ/USD, згідно якого цей договір діє до повного погашення кредитоотримувачем заборгованості в порядку встановленому статтею 534 ЦК України, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення вимог Банку.
Вказане спростовує довід апеляційної скарги щодо відсутності у Банка права нараховувати проценти та штрафні санкції за кредитним договором у зв’язку з припиненням правовідносин між сторонами після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості та звернення його до виконання.
Обставини примусового виконання судового рішення від 13 грудня 2008 року, на які посилається апелянт, враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, а тому не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.
З матеріалів справи не вбачається обставин необґрунтованої відмови суду у задоволенні клопотань відповідача, тому цей довід апеляційної скарги на увагу не заслуговує .
Довід апелянта щодо відсутності вини відповідача у тривалому невиконанні судового рішення державною виконавчою службою, як підстави для звільнення від майнової відповідальності, не має правового значення для вирішення справи по суті, оскільки зобов’язання по кредитному договору припиняються їх виконанням, проведеним належним чином.
Вирішуючи питання щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь Банку, суд першої інстанції врахував часткове погашення ОСОБА_4 заборгованості по процентах за користування кредитом, тому твердження апелянта щодо невірної оцінки судом обставин справи та наданих сторонами доказів не заслуговують на увагу.
Таким чином, відповідно до положень частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 вересня 2010 року - залишенню без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії
У Х В А Л И ЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О Ломанова