АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1624-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Петрова Ю.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Притуленко О.В.,
Авраміді Т.С.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Військової частини А2320 Сімферопольського району Міністерства оборони України до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою представника Військової частини А2320 Сімферопольського району Міністерства оборони України – Андросенка Андрія Віталійовича на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 07 вересня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року Військова частина А2320 Сімферопольського району Міністерства оборони України звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6. про відшкодування майнової шкоди у розмірі 25 047 грн. 49 коп.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач перебувала на військовій службі у Військовій частині А0299 (правонаступником якої є Військова частина А2320) на посаді начальника фінансово-економічної служби у званні старшого прапорщика, також виконувала обов’язки касира. У 2008 році при ревізії фінансово – господарської діяльності встановлено безпідставне списання готівки з каси за період з 01 січня 2005 року по 27 січня 2006 року на загальну суму 25 047, 49 грн. За результатами службового розслідування факту нестачі встановлено вину відповідача, яка за часи служби на вказаній посаді грубо порушила вимоги статей 82,83,88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки була відповідальна за стан фінансового господарства військової частини А0299. Добровільно відповідач суму нестачі не відшкодовує. На час виявлення нестачі вона звільнилася зі служби, тому на підставі вимог статті 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та пунктів 2 та 31 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму прямої дійсної шкоди, заподіяної її винними діями.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 07 вересня 2010 року у позові відмовлено.
На вказане судове рішення представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Так апелянт вказує, що вина відповідача у спричиненні збитку державі шляхом безпідставного списання готівки з каси на суму 25047, 49 грн. повністю доведена. Відповідачка не визнала позов лише на підставі того, що не знайома з первинними бухгалтерськими документами за 2005 рік, будь-яких виправдовуючих документів з її боку не надано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, визначено відповідним Положенням, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року N 243/95-ВР зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 року N 2171-III (далі – Положення).
Відповідно до пункту 3 цього Положення військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявності усіх чотирьох складових : заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної їх поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вини у заподіянні шкоди.
Пунктом 13 вказаного Положення встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, зокрема, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного втрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи іншої мети.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності спричинення прямої дійсної шкоди державі винними діями відповідачки та порушення процедури притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_6 проходила військову службу у військовій частині А0299 на посаді начальника фінансово-економічної служби та наказом командира № 43 від 29 березня 2004 року її призначено також позаштатним касиром цієї частини. Відомостей про укладення з відповідачкою договору про матеріальну відповідальність матеріали справи не містять. 03 лютого 2006 року ОСОБА_6 звільнено з військової служби в запас. Наказом командира військової частини А0299 за № 32 від 13 лютого 2006 року підтверджується, що при звільненні ОСОБА_6 здала справи та посаду (а.с.6).
Підставою для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності стали результати ревізії фінансово – господарської діяльності з питань фінансового забезпечення військової частини А0299, проведеної в період з 24 квітня по 30 травня 2007 року (а.с.40-51). Перевіркою витрат коштів було встановлено відсутність роздавальних відомостей та відсутність підписів одержувачів коштів в роздавальних відомостях на загальну суму 25 047 грн. 49 коп.
Наказом командира військової частини А0299 № 115 від 30 травня 2007 року визнано провину колишнього військовослужбовця ОСОБА_6 у відсутності роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення на загальну суму 25 047 грн. 49 коп. Такий висновок зроблено за результатами службового розслідування, оскільки доступ до касових коштів мала тільки вона.
Зі змісту акту вказаної ревізії фінансово – господарської діяльності від 30 травня 2007 року вбачається, що висновок про нестачу грошових коштів зроблено на підставі перевірки оформлення бухгалтерських документів за 2004-2005 роки, а саме, звітності по касі. Проте, даних щодо отримання відповідачкою вказаних грошей під звіт та вчинення нею умисних протиправних дій по їх витрачанню даний акт не містить .
Надана позивачем постанова про закриття матеріалів кримінальної справи від 28 листопада 2007 року на підставі пункту 2 статті 6 Кримінального процесуального кодексу України також не містить даних ані про отримання, ані про незаконне списання відповідачкою з обліку військової частини А0299 грошових коштів на загальну суму 25 047 грн. 49 коп. Посилання у постанові на відсутність у військовій частині А0299 виправдовуючих документів щодо списання грошових коштів посадовими особами цій частини не свідчить про вчинення злочину саме ОСОБА_6
Цим обставинам судом першої інстанції надано належної оцінки відповідно до вимог частини 3 статті 212 ЦПК України, внаслідок чого зроблено висновок про відсутність підстав для притягнення відповідачки до матеріальної відповідальності.
На думку колегії суддів, не заслуговує на увагу посилання апелянта на ненадання відповідачкою будь-яких виправдовуючих документів, оскільки матеріалами справи підтверджено, що при звільненні з військової служби ОСОБА_6 здала справи та посаду (а.с.6). А позивачем на підтвердження позовних вимог, в порушення статті 60 ЦПК України, не було наведено доказів ані отримання відповідачкою грошових коштів під звіт, ані бухгалтерських документів, підтверджуючих протиправні дії ОСОБА_6 по витрачанню (безпідставному списанню) грошових коштів, створення нестачі та заподіяння тим самим шкоди військовій частині.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України це рішення належить залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника військової частини А2320 Сімферопольського району Міністерства оборони України – Андросенка Андрія Віталійовича відхилити.
Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 07 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова О.В. Притуленко Т.С.Авраміді