АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-а/0191/40/2011 Головуючий суду першої інстанції Біленко Л.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Іщенко В.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді Іщенка В.І.,
Суддів: Моісеєнко Т.І.,
Авраміді Т.С.,
при секретарі: Кувшиновій А.Д..,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника прокурора м. Керчі АР Крим в інтересах ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА :
30 липня 2010 року заступник прокурора м. Керчі АР Крим на підставі статей 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду в інтересах ОСОБА_6 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим (далі – УПСЗН) про стягнення недоплаченої грошової допомоги інваліду війни за 2008-2010 роки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є ветераном війни – інвалідом війни ІІ групи, у зв’язку з чим він має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте вказана допомога йому виплачується не в повному обсязі і за 2008-2010 роки недоплата склала 12163 грн. Посилаючись на норми Конституції України, Рішення Конституційного Суду України, практику Європейського Суду, просить стягнути на користь ОСОБА_6 недоплачену суму щорічної допомоги у розмірі 12163 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 27 серпня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_6 недоплачену йому разову щорічну допомогу до 5 травня як інваліду війни ІІ групи, у розмірі, встановленому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України N 367-XIV від 25.12.1998 р., за 2008, 2009, та 2010 роки. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. та судовий збір в розмірі 08 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду УПСЗН подало апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, та прийняти нове. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що виплата грошової разової допомоги до 5 травня в новому розмірі позивачу може бути нарахована та виплачена лише після внесення відповідних змін в Закон «Про Державний бюджет України на 2008-2010 роки», що потягне перерозподіл коштів Державного бюджету. Враховуючи, що на сьогоднішній день рішення Конституційного суду України не може бути реалізовано, оскільки не внесені зміни до Закону «Про Державний бюджет України на 2008-2010 роки» апелянт просить рішення скасувати.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 22.05.2008 року застосуванню підлягає норма статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції наступного змісту: «до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком». Судом першої інстанції було встановлено, що разова грошова допомога в 2010 році виплачена позивачеві в розмірі, меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_6, є інвалідом війни ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії ААБ №НОМЕР_1 (а.с.6).
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу ветерана війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року.
Зокрема, статтею 13 цього Закону передбачено, що щорічно до 05 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Прийняттям Закону України про Державний бюджет на 2008 рік законодавець фактично змінив розмір передбаченої законом вище зазначеної державної допомоги.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частина п'ята статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладена в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі N 1-28/2008 дана норма Закону № 107-VI також визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
За змістом частини 3 статті 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 своєчасно до 5 травня поточного року отримав вказану щорічну разову грошову допомогу за 2008 - 2010 роки у розмірах встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Звертаючи увагу на те, що вищевказане Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року було прийняте пізніше ніж отримані позивачем суми грошової допомоги (які сплачені УПЗСН у період дії закону про Державний бюджет України на 2008 рік), колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість дій відповідача та їх узгодженість з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.
Також не може погодитися колегія суддів з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій УПЗСН по виплаті ОСОБА_6 щорічної разової грошової допомоги за 2008, 2009 та 2010 роки.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції до 01 січня 2008 року встановлено, що щорічна разова грошова допомога виплачується інвалідам війни у твердих грошових сумах залежно від розміру законодавчо встановленої мінімальної пенсій за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у 2009 році виплата разової грошової допомоги інвалідам ІІ групи здійснюється у розмірі 430 грн.
Відповідно до пункту 7 розділу У11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року з метою зменшення дефіциту бюджету у 2010 році надано право Кабінету Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету приймати рішення щодо перегляду деяких розмірів виплат, визначених законодавством, та по інших законодавчих актах, які передбачають додаткові видатки з державного та місцевих бюджетів.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 299 від 07 квітня 2010 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», у 2010 році виплата разової грошової допомоги інвалідам ІІ групи здійснюється у розмірі 480 грн.
Вказані Закони України про Державний бюджет на 2009-2010 роки неконституційними визнані не були.
Ці Закони прийнято пізніше, ніж Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому з урахуванням часу прийняття вказаних Законів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для виплати позивачу вказаної допомоги у розмірах, встановлених статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року.
Отже, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про правомірність дій УПЗСН по нарахуванню та виплаті ОСОБА_6 разової грошової допомоги за нормами поточного законодавства, діючими на час виплати.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, невизначеність законодавством джерела надходження коштів та відсутність бюджетних асигнувань для виплати спірних сум, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, тому колегією суддів до уваги не приймаються.
Таким чином, неправильне застосування судом норм матеріального права відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України є підставою для скасування рішення Керченського міського суду АР Крим від 09 вересня 2010 року та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову заступника прокурора м. Керчі в інтересах ОСОБА_6
На підставі наведеного, керуючись статтею 195, пунктом 4 частини 1 статті 202, Кодексу адміністративного судочинства України, розділом ХП «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про внесення змін до розділу ХП «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2748-УІ від 02.12.2010 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2010 року задовольнити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2010 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора м. Керчі АР Крим в інтересах ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2008 – 2010 роки відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
В.І. Іщенко Т.І. Моісеєнко Т.С. Авраміді