АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-а/0191/43/2011 Головуючий суду першої інстанції Біленко Л.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Іщенко В.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді Іщенка В.І.,
Суддів: Моісеєнко Т.І.,
Авраміді Т.С.,
при секретарі: Кувшиновій А.Д..,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА :
26 липня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим (далі – УПСЗН) про стягнення недоплаченої грошової допомоги ветеранам війни, учасникам бойових дій за 2010 рік.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він є учасником бойових дій, у зв’язку з чим має право на отримання щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте вказана допомога йому в 2010 року виплачена не в повному обсязі, а лише в розмірі 380 грн. Вважає, що зменшення розміру виплат Законом України «Про державний бюджет» є неправомірним на підставі Рішення Конституційного Суду України 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, просить стягнути на його користь недоплачену суму щорічної допомоги за 2010 рік.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 09 вересня 2010 року позов ОСОБА_6 було задоволено. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену разову щорічну допомогу до 05 травня як учаснику бойових дій у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України № 367-XIV від 25 грудня 1998 року за 2010 рік.
Не погодившись з таким рішенням суду УПСЗН подало апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, та ухвалити нове. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що виплата грошової разової допомоги до 5 травня в новому розмірі позивачу може бути нарахована та виплачена лише після внесення відповідних змін в Закон «Про Державний бюджет України на 2010 рік», що потягне перерозподіл коштів Державного бюджету.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 22.05.2008 року застосуванню підлягає норма статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції наступного змісту: «до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком». Судом першої інстанції було встановлено, що разова грошова допомога в 2010 році виплачувалась позивачеві в розмірі, меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АА №492656, яке видане 02.10.1996 року і дійсне на всій території України (а.с.3).
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу ветерана війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року.
Зокрема, статтею 13 цього Закону передбачено, що щорічно до 05 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до пункту 7 розділу У11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року з метою зменшення дефіциту бюджету у 2010 році надано право Кабінету Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету приймати рішення щодо перегляду деяких розмірів виплат, визначених законодавством, та по інших законодавчих актах, які передбачають додаткові видатки з державного та місцевих бюджетів.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 299 від 07 квітня 2010 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», у 2010 році виплата разової грошової допомоги інвалідам ІІ групи здійснюється у розмірі 480 грн.
Вказаний Закон України про Державний бюджет на 2010 роки неконституційним визнано не було.
Цей Закон прийнято пізніше, ніж Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому з урахуванням часу прийняття вказаного Закону, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для виплати позивачу вказаної допомоги у розмірах, встановлених статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про правомірність дій УПЗСН по нарахуванню та виплаті ОСОБА_6 разової грошової допомоги за нормами поточного законодавства, діючими на час виплати.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, невизначеність законодавством джерела надходження коштів та відсутність бюджетних асигнувань для виплати спірних сум, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, тому колегією суддів до уваги не приймаються.
Таким чином, неправильне застосування судом норм матеріального права відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України є підставою для скасування рішення Керченського міського суду АР Крим від 09 вересня 2010 року та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6
На підставі наведеного, керуючись статтею 195, пунктом 4 частини 1 статті 202, Кодексу адміністративного судочинства України, розділом ХП «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про внесення змін до розділу ХП «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2748-УІ від 02.12.2010 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2010 року задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 09 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2010 рік відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
В.І. Іщенко Т.І. Моісеєнко Т.С. Авраміді