Справа № 2-а-1861/11р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

  01  лютого  2011 року                                                             м. Феодосія

 Суддя Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим Микитюк О.А., розглянувши у порядку скороченого провадження  справу  адміністративної юрисдикції за позовом   ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим та  Головного Управління пенсійного фонду України в АР Крим  про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, зобов’язання здійснення перерахунку і виплати щомісячної державної соціальної допомоги ,                                                                                           ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до  Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим та  Головного Управління пенсійного фонду України в АР Крим про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу .  Вимоги мотивовані тим, що позивач має статус «дитини війни» та згідно із положенням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  відповідач зазначені виплати здійснював не в повному обсязі, внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Від представника відповідача - Головного Управління пенсійного фонду України в АР Крим   заперечення по справі до суду не надходило. Від представника відповідача - Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим надали  суду заперечення,  з  яких  вбачається,  що позивач  є  військовим  пенсіонером  та  отримує  пенсію в  ГУ  ПФУ  в  АРК, а  тому  вони  є  неналежними  відповідачами.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, суд прийшов до висновку, що в  задоволенні  позовних  вимог  до Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії необхідно  відмовити, а позовні вимоги позивача до Головного Управління пенсійного фонду України в АР Крим   підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що  підтверджується паспортом, тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому він являється особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.  

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду. Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Таким чином, Головне Управління Пенсійного фонду в АРК у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та суб’єктами владних повноважень. Відповідно до ст. 21 Конституції України, зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.

При вирішенні спору суд виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами і з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», розмір прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність встановлений: з січня по березень – 695 грн.; з квітня по червень -706 грн.; з липня по вересень – 709 грн. з жовтня по листопад 723 грн., з грудня - 734 грн.

Щомісячна державна соціальна допомога виплачена відповідачем позивачу у 2010 році у розмірі 49,80 грн. на місяць .

Статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме донарахуванню підлягає щомісячна державна соціальна допомога у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за  період  з 01  червня   2010 року . по 01.02 .2011  року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що вимоги про зобов’язання Головного Управління ПФУ у  в АРК  нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу якому надані такі повноваження.

Щодо  позовних  вимог   до  Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим,  суд  вважає  за  необхідне  відмовити  в  їх  задоволенні,  оскільки  позивач  є  військовим  пенсіонером  та  отримує  пенсію в  ГУ  ПФУ  в  АРК, а  тому  Управління пенсійного фонду України у м. Феодосії  є  неналежними  відповідачами.

  Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до частини 3 ст. 94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в сумі  03,40 грн.

Керуючись  ст. 183-2 КАС   України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Позов до  Головного  управління  Пенсійного  фонду   України в  АРК задовольнити частково.

    Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим нарахувати та виплатити на  користь   ОСОБА_1  доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком, встановленої ч. 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування» від 09.07.2003 року відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за  період  з 01  червня 2010 року  по  01.02.2011 р .

Стягнути на користь ОСОБА_1  з   Державного бюджету України судові витрати у сумі 3,40 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду АР Крим через Феодосійський міський суд у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                 (підпис)                 О.А.  Микитюк

Копія  вірна:   суддя-                         секретар -