АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-926-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Чулуп О.С.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Авраміді Т.С.,
Притуленко О.В.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Старокримської міської ради Кіровського району АР Крим про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 29 січня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Старокримської міської ради Кіровського району АР Крим про визначення додаткового трьохмісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Вимоги позову мотивувала тим, що після смерті її батька ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому майно. Позивачка, будучи спадкоємцем першої черги за законом, пропустила строк подачі заяви про прийняття спадщини, через власну малограмотність.
Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 29 січня 2009 року позов задоволений – визначено ОСОБА_4 додатковий трьохмісячний строк на прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_6
Вважаючи вказане судове рішення незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові.
Так апелянт вказує, що доводи позивачки щодо поважності причин пропуску строку прийняття спадщини через малограмотність не відповідають дійсності, оскільки позивачка має вищу педагогічну освіту, багато років працювала викладачем російської та української мови, продовжувала працювати досягнувши пенсійного віку. Крім того, позивачка виховувалася у родині, де усі діти отримали вищу освіту, а мати була заслуженим вчителем України. Позивач знала, що спадщину прийняла її сестра ОСОБА_5, яка доглядала батька та поховала його у Санкт-Петербурзі, але більше 13 років без поважної причини позивачка не заявляла своїх претензій на спадщину.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин внаслідок її неграмотності та визначив додатковий трьохмісячний строк для прийняття спадщини на підставі вимог частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України в редакції 2003 року).
Вказане рішення не може бути визнане законним і обґрунтованим, оскільки не відповідає вимогам статті 213 та частини 4 статті 212 ЦПК України.
Крім того, судом порушено вимоги статті 214 ЦПК України, оскільки під час ухвалення рішення не вирішені питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини необхідно для спадкування позивачем жилого будинку АДРЕСА_1, що належав спадкодавцю – ОСОБА_6, який померІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Санкт-Петербург (а.с.26).
Відповідно до вимог статей 525 ЦК України в редакції 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно статей 548, 549 вказаного Кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 550 ЦК України в редакції 1963 року передбачено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Разом з тим, до відносин спадкування правила ЦК України в редакції 2003 року застосовуються, якщо спадщина відкрилася після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року), а також якщо спадщина відкрилася до цієї дати, але не була прийнята ніким зі спадкоємців (пункти 1, 5 прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року). У випадках відкриття спадщини до 1 січня 2004 року необхідно застосовувати чинне на час її відкриття законодавство, а саме, відповідні норми ЦК України в редакції 1963 року.
Суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовими нормами, які підлягають застосуванню, не з’ясував чи була прийнята спадщина після смерті ОСОБА_6 будь – ким із спадкоємців, нормами якого закону врегульовано правовідносини сторін щодо спадкування.
Проте, при апеляційному розгляді справи з’ясувалося, що ОСОБА_5 є спадкоємцем, яка прийняла спадщину померлого та розпорядилася спадковим майном (а.с. 45, 46, 47, 86).
Відтак при розгляді справи суд першої інстанції помилково застосував норми статті 1272 ЦК України в редакції 2003 року, оскільки спадщина відкрилася у 1996 році, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати положення ЦК України в редакції 1963 року.
Як вбачається зі змісту позовної заяви (а.с. 3-4) позивач посилається на власну неграмотність, як на перешкоду у зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Цей довід позивачки суд першої інстанції помилково визнав обґрунтованим, оскільки наявність у неї об’єктивних, непереборних, істотних труднощів, які мали б бути перешкодою до своєчасного звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, матеріалами справи не підтверджено, а посилання позивачки на малограмотність спростовується обставинами, викладеними у апеляційній скарзі.
Тому, колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що зазначені позивачкою причини пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Кіровського районного суду АР Крим від 29 січня 2010 року ухвалено з порушенням норм матеріального права, що відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення - про відмову у позові.
Керуючись статтею 303, пункту 2 частини 1 статті 307, пункту 4 частині 1 статті 309, статті 313, частини 3 статті 314 та статті 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 29 січня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до Старокримської міської ради Кіровського району АР Крим про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова Т.С. Авраміді О.В. Притуленко