Справа  № 2- 208/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У К Р А Ї Н И  

08  лютого   2011   року                         м.  Феодосія

         Феодосійський  міський  суд   Автономної  Республіки  Крим у  складі: головуючого судді Микитюк  О.А. , при секретарі Маричевій  С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні   в м. Феодосії  справу за  позовом   ОСОБА_1,  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про  виселення  без  надання  іншого  жилого  приміщення,   вселення,   скасування  реєстрації, визнання  права  власності  на  газовий  котел, стягнення  матеріальної    шкоди,

                        встановив:

    Позивачі  звернулися  до  суду  із  позовом  до ОСОБА_3 про  виселення  останньої без  надання  іншого  жилого  приміщення, їх  вселення,   скасування  реєстрації  відповідачки, визнання  права  власності  на  газовий  котел, стягнення  матеріальної    шкоди в розмірі  5033 грн.  Позовні  вимоги  мотивовані  тим,  що вони  є   власниками  жилого  будинку АДРЕСА_1,  але  проживати в  своїй  власності не  можуть,  оскільки відповідач  ОСОБА_3,  яка  є  членом  їх  сім,ї,  проживає в  їх власності  і  протягом  останніх   років (з 2005  року) чинить  перешкоди для  проживання та  користуванні   будинком,  двором, телефоном,  опаленням,  газовим  котлом,  водою та  світлом, а  саме  відключає  воду,   міняє  коди  на  воротах,  не  дає  користуватися  телефоном,  усіляко  оскорбляє та  виганяє  з  дому,  застосовуючи  нецензурну  брань,  погрози  розправою та  нанесенням  тілесних  ушкоджень   найманими  особами,  пише  завідомо ложні  заяви в міліцію,  не  дає  можливості  підключитися  до  опалення,  здає  їх  кімнати  відпочиваючим  та  заробляє  гроші. Крім  того, вимагає  гроші  від  них,  отже  порушує  правила  соціалістичного  гуртожитку у  зв,язку  з  чим  її необхідно  виселити без  надання  іншого  жилого  приміщення,  скасувати  її  реєстрацію.  Оскільки,  газовий  котел  придбаний  за їх  гроші,  але  оформлений  на  ОСОБА_4,  просить  визнати  право  власності  на  котел  за  ОСОБА_2 Крім  того,  відповідач  завдала  їм  шкоди   оскільки  за  користування  світлом утворилась  велика  заборгованість в сумі 4497 грн.,  за  несплату  якої  було  відключено  світло і  призначений  штраф. Крім  того,  виникла  заборгованість  за  користування  водою  в сумі  536 грн.,  яку позивачі  просять  стягнути  на  свою  користь. Крім  того,  оскільки вона,  ОСОБА_2  не  дарувала 3\8 частини  вище  зазначеного  будинку, а  нотаріально  посвідчений  договір  сфальсифікований, вони  просять вселити  їх    в зазначену  квартиру,  оскільки  вони  є  власниками цієї  квартири.

     В судовому  засіданні  позивач  ОСОБА_2, яка  є представником  за  довіреністю  позивача  ОСОБА_5,  позовні  вимоги  підтримала,  пояснивши  суду  що   вона є  власником  3\8 та 3\25  частин будинку  АДРЕСА_1, але  змушена  проживати  в АДРЕСА_2, а   її  сестра, ОСОБА_1, є  власником   3\25  частин будинку  АДРЕСА_1, але  також  змушена  проживати в м.  Керчь,  оскільки  відповідач,  яка  є  її  рідною   донькою, усіляко  перешкоджає  їм проживати  у  своїй  власності,  саме  в квартирі,  що складає   3\8 частки   будинку  АДРЕСА_1. Між  ними  склалися  неприязні  стосунки,  вони  не  можуть  проживати  разом, а тому   її  необхідно  виселити  з  квартири,  що  належить  їм  на  праві  власності. Договір дарування 3\8  часток  будинку  вона  не  укладала, а тому  зазначена  квартира  належить  їй, а договір   найма  житла, що  уклала  ОСОБА_6  та ОСОБА_3    є  недійсним.  Просила  позов  задовольнити.

    Відповідач  ОСОБА_3  та     її  представник   позовні  вимоги  не  визнали в повному  обсязі  і  просили в  задоволенні  позову  відмовити,  оскільки  ОСОБА_6  на  підставі  нотаріально посвідченого договору  дарування,  який  зареєстровано в БТІ,  є  власником  3\8  частин будинку  АДРЕСА_1.   Крім  неї є ще чотири співвласники  цього  будинку,  між  якими  склався  порядок  користування будинком,  який визначений в  договорі  користування, а договір  зареєстрований в Феодосійському  МБРТІ. 01 жовтня  2009  року  ОСОБА_6 уклала  з  ОСОБА_3  договір   найму вище  зазначеного  жилого  приміщення, який  зареєстровано в  КП  ЖЕК  № 2. Договір  укладений  строком до   01.10.2012 року,  у  зв,язку  з чим  ОСОБА_7  на законних  підставах  проживає в квартирі.  Між ними,  а саме  ОСОБА_3  та  ОСОБА_2   дійсно  склалися  неприязні  стосунки,  але вона не  чинить  їм  перешкод в  проживанні   у  своїй  частині  будинку і  не  порушує  правил добросусідства,  а тому  просила  в задоволенні  позову  відмовити.

     Суд,  вислухавши  сторони,  їх  представників,   допитавши  свідків, дослідивши  матеріали  справи , вважає,  що в задоволенні  позову  необхідно  відмовити з  наступних  підстав.

Судом  встановлено,  що будинок  АДРЕСА_1 перебуває  у спільній частковій  власності ОСОБА_2 -3/50  долі,     ОСОБА_1  -3\50  долі,   ОСОБА_6  3\8  долі,   ОСОБА_8-  3\8  долі та  ОСОБА_9 – 13/100  долі,  що  підтверджується  даними  довідки Феодосійського  МБРТІ  від 18.02.2008  року (а.с.100,203),   та  витягом  про  реєстрацію  права   власності  на  нерухоме  майно від 03.10.2006  року  (а.с.205). Між   співвласниками  будинку,  про  що  не  заперечували  сторони у  справі,  встановлений  порядок  користування будинком, у відповідності  до  якого кожному  співвласнику  належить  окрема  квартира, в тому  числі ОСОБА_6  та  ОСОБА_2  і ОСОБА_1 У  відповідності   до  договору, що  зареєстрований  в Феодосійському  МБРТІ,  встановлений  порядок  користування  житловими  приміщеннями  будинку  АДРЕСА_1 (а.с.216), у відповідності  до  якого у користування  ОСОБА_2  та  ОСОБА_1  перебуває  в житловому  будинку   літ «А» кухня -6-1  площею 7,7 кв.м.,  кімната 6-2 площею  22,0 кв.м.,   тамбур  літ «а1»  на  першому  поверсі,  загальна  площа  складає  29,7  кв.м. ,  а  в  користуванні ОСОБА_2 в жилому  будинку  літ  «А»  на  першому поверсі  знаходиться санвузол 7-1 площею 3.5 кв.м., кімната 7-2 площею 9,3  кв.м., кімната  7-3  площею 15,6  кв.м.,  кімната  7-4 площею  6,4 кв.м., кімната 4-3 площею  17,8 кв.м.,  шафа 7-б площею, 0,6 кв.м. загальною  площею  55,4  кв.м.(а.с.216). В  користування  ОСОБА_6  виділено на  2  поверсі жилого  будинку  літ «А» кімната  5-1  площею  12,9  кв.м.,  кімната  5-2  площею  14 кв.м., тамбур  4   площею 2,5  кв.м.,  санвузол  2.6  кв.м., а  всього  32  кв.м. зазначений  договір    ніким  не  оспорений.

  01.10.2009  року  між  ОСОБА_6 та  ОСОБА_3  укладено  договір  найму житлового  приміщення, а саме  3\8  частки домоволодіння  АДРЕСА_1  площею  53, 7  кв.м.  на  строк  до  01 жовтня  2012  року.  Договір  зареєстрований  в КП ЖЕК  № 2    м. Феодосії,  ніким  не  скасований  і  не  оспорений.

ОСОБА_3, як  член  сім’ї  ОСОБА_2,  зареєстрована   у зазначеному  будинку зі  згоди позивача   ОСОБА_2  з 13  січня 1996  року,  про  що  не  заперечувала  позивач ОСОБА_2

ОСОБА_2  проживає в квартирі АДРЕСА_2.   ОСОБА_5  проживає в м.  Керчь.

  В силу положень ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

             Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Відповідно до вимог частини 1 статті 116 цього Кодексу якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Підставами для виселення фізичної особи без надання іншого жилого приміщення є систематичне руйнування чи псування жилого приміщення (вина цих осіб носить характер умислу або грубої необережності, під систематичністю розуміють скоєння двох і більше таких правопорушень); використання його не за призначенням, систематичне порушення правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку.

Пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу» містить роз'яснення щодо обов'язкової необхідності при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 Житлового кодексу Української РСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, досліджувати наявність вжитих заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

   Матеріали справи не містять доказів застосування до ОСОБА_3 зазначених вище заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Посилання  позивача  на ті  обставини,  що  вона  неодноразово  зверталась  до   міліції із  заявами  про  порушення  кримінальних  справ  відносно  ОСОБА_3 і що  саме це  свідчить  про неналежну її  поведінку  суд  не  приймає до  відома,  оскільки  як  вбачається  з  матеріалів  справи, в порушенні  кримінальної  справи  відмовлено  за  відсутністю  складу   злочину в діях  ОСОБА_3,  адміністративний  матеріал стосовно  останньої  не  складався,  будь  які інші  заходи  не  застосовувалися  (а.с.45).

Отже, позивачем не надано безспірних доказів  неможливості сумісного проживання з відповідачкою внаслідок її протиправної поведінки,  як і доказів її звернення до компетентних органів з приводу застосування до неї заходів попередження та громадського впливу.

За таких обставин, у справі відсутні необхідні умови, з якими закон пов’язує можливість виселення ОСОБА_3  з будинку АДРЕСА_1 м. Феодосії без надання іншого жилого приміщення на підставі норм частини 1 статті 116 ЖК України.    

Щодо  позовних  вимог  про  скасування  реєстрації відповідача   на  спірній  житловій  площі,  суд  вважає  їх  також  необґрунтованими.

У  відповідності  до  вимог  ст.  7, 11 ЗУ «Про  свободу пересування та вільний вибір місця  проживання в Україні»    зняття з  реєстрації  місця  проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи,  запиту  органу  реєстрації  за новим  місцем  проживання  особи,  остаточного  рішення  суду (про позбавлення  права  власності  на  житлове  приміщення  або  права користування   житловим   приміщенням,   визнання  особи  безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.      Реєстрація місця  проживання  та  місця   перебування,  як  і  зняття  з  реєстрації   особи,  здійснюється   відповідним   органом   спеціально   уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації  (далі  - орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим,  областях, містах,районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі. Отже  питання  про   зняття  з  реєстрації  відповідача ОСОБА_3  не  є  компетенцією  суду. Інших  позовних  вимог  позивачами  не  заявлено,   а тому підстав  для  задоволення позовних  вимог в цій  частині  не  має.

Щодо  позовних  вимог   про  визнання  право  власності  на  газовий  котел.

У  відповідності  до  вимог ст.  328  ЦК  України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.  Суду не  надано  жодного  доказу щодо  наявності  зазначеного  майна   та  укладання  стосовно  нього договору  купівлі-продажу.

Щодо  позовних  вимог  про  стягнення   матеріальної  шкоди в розмірі 5033  грн.,  що  завдані   позивачам,  суд  також  вважає  їх не  доведеними,  оскільки  суду  не  надано  доказів  щодо  сплати  позивачами зазначеної заборгованості за  користування   водою  та  електроенергією  на  користь  організацій,  що  надають  зазначені  послуги, а отже  не  має  підстав  для  стягнення суми на  користь  позивачів.

Щодо  позовних  вимог  про  вселення  позивачів на  спірну  житлову  площу,  а саме  на  3\8  частини  спірного  будинку, судом  встановлено,  що, як  зазначалося  вище  ОСОБА_6  є  власником 3\8  частин  будинку  №  АДРЕСА_1. Право  власності зареєстроване  на  підставі  рішення суду  від 31.08.2006  року, у відповідності  до якого  за  ОСОБА_6  визнано  право  власності  на  спадкове  майно  після  смерті  її  матері   ОСОБА_10.  ОСОБА_10  була  власником  зазначеної  частини  будинку  на  підставі  нотаріально  посвідченого  договору  дарування від  20.10.2003  року,  укладеного  між  ОСОБА_2  та  ОСОБА_10, договір  зареєстрований  у  встановленому  законом  порядку. На  день  розгляду  справи в суді договір недійсним  не  визнаний.

Посилання  позивача на  той  факт,  що  вона  цей  договір  з  ОСОБА_10  не  укладала і до  тепер  є  власником  зазначеної  частини  будинку  і має  право  проживати  на  ній, суперечать  матеріалам  справи та  наданим  суду  доказам, а отже  не  має  підстав  для вселення  позивачів  на  спірну  житлову  площу.

Крім  того,  суду  не  надано  доказів,  що відповідач  ОСОБА_3  якимось  чином  перешкоджає  позивачам  вселитися та  проживати  в належних  їм  по 3/50  частині  спірного будинку.  Посилання позивачів  на  їх  звернення  до  органів  внутрішніх  справ суд  не  приймає  до  уваги,  оскільки постанови  про  відмову в порушенні  кримінальних  справ  свідчать  про  те,  що  між  сторонами  склалися  неприязні  стосунки,  підтверджень  про перешкоду  відповідачем  ОСОБА_3    у  вселенні   позивачів  в будинок  АДРЕСА_1  зазначені постанови  не  містять.  Допитані в судовому  засіданні  свідки  ОСОБА_11,  ОСОБА_12  ОСОБА_13  підтвердили в судовому  засіданні ту  обставину,  що  між  сторонами  у  справі  склалися  неприязні  стосунки,  але факт  перешкоди  ОСОБА_3  щодо  вселення  позивачі у  спірний  будинок  не  знайшов  свого  підтвердження.

Враховуючи, вище  наведене,  суд не  знаходить  підстав  для  задоволення  позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4,10,11,60,88,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.42,43,54,58,61,68,116,157,163  ЖК України, суд, -  

                 в и р і ш и в :

          в задоволенні позову ОСОБА_1,  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про  виселення  без  надання  іншого  жилого  приміщення,   вселення,   скасування  реєстрації, визнання  права  власності  на  газовий  котел, стягнення  матеріальної    шкоди відмовити  в  повному  обсязі.

    Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Феодосійський  міський  суд   шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної  скарги.  У  разі  подання  останньої  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Головуючий                 (підпис)                 О.А. Микитюк

Копія вірна:  суддя-                             секретар -