Справа № 2-3872/10р.

   РІШЕННЯ

Іменем України

  24  листопада   2010 року                                                                 м. Феодосія

    Феодосійський міський суд АРК у складі: головуючого судді - Микитюк О.А., при секретарі - Маричевій С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до  військової  частини  А2272 Міністерства   оборони України    про   стягнення  сум  інфляції  та 3%  річних, стягнення  втраченого  заробітку,  компенсації втраченого  заробітку, -

    встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової  частини  А2272 Міністерства   оборони України    про   стягнення  сум  інфляції  та 3%  річних в сумі 29125,45  грн., стягнення  втраченого  заробітку118162 грн.,  компенсації втраченого  заробітку в  сумі 50239,96 грн.. Позовні вимоги мотивовані тим, що 07  квітня  1999  року  в 7 час. 05  мін. водій військової  частини  А2272 ОСОБА_2 скоїв  ДТП, в якому позивач  постраждав,  отримавши   тілесні  ушкодження.  На  підставі   довідки  МСЕК  встановлено,  що  він  втратив  20%  працездатності. На момент  отримання  тілесних  ушкоджень  він  працював  начальником    транспортного  цеху  ВАТ Кримський  електротехнічний  завод «Сатурн»   і мав  заробітну плату  200  грн. і за  сумісництвом  працював  завідуючим  автогосподарством    в ТОВ  «Юг-Інвест»  з  середньомісячним  заробітком  200  грн.  У  зв,язку  з  отриманими  ушкодженнями він  не  міг  виконувати  вище  зазначену  роботу і 09  жовтня 2000  року  за  власним  бажанням  перевівся  на  посаду  диспетчера з  меншим  об,ємом  роботи та  часткової  втратою  заробітку. За  рішенням Гагаринського районного суду м. Севастополя АРК від 04.04.2007 р. з відповідача -  вч А2272  на користь позивача було стягнуто 3930,56 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, одноразової  допомоги 6250  грн.,  моральної  шкоди  5000  грн., втраченого  заробітку  33747,33  грн. ,  а  всього 48927,89 грн. Але до теперішнього часу рішення суду в повному обсязі не виконано, зазначена сума відповідачем сплачена  частково  в сумі 44997,33 грн., відповідач ухиляється від сплати боргу в повному обсязі і затягує виконання рішення суду. Позивач просить відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути на його користь з відповідача, який зобов’язаний рішенням суду, але впродовж тривалого часу порушує виконання грошового зобов’язання, за   період   з 07.04.1999  року  по 28.02.2010  року  компенсацію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення  25597,34 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 3528,11 грн.  Крім  того,  просить  стягнути  втрачений  заробіток   з  01  січня  2006  року   по  31  травня  2010  року  в сумі  55482   грн.,  компенсацію  за  несвоєчасно  сплачену  заробітну  плату за  період  з 12  квітня 2000  року   по  31   січня 2010 року  в  сумі 50239,96  грн.  Крім  того,  позивач  просить  стягнути  з  відповідача шкоду,  що  завдана  ушкодженням здоров’я,  яка  може  бути  сплачена або  щомісячними   платежами, а при  наявності  суттєвих умов,  з урахуванням  матеріального  становища,  шкода  може  бути  виплачена  одноразово, але не  більше  чим  за  три  роки, у зв,язку  з  чим  просить  стягнути з  відповідача  шкоду  за  період  з 01.06.06  року  по  31.05.2013  року в  сумі 62680  грн.  А   оскільки  військова  частина  перебуває  на  казначейському обслуговуванні  та  входить в склад  Міністерства  оборони України,  не  платоспроможна,  просить  зобов,язати МО України  відшкодувати  шкоду,  яка  заподіяна  йому  військовослужбовцем  ОСОБА_2

Позивач у судове  засідання  не  з,явився, надав  суду  заяву в якій  просив  справу  розглянути в його  відсутність,  позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник  відповідача А-2272  вч в судове  засідання  не  з,явився, про  день  слухання  справи  повідомлений,  надав  суду  заперечення  проти  позову, в яких  позов  не  визнав і просив  в його  задоволенні  відмовити з  тих  підстав,  що позщивач  до  військової  частини  з  вимогами  про  відшкодування  шкоди  не  звертався. Посилання  позивача   на  ту  обставину,  що  ОСОБА_2 є виним  у вчиненні   ДТП  безпідставне,  оскільки до  визнання  особи  такою у встановленому  законом  порядку ніхто  не  може  це  визнавати,  а   кримінальна  справа  стосовно  ОСОБА_2   закрита,  потерпілий   постанову  про  закриття  провадження  не  оскаржив, а тому  не  має  підстав  для  задоволення  позову.   Посилання  на  акта  форми  2  також  є  безпідставним.

Представник  відповідача – Міністерства  оборони  України в судове  засідання  не  з,явився, про  день  слухання  справи  повідомлений  належним  чином,  причини  відсутності  не  повідомив,  заяв,  чи  клопотань  про  відкладення  слухання  справи  не  надав.

 Суд,  дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з  наступних підстав.

Судом встановлено, що  07  квітня 1999   року в 7 час. 05  мін.     водій військової  частини  А2272 ОСОБА_2  керував  бронетранспортером  БТР-80,  при  виїзді  з  другорядної  дороги  на головну,  не  пропустив автобус ЛАЗ-699Р,  що  рухався  по  головній  дорозі,  допустив  зіткнення  з  ним. Позивач у  справі  був  пасажиром  зазначеного  автобусу і отримав  тілесні  ушкодження.

Постановою  від  04  березня  2005  року   ОСОБА_2  звільнений  від  кримінальної  відповідальності  за  ч. 1 ст. 415  КК  України у  зв.язку з  закінченням  строків давності. Постанова  ніким  не  скасована.    

Згідно  довідки  серії 2-18ПД  № 000329, виданої  14  квітня 2005  року   МСЕК Севастопольської  міської  держадміністрації,   ОСОБА_1  встановлено 20%  втрати   професійної  працездатності  безтерміново.

           04  квітня  2007  року Гагаринським районним  судом  м. Севастополя   постановлено  рішення, у відповідності  до  якого  з   вч А-2272  на користь  ОСОБА_1  стягнуто 3930,56 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, одноразової  допомоги 6250  грн.,  моральної  шкоди  5000  грн., втраченого  заробітку  33747,33  грн.,  а  всього 48927,89 грн. Рішення  набрало  законної  сили 21.07.2007 року. 19  вересня  2007  року  видано  виконавчий  лист для  примусового  виконання  рішення.

Згідно  повідомлення  відділу  державної виконавчої  служби Феодосійського  МУЮ від 28  січня 2009  року   позивачу  сплачено  500  грн.  на  депозитний  рахунок,  а  виконавчий  лист   29.12. 2008  року  направлений  на  адресу  позивача у  зв,язку  з  закриттям  виконавчого  провадження,  оскільки  боржник  не  має  коштів для  погашення  боргу. Однак,  як  вказано позивачем  у позовній заяві 44497,33 грн.  перераховано на  його   користь 29  березня  2010  року   електронним  платежем.

За правилами ст. 526 ЦК , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

 Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено , що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Отже, з викладеного вбачається, що особа (кредитор) має право вимагати від боржника сплатити йому суми боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних за умов, що :1) має місце прострочення сплати суми   боргу    ; 2) сама сума боргу має бути наслідком   зобов’язання .   Поняття зобов'язанням визначено статтею 509 ЦК України.   Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема з рішення суду (ч. 2 ст. 509 ЦК України).  

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що   неправомірне утримання суми заборгованості  та її  неповернення, в т.ч. і за рішенням суду, незалежне від предмету позову,  за яким особа попередньо звернулася до суду за захистом свого права, є наслідком прострочення боржником грошового зобов'язання і є зобов'язання боржника сплатити кредитору суму боргу з урахуванням індексу інфляції.    Нарахування інфляційних втрат на суму боргу є способами захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат понесених ним від  знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.  

Враховуючи те, що зазначені норми ЦК України закріплюють принцип повного відшкодування збитків, слід виходити з того, що збитки, завдані невиконанням рішення суду про стягнення коштів, підлягають відшкодуванню з урахуванням  індексу інфляції  та  3%  річних.  Враховуючи,  що  рішення Гагаринським  районним  судом  м. Севастополя  постановлене  04  квітня 2007  року,  тобто зобов,язання  виникли  з  дня  винесення  рішення, а тому   саме з  цього  моменту  сума  шкоди  підлягає  індексації.  Сума індексу   інфляції,  що  підлягає  стягненню  на  користь  позивача становить   7235,94  грн. та  сума з урахуванням трьох  відсотків  річних  за  два  роки складає 2935,68  грн.

   Стаття  1166 ЦК України встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов’язань, вона містить правило про загальний делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. У  відповідності  до вимог ст. 1195  ЦК  України фізична  або  юридична особа,  яка завдала шкоди каліцтвом або  іншим  ушкодженням  здоров'я  фізичній   особі,   зобов'язана відшкодувати   потерпілому   заробіток   (дохід),   втрачений  ним внаслідок  втрати   чи   зменшення   професійної   або   загальної працездатності,  а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю    посиленого    харчування,     санаторно-курортного лікування,  придбання  ліків,  протезування,  стороннього  догляду тощо.

Суд, відповідно до ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

 У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року зазначається, встановлення  групи  інвалідності  потерпілих,  причини  і часу  їх виникнення  провадиться в усіх  випадках  МСЕК. Ступінь втрати  професійної  працездатності,  потребу в додаткових  видах допомоги визначають: МСЕК -  якщо  шкода  заподіяна у  зв.язку  з виконанням  трудових  обов.язків, судово-медичною  експертизою – в решті  випадків. У  відповідності  до  вимог ст. 145  ЦК  України призначення  експертизи  є  обов'язковим  у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи  є  обов'язковим  також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити характер і ступінь ушкодження здоров'я. Однак,  позивачем  не  надано  доказів,  що  така  експертиза  проводилась,  і  не  заявлено  клопотання про  її  призначення. Крім  того,  надана  суду  позивачем  довідка  МСЕК  не  є  безперечним  доказом щодо втрати   працездатності у  зв.язку  з  отриманням тілесних  ушкоджень в результаті  ДТП.  У  зв.язку  з  чим, суд  вважає  позовні  вимоги в частині  стягнення втраченого  заробітку, стягнення  компенсації  втраченого  заробітку не  доведеними та безпідставними,  оскільки  позивачем не надано стосовно них відповідних доказів.      У зв’язку із вищевикладеним немає правових підстав для задоволення вимог позивача  в цій  частині.

Крім  того,   на  думку  суду  задоволенню  не  підлягають  позовні  вимоги,  щодо     зобов.язання    МО  України   відшкодувати   спричинену  шкоду,  оскільки  військова  частина  є  не сплатопроможною.   Шкода  відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. БТР,  яким  керував ОСОБА_2  належить  вч  А-2272,  яка  є  юридичною  особою і самостійно  несе  відповідальність.

У  відповідності  до  вимог ст. 88  ЦПК  України  судові  витрати  підлягають  стягненню з  відповідача  пропорційно задоволених  вимог.  

На  підставі  викладеного,  керуючись  ст. 11,526,625, 1166,1187,1195   ЦК  України,    ст.ст. ст.ст.10, 11, 60, 88, 214, 215 ЦПК України

        В И Р І Ш И В:  

Позов задовольнити  частково.

Стягнути з   військової  частини    на   користь   ОСОБА_1   суму інфляції та  3%  річних у розмірі  10171,62 грн ,  101,71 грн. витрат по сплаті судового збору  та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 10393,33 грн.

 В       задоволенні  іншої  частини  позовних  вимог  відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Феодосійський  міський  суд   шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної  скарги.   У  разі  подання  апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий                             О.А. Микитюк