Справа №1-175/2007р.

ВИРОК

Іменем України

18 травня 2007 року     Прилуцький міськрайонний суд, Чернігівської області

у складі: головуючого-судді Пошкурлат О.М. при секретарі - Карпенко В.О., за участю прокурора - Сухоноса А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуках справу про

обвинувачення ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, який народився та мешкає в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше засудженого, останній раз 26.02.2007 року Прилуцьким міськрайонний судом за ст.. 309 ч. 2, 75, 76 КК України до 3-х років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання та встановленням іспитового строку в 3-й роки, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний по справі ОСОБА_1. являючись раніше засудженим на шлях виправлення не став і скоїв злочин.

Так, 06 березня 2007 року о 16-30 годині ОСОБА_1 повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном, прибув до спального корпусу № 1 Прилуцької школи - інтернат № 15, де через незамкнені вхідні двері проник до приміщення коридору, і користуючись тимчасовою відсутністю сторонніх осіб таємно викрав з шафи - роздягальні валізу жіночу, виготовлену з шкірзамінника, вартістю 46,64 грн., в якій знаходилися: телефон мобільний марки «Сіменс-А-65», вартістю 289,80 грн., щітка для волосся, вартістю 10 грн., дві записні книжки, на суму 5 грн., ручка кулькова, вартістю 5 грн., ножиці манікюрні, вартістю 15 грн., помада для губ «Ейвон», вартістю 17 грн., помада для губ «Рубі Роуз», вартістю 5 грн., дзеркальце, вартістю 3 грн., печатки жіночі, вартістю 12 грн., крем для рук «Ейвон», вартістю 8,99 грн., а всього на загальну суму 417,43 грн., що належали на праві власності ОСОБА_2. Викрадену валізуОСОБА_1сховав під куртку, в яку був одягнений. На виході з приміщення спального корпусу його зустріла ОСОБА_2., яка попросила зупинитися, проте не реагуючи на цеОСОБА_1обізвав її та вийшов з приміщення. В подальшому викрадені речі підсудний використав в особистих цілях.

Як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні підсуднийОСОБА_1винним себе, в пред'явленому йому обвинуваченні, визнав повністю та суду

2

показав, що 06 березня 2007 року близько 16-30 години, з метою крадіжки чужого майна прибув до приміщення спального корпусу Прилуцької допоміжної школи, що в м. Прилуки, де з розташованої в коридорі шафи викрав жіночу валізу чорного кольору, яку сховав під куртку, в яку, того дня, був одягнений. На виході з приміщення зустрів жінку, яка спитала, що він тут робить, на що він відповів, щоб вона йшла гуляти. Після чого вийшов з приміщення школи. Позовні вимоги, заявлені потерпілою щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнає.

Потерпіла по справі ОСОБА_2. суду показала, що працює в школі -інтернат № 15, м. Прилуки. 06 березня 2007 року, близько 16-30 год., вийшовши до коридору спального корпусу побачила молодого чоловіка, який щось тримав під полою куртки, в яку був одягнений. Вона зрозуміла, що незнайомець щось викрав, але що саме, в той момент вона не знала. В зв'язку з чим запропонувала молодику стояти. Проте останній обізвав її брутальними словами і вийшов з приміщення.

Окрім цього, вина підсудного в таємній крадіжці чужого майна підтверджується матеріалами кримінальної справи, а саме, протоколом огляду місця пригоди (а.с.6); явкою з повинною підсудного ОСОБА_1., (а.с.9), за якою він зізнався у викраденні жіночої сумки; висновком судового експерта щодо вартості викраденого (а.с.62, 64).

За таких обставин суд вважає, що органи досудового слідства невірно кваліфікували дії підсудного ОСОБА_1. за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, що вчинене повторно, оскільки відкритим викраденням чужого майна є вилучення майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення, але вона ігнорує це. В даному випадку підсудний таємно вчинив викрадення чужого майна (жіночої валізи), про що зазначав як підсудний, так і не заперечувала цього потерпіла. Тобто, викрадення речі відбулося в її відсутність. Окрім цього, потерпіла ОСОБА_2. побачила підсудного в той момент, коли він виходив з приміщення спального корпусу, і саме тоді вона бачила, що підсудний щось тримав під одягом, не виключаючи при цьому, що такий щось викрав, але що саме, їй було невідомо. В зв'язку з цим, потерпіла впевнилася у крадіжці саме її валізи, коли не виявила таку в шафі. Тобто, в даному випадку неможливо говорити про те, що крадіжка переросла в грабіж, так як підсудний не усвідомлював того, що він викрадає чуже майно відкрито. За таких обставин, в діях підсудного відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України. В зв'язку з цим, дії ОСОБА_1. необхідно кваліфікувати за ознаками ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Переходячи до виду та міри покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує те, що він раніше засуджений, негативно характеризується за місцем проживання, тяжкість скоєного злочину, думку потерпілої, проте з'явився зі зізнанням та активно сприяв розкриттю злочину,    і вважає призначити йому

3

покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті за даний вид злочину, оскільки, таким чином буде досягнута мета ст. 50 КК України

Суд вважає, що підлягає до стягнення з підсудного в користь потерпілої заподіяна такій матеріальна та моральна шкода в межах заявленого позову.

Також, підлягає до стягнення з підсудного в користь держави витрати за проведення судових експертиз, оскільки таке знайшло своє підтвердження у суді.

Суд вважає не застосовувати до підсудного в місцях позбавлення волі примусове лікування від наркоманії, скільки хвороба такого не становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Тому, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1визнати винним за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України до призначеного судом покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду від 26 лютого 2007 року, і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, рахуючи термін відбуття покарання з 16 березня 2007 року, тобто з часу його затримання .

Міру запобіжного заходу засудженому, до вступу вироку в законну силу, залишити попередньою - утримання його під вартою в СІЗО № 31 м. Чернігова.

Стягнути з ОСОБА_1в користь ОСОБА_2  500 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 200 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 700 грн.

Стягнути ОСОБА_1в користь держави в особі Чернігівського відділення Київського НД1СЕ (код 25955674, спеціальний рахунок 35229001000242 УДК Чернігівської області, МФО 853592) 435, 84 грн., в рахунок вартості проведеної експертизи.

Речові докази, що проходять по справі та знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2. - залишити в її законному володінні та користуванні.

На вирок суду протягом 15 днів може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд, засудженому в той же термін, з моменту отримання ним копії вироку.