Справа № 2-а-227/2007 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2007 року Немирівський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого судді Рибчинського В.П.
При секретарі Горбенко Л.П.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги учаснику війни,-
ВСТАНОВИВ:
20 квітня 2007 року позивачка звернулась з даним позовом в суд. В якому просить стягнути із відповідача управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації на її користь недоплачену одноразову допомогу за 2004, 2005 та 2006 роки в сумі 2250,35 грн. та просить стягнути з відповідача на її користь витрати за надання її юридичної допомоги в сумі 50 грн. згідно квитанції юридичної консультації.
Зазначивши, що вона є учасницею війни і відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-ХП її повинна виплачуватись грошова допомога до 5 травня щорічно у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Однак, в супереч вимогам ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та п. З ст. 22 Конституції України, її грошова допомога за 2004 рік не виплачувалась взагалі, а в 2005-2006 роках виплачено по 50 гривен.
Позивачка в зв'язку з поганим станом здоров'я в судове засідання не з'явилась, в заяві адресованій суду вказала, що заявлений позов підтримує повністю, просить справу розглянути в її відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що дійсно відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» передбачено щорічну одноразову грошову виплату позивачці в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком. Однак Законами України «Про державний бюджет» на відповідні роки, а саме 2004 році учасникам війни кошти на одноразову грошову допомогу взагалі не виділялись, а в 2005-2006 роках її було виділено кошти в сумі 50 гривень, щорічно. Таким чином відповідно до виділення на ці потреби коштів і проводилась виплата не тільки позивачці, а і всім іншим учасникам війни. Тому управління праці та соціального захисту населення Немирівської райдержадміністрації виплату позивачці здійснило відповідно до діючого законодавства і заборгованості перед нею немає. Виплатити суму заявленого позову управління не в змозі в зв'язку з відсутністю коштів, які не передбачено бюджетом.
Суд заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
Зазначені правовідносини регулюються ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_1 являється учасником війни і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.
Всупереч п . З ст. 22 Конституції України та вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-ХП грошова допомога позивачці була виплачена не в повному обсязі, а саме в 2004 році не виплачувалась взагалі, в а 2005 - 2006 роках її було виплачено всього по 50 гривень щорічно.
Враховуючи, що мінімальна пенсія за віком у 2004 році складала 92,45 грн., мінімальна пенсія за віком у 2005 році складала 332 грн., мінімальна пенсія за віком у 2006 році складала 359 грн., тому таким чином, відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» сума виплат мала б скласти:
2004 рік - 92,45 грн. * 3 = 277,35 грн.
2005 рік - 332 грн.* З = 996 грн.
2006 рік - 359 грн. * 3 = 1077 грн.
Отже за період з 2004 року по 2006 рік позивачці по справі відповідач мав би виплатити грошової допомоги в сумі 277,35 + 996 + 1077 = 2350 грн. 35 коп.
Відповідно до довідки виданої управлінням праці та соціального захисту населення Немирівської райдержадміністрації позивачці в 2004 році щорічна грошова допомога до 5 травня не виплачувалась, в 2005 та 2006 роках позивачці виплачено по 50 гривень щорічно т.т. 100 гривень.
Таким чином сума виплати становить :
2350 грн.35 коп. - 100 грн. = 2250 грн., 35 коп.
Статтею 17-1 Закону України « Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» встановлено , що виплата разової грошової допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту населення тому управління праці та соціального захисту є відповідачем по справі, так як у щорічних виплатах не виконувала вимог зазначеного закону, отже сума недоплати підлягає стягненню із управління праці та соціального захисту населення Немирівської райдержадміністрації.
При цьому суд не може прийняти доводи представника відповідача в частині, що Законами України «Про державний бюджет України» за відповідні роки призупинялись дії Законів України стосовно пільг гарантій і компенсацій , оскільки це суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», згідно з якою права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього союзу СРСР не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування які обмежують право і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом є недійсними , на що вказав Конституційний Суд України в своєму Рішенні за № 20 пр/204 від 1 грудня 2006 року визнавши такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі положення Закону України «Про державний бюджет України» за 2004 рік.
Суд вважає, що в частині вимог позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь судових витрат за надання юридичної допомоги в сумі 50 грн. слід відмовити, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 14, 17, 17-1, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551 -XII, ст.ст. 159 - 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з управління праці і соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2250 гривень 35 копійок недоплаченої разової щорічної допомоги учаснику війни.
Стягнути з управління праці і соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації на користь держави 3 грн. 40 коп. судового збору.
В стягненні судових витрат за надання юридичної допомоги Рибалко Любов Савівні слід відмовити, оскільки вони заявлені безпідставно.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після заяви про апеляційне оскарження.