справа №2-1157/11 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого   2011 року                             м. Феодосія

Феодосійський  міський   суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, судді     Микитюк  О.А.,  при секретарі     Маричевій  С.В.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2 про стягнення  матеріальної  та  моральної  шкоди, -

                        встановив:

    Позивач  звернувся  до  суду  із  позовом  до  ОСОБА_2  про  стягнення матеріальної  шкоди в  розмірі 47168,21  грн. та  моральної  шкоди  в розмірі  5000  грн.  Позовні  вимоги  мотивовані  тим,  що   рішенням  суду  від 16  вересня  2004  року    припинено  його право  власності  на  1\4  частину  квартири і за  відповідачем  визнано  право  власності  на  квартиру  АДРЕСА_1, а також  стягнуто  на  його  користь   з  відповідача   вартість1\4 частини  квартири в сумі 24877,75  грн.  Вказана  сума  була  перерахована  йому  тільки 02.06.2010  року, у  зв.язку  з  чим,   умисною затримкою виконанням  рішення йому  завдана  шкода:  збитки  та  моральна  шкода.  Відповідач  повинна  сплатити  йому  суму  інфляції  яка складає  за  період з 01.10.2004  року  і  до 01.06.2010  року 29256,23  грн.  та встановлені   Постановою   Правління  Національного  банку   України 12% - облікової  ставки в сумі 17911,98 грн., а всього 47168,21  грн. Крім  того  йому  завдана  моральна  шкода в сумі  5000  грн.

    В  судовому  засіданні  представник позивача  підтримав  позовні  вимоги  повністю,  пояснивши   суду,  що  рішення  суду  є  обов,язковим  для  усіх і  підлягає  виконанню,  на  що  вказував  президент  України  Янукович В., відповідач  рішення  суду  не  виконала вчасно,  хоча  мала для  цього всі  можливості, а  тому    позов   необхідно  задовольнити.

    Представник  відповідача  позовні  вимоги  не  визнав і суду  пояснив, що гроші  були  перераховані  за  першою  вимогою  позивача  через  виконавчу  службу, одразу  після отримання  усіх  необхідних  реквізитів для  зарахування  грошей.  До  2010 до них  з  вимогою  про  сплату   грошей ніхто  не  звертався. Місце  перебування  позивача   ОСОБА_2  не  було  відомо, а тому  добровільно  перерахувати  гроші  вона  не  мала  змоги.  Крім  того,  ОСОБА_1  не  погодився  з  рішення суду  і  написав касаційну  скаргу,  яка  була  розглянута 28.09.2007  року. Виконавчий  лист  пред,явлено  до  виконання тільки в грудні 2009  року, а тому  не  має  підстав  для  стягнення  зазначеної  суми.

    Вислухавши  сторони,  дослідивши  надані  суду  докази, матеріали  цивільної  справи,суд  вважає  позов  необґрунтованим  та  таким,  що  не  підлягає  задоволенню.

    Судом  встановлено,  що 16  вересня  2007 року рішенням  апеляційного  суду АР Крим  припинено  право власності  ОСОБА_1 на  1\4  долю  квартири  АДРЕСА_1,  право  власності  на  квартиру  визнано  за  ОСОБА_2 і  з  неї  стягнуто  на користь  ОСОБА_1  24877,75  грн. вартості 1\4 частини зазначеної  квартири.

    ОСОБА_1  не  погодився  із  зазначеним  рішенням  і  звернувся до  суду  із  касаційною  скаргою, яка була 28  вересня  2007  року  рішенням колегії суддів  судової  палати  з  цивільних  справ апеляційного  суду  Запорізької  області,  що  діяв  на  той  час  як  касаційна  інстанція, відхилена.

Рішення  набрало  законної  сили.

05  вересня  2008  року  ОСОБА_1 отримано  виконавчий  лист.  Згідно  повідомлення відділу  ДВС  Феодосійського  МУЮ АРК   від  07  лютого 2011  року,  державним  виконавцем 10.12.2009  року  винесено  постанову  про  відкриття виконавчого  провадження. 02  квітня   2010  року на  депозитний  рахунок ВДВС боржником  зараховані грошові  кошти в сумі  27365,53 грн. 18  травня  2010  року на  адресу  ВДВС  надійшла  заява із  реквізитами стягувача, а 01.06.2010  року  сума  перерахована  останньому.

У  відповідності   до  вимог  ст. 60  ЦПК  України кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі.  Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

 У  відповідності  до  вимог ст. 11 ЦК  України,  цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  У випадках,  встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

      У  відповідності  до  вимог статті 530  ЦК  України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).      Зобов'язання, строк   (термін)   виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.   Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У  відповідності  до  вимог ст.  625 ЦК  України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Як  вбачається  з  матеріалів  справи   у  ОСОБА_2  виникли  зобов.язання  на  підставі  рішення  суду  від 16  вересня 2004  року,  з  яким  ОСОБА_1  не  погодився   і написав  касаційну  скаргу, позивач  не  бажав  виконання  рішення, а  отриманий  в вересні  2008  року  виконавчий  лист до  примусового  виконання  пред.явив 10  грудня 2009  року,  що  підтверджується  даними  повідомлення   ВДВС  Феодосійського  МУЮ. Рішенням  суду  термін  виконання зобов.язання  не  вказаний, вимогу  про його виконання  заявлено  тільки в грудні  2009  року. З  грудня  2009  року   по червень  2010  року виконавчий  лист перебував  на виконанні  у ВДВС  Феодосійського МУЮ.  ОСОБА_1   тільки в травні  2010  року  надані реквізити для  перерахування  грошей. Отже,  на  думку  суду, вини відповідача  у  простроченні  виконання  грошового  зобов,язання  не  має,  як  не  має і  факту  прострочення  виконання  зобов,язання.

      Крім  того,  суду  не  надано  доказів,  що  позивач   звертався  до  відповідача  з  вимогою  про  виконання  рішення в  добровільному  порядку,   а отже  не  має підстав  для застосування  правил   ст.  625  ЦК  України.

Також  суду  не  надано  доказів,  щодо  заподіяння  моральної  шкоди.

На  підставі  викладеного,  керуючись  ст. 11,509,530, 625 ЦК  України,  ст.  ст.   10,  60, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -            

ВИРІШИВ:

В  задоволенні  позову ОСОБА_1  до  ОСОБА_2 про стягнення  матеріальної  та  моральної  шкоди  відмовити  в  повному  обсязі.

       Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Феодосійський  міський  суд   шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної  скарги.  У  разі  подання  останньої,   рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий             (підпис)             О.А.  Микитюк

Копія  вірна:  суддя-                             секретар -