Справа  № 2-1146/11 р.

                          Рішення

 Іменем   України

    07  лютого  2011  року Феодосійський міський  суд  Автономної  Республіки Крим  у  складі:  головуючого -  судді Микитюк  О.А.,  при  секретарі - Марічевій С.В. розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні    справу  за  позовом  ОСОБА_1  до   ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  КП  Феодосійське  МБРТІ  про  визнання  частково  недійсним  свідоцтва  про  право  на спадщину,

                      встановив:

    Позивач  звернулась  до  суду  із  позовом  до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  КП  Феодосійське  МБРТІ  про  визнання  частково  недійсним  свідоцтва  про  право  на спадщину,  виданого першою Феодосійською державною  нотаріальною  конторою  ОСОБА_4  після  смерті  ОСОБА_5 в частині  1\3  долі  квартири  АДРЕСА_1.  Позовні  вимоги  мотивовані  тим,  що  її  бабці ОСОБА_5  та  діду ОСОБА_2  належало  по  1\3  частині  кожному   вище  названої  квартири. 31  березня  1998  року ОСОБА_5  подарувала їй 1\3  частину  квартири,  але  оскільки  вона  була  неповнолітньою, в її  інтересах  представником за  договором  дарування  була  її  мати  ОСОБА_6 Нотаріально  посвідчений  договір  не  був  зареєстрований  в  Феодосійському  МБРТІ,  оскільки  мати  не  знала  про необхідність  реєстрації, а вона як  неповнолітня  не володіла  необхідними  знаннями та повною  дієздатністю. 01  лютого  2002  року за  договором  дарування її  дядя  передав у  власність  ОСОБА_5 1\3  частину  спірної квартири,  договір  зареєстрований в БТІ.  17.11.2004  року ОСОБА_5  склала  заповіт на  ім.,я ОСОБА_4,  у відповідності  до  якого  заповіла  усе  своє  майно  йому. ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_5  померла., а ОСОБА_4  отримав  свідоцтво  про  право  на  спадщину  за  заповітом  на  2\3  долі  спірної  квартири,  оскільки  її  договір  дарування  не  був  зареєстрований в БТІ. В нотаріальну  контору  звернулись  його  спадкоємці: ОСОБА_2 як  батько  померлого,  ОСОБА_3  як  законний  представник  неповнолітніх  дітей -  сина  ОСОБА_7  та  доньки  ОСОБА_8. Але  оскільки   вона за  договором  дарування  також  є  співвласником  спірної  квартири, тому  в спадкову  масу  може  бути  включено  тільки 1\3  частку останньої,  оскільки  у відповідності  до норм  цивільного  кодексу в редакції  1963   року  право  власності  за  договором  набувається  з  моменту передачі  речі або  з  нотаріального  посвідчення  договору, а  отже  вона  є  власником  1\3  частини  спірної  квартири. У  відповідності  до  норм діючого  ЦК право  власності  набувається  з  моменту  державної  реєстрації  права  власності  на  нерухоме  майно, але закон  зворотної  сили  на  має. Тому,  свідоцтво    про   право на  спадщину  за  заповітом,  що видано  на  ім.,я  ОСОБА_4  є недійсним  і  підлягає  скасуванню.

    В  судове   засідання   представник  позивача  ОСОБА_9  надала  суду  заяву в якій ,  просила  справу  розглянути в її  відсутність, позовні  вимоги  підтримала  в повному  обсязі.

    Відповідач ОСОБА_2  та  його   представник  в  судове  засідання  не  з,явились,  про  день  слухання  справи  повідомлена  належним  чином,  що  підтверджується  розпискою. Причини  відсутності  не  повідомили,  заяв  чи  клопотань  про  відкладення  слухання справи  не  надали.

Відповідач  ОСОБА_3  в судове  засідання  не  з,явилась.  Про  день  слухання  справи  повідомлена  належним  чином, у відповідності  до  вимог  ч. 5 ст.  74  ЦПК   України. Причини  відсутності  не  повідомила,  заяв  чи  клопотань  про  відкладення  слухання справи  не  надала.

Суд,  дослідивши  матеріали  справи, вважає  позов  обґрунтованим  та  таким,  що  підлягає  задоволенню.

    Судом  встановлено,  що 31  березня  1998  року  між  ОСОБА_5  та  ОСОБА_6,  яка  діяла  як  законний  представник   ОСОБА_1, 1984 року народження,  укладений  нотаріально посвідчений договір  дарування 1\3  частини  квартири  АДРЕСА_1.  Реєстр  № 1286.  Договір в Феодосійському  МБРТІ  не  зареєстрований.

    01  лютого    2002  року  між  ОСОБА_4  та  ОСОБА_5 укладено  нотаріально  посвідчений  договір    дарування  1\3 частини  квартири  АДРЕСА_1 (реєстр №  244). Договір   зареєстрований в Феодосійському  МБРТІ  04  січня  2002  року  за  № 5013.

    17  листопада  2004  року ОСОБА_5  складений  заповіт, у відповідності  до  якого, остання  все  своє  майно  заповіла  ОСОБА_4. Заповіт  ніким  не  оскаржений  і не  скасований.

    ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБА_5  померла,  про  що  відділом  РАЦС  Феодосійського  МУЮ зроблено  аз  № 831  та  видано   свідоцтво  про  смерть

(а.с. 13).   Після її  смерті  заведена  спадкова  справа  №   639/2008  року, у відповідності  до  якої 02  вересня  2008  року   видано  свідоцтво  про  право  на  спадщину  за  заповітом на  ім.,я ОСОБА_4, згідно  якого  останній  є  спадкоємцем  3\4  часток  спадкового  майна,  яке   складається з  2\3  часток  квартири  АДРЕСА_1

(реєстр  № 2802),  а   на  інші  3\4  частки спадкового  майна  видано  свідоцтво  про  право  на  спадщину  за  законом  на  ім.я  ОСОБА_2(  реєстр  №  2805).

    ІНФОРМАЦІЯ_3  помер  ОСОБА_4,  про  що відділом  РАЦС  Феодосійського  МУЮ  21  грудня 2009  року зроблено  аз № 1226 та  видано  свідоцтво  про  смерть (а.с.14). Після  його  смерті  відкрилась  спадщина.  Спадкоємцями    є   його  батько  ОСОБА_2  та  діти:  ОСОБА_10  та ОСОБА_8.

У  відповідності  до  вимог ст.  128 ЦК  УРСР ( в ред.  1963 р.) . право власності (право оперативного  управління)  у  набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо  інше  не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві,  а  так  само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без  зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа  на  речі.

У  відповідності  до  вимог  ст. 243 ЦК  УРСР ( в ред.  1963 року) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.     Договір дарування вважається  укладеним  з  моменту  передачі

майна обдарованому.

     Згідно  із  ст. 244  ЦК  УРСР ( в ред. 1963 р.)договір дарування  на  суму  понад  500  карбованців,  а  при даруванні валютних  цінностей  —  на  суму  понад  50  карбованців повинен бути нотаріально посвідчений. До  договорів  дарування  нерухомого майна  застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу.          

У  відповідності  до вимог ст.  227  ЦК УРСР   договір  купівлі-продажу  жилого   будинку    повинен    бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне  недійсність  договору  (стаття  47

цього Кодексу).     Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації  у

виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Згідно  вимог ст.  47 нотаріальне посвідчення угод  обов'язкове  лише  у  випадках, зазначених у законі.  Недодержання  в  цих  випадках  нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.      Якщо одна з сторін повністю або частково виконала  угоду,  що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати  угоду  дійсною.  В  цьому  разі  наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У  відповідності  до  вимог ст. 1301  ЦК  України (в  ред.  2003 р.) свідоцтво про право на спадщину  визнається  недійсним  за рішенням суду,  якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не  мала  права  на  спадкування,  а  також  в   інших   випадках, встановлених законом.

Отже  як  вбачається  з  матеріалів  справи на  момент  отримання свідоцтва  про  право  на  спадщину  ОСОБА_4  після  смерті  ОСОБА_5,  ОСОБА_1  була   власником  1\3  частини  квартири  АДРЕСА_1,  за нотаріально посвідченим  договором  дарування оскільки   отримала в дар це майно, а право  власності  за  договором  дарування  набувалося за  нормами  ЦК  в ред. 1963  року   з моменту  передачі  речі.

Тому, на  думку  суду  до  спадкової  маси  неправомірно  було  включено  1\3  частку  спірної квартири,  у зв,язку  з  чим свідоцтво  про  право  на  спадщину   за  заповітом  на  ім.,я ОСОБА_4   підлягає визнанню  недісним.

На  підставі  викладеного,  керуючись  ст. 10,  60, 88, 212, 215  Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов  задовольнити.

    Визнати  недійсним  свідоцтво  про  право  на  спадщину  за  заповітом,  що  було  видане 02  вересня  2008  року Першою  Феодосійською  державною  нотаріальною  конторою ОСОБА_4  після  смерті  ОСОБА_5,  реєстр  № 2802 в частині 1\3  долі  квартири  АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Феодосійський  міський  суд   шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної  скарги.  У  разі  подання  останньої   рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

  Суддя                         (підпис)                          О.А.  Микитюк

Копія  вірна:   суддя-                             секретар -