АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

___________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 року                                                                                        м. Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді: Іщенка В.І.,

суддів     Моісеєнко Т.І.,

Полянської В.О.,

при секретарі: Джан Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу, процентів та судових витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

16 серпня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу у розмірі 30000 грн., відсотків за договором позики у розмірі 5010 грн. та судових витрат у розмірі 345 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 лютого 2010 року позивач передав ОСОБА_6 за договором позики кошти у сумі 30000 грн., які вона зобов’язалася повернути у строк до 01 серпня 2010 року, що підтверджується відповідною розпискою, написаною відповідачем. До вказаного строку і на час звернення до суду відповідач борг не повернула.

Рішенням Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року позов ОСОБА_5 був задоволений. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 борг у розмірі 30000 грн., відсотки за борговим зобов’язанням у сумі 5010 грн., судові витрати у розмірі 345 грн., а всього 35475 грн.    

ОСОБА_6 не погодилася з таким судовим рішенням та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване нею рішення скасувати та  прийняти нове рішення, яким відмовити у  задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції помилково була прийнята до уваги розписка, як підтвердження укладеного договору займу та його умов. Однак, сплата відсотків за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором займу розпискою не  передбачена. Апелянт зазначає, що суд не врахував вимоги частин 3 статей 61 і 65 Сімейного кодексу України і не вияснив витання наявності письмової згоди її чоловіка на укладення договору і він не залучений до участі у справі, чим порушені його права.    

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно існували боргові правовідносини, оскільки факт безгрошовості розписка відповідач не довела, а наявність боргового документу(розписки) у позивача свідчить про наявність боргу з боку відповідача ОСОБА_6 Судом встановлено, що у порушення вимог статей 526, 1049 Цивільного кодексу України відповідач, взяті на себе зобов’язання не виконала, вчасно суму боргу позивачу не повернула, на день розгляду справи судом, борг відповідача перед позивачем складав 30000 грн. Доводи відповідача стосовно того, що грошові кошти вона отримувала для організації, в якій працювала, для здійснення підприємницької діяльності, суд не прийняв, оскільки відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте даний факт відповідачем у судовому засіданні не доведено.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.  

Відповідно до частини 1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2010 року ОСОБА_6 була надана розписка про одержання у ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 30000грн. і повернення боргу до 01 серпня 2010 року (а.с.4).

Оскільки, відповідач, у встановлений договором строк не повернув борг та відповідно до ст.1051 ЦК України не скористався правом оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді нею були одержані для організації, в якій відповідач працювала, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позову.

Також, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо, задоволення позову в частині стягнення з відповідача процентів за договором позики, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, та ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. К ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів, вважає неспроможними посилання ОСОБА_6 у апеляційній скарзі на те, що суд не  вияснив питання про надання письмової згоди її чоловіком на укладення договору займу, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції відповідач не зверталася з клопотанням про притягнення її чоловіка до участі у справі і не надавала доказів про знаходження її у шлюбі, так як відповідно до ч.1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть  участь у справі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам у справі, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та скасування оскаржуваного ним рішення не вбачається.

На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року відхилити.

Рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді: