АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Авраміді Т.С.,
при секретарі: Кувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
08 листопада 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання їхнього повнолітнього сина ОСОБА_7, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 700 грн. щомісячно з дня подання заяви до закінчення навчання, посилаючись на те, що син навчається в Київському національному університеті культури і мистецтв і знаходиться на утриманні у позивача, а батько допомоги не надає.
Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 20 грудня 2010 року було стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 350 грн., але не менш 30% прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 08 листопада 2010 року до досягнення ОСОБА_7 двадцяти трьох років, за умови продовження навчання. Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Не погодившись з вказаними рішеннями суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу на рішення суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_7, починаючи з 08 листопада 2010 року у розмірі 700 грн. щомісячно на період навчання сина. Апелянт вказує, що суд при розгляді справи не звернув увагу на те, що після досягнення сином повноліття, відповідач знаючи, що син продовжує навчання добровільно допомоги не надає, а її доходів недостатньо для оплати навчання і проживання сина за місцем знаходження учбового закладу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітній син продовжує навчання, знаходиться на утриманні матері, а відповідач є працездатною особою та може надавати матеріальну допомогу у розмірі 350 грн. щомісячно, оскільки він офіційно не працює, має мінливий дохід та враховуючи матеріальне становище сторін, а тому аліменти з нього підлягають примусовому стягненню з дня звернення позивача до суду з заявою з 08 листопада 2010 року до досягнення віку двадцяти трьох років за умови продовження навчання.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони в шлюбі мають повнолітнього сина ОСОБА_7, народження ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.4) та який продовжує навчання на платній основі у Київському національному університеті культури та мистецтв(а.с.8-10). Оскільки, відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання сина добровільно, з нього підлягають примусовому стягненню аліменти.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про можливість стягнення з відповідача аліментів у розмірі 350 грн. щомісячно, оскільки судом встановлено, що відповідач офіційно не працює та не має постійного заробітку, а позивач не довела, що він може сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 700 грн. щомісячно.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин по справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та скасування оскаржуваного нею судового рішення.
Однак колегія суддів вважає за необхідне виключити з резолютивної частини рішення суду, посилання суду на стягнення з відповідача не менше 30% прожиткового мінімуму, оскільки вказане стягнення проводиться при стягненні аліментів у відсотках з доходів відповідача, а не при стягненні аліментів у твердій грошовій сумі.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2010 року залишити без змін.
Виключити з резолютивної частини рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2010 року, посилання суду про стягнення аліментів не менше 30% прожиткового мінімуму.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді:
В.І. Іщенко Т.І. Моісеєнко Т.С. Авраміді