АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Полянської В.О.
при секретарі: Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, і моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
21 червня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 в якому просила стягнути на її користь матеріальну шкоду у розмірі 1400 грн., шкоду пов’язану з втратою працездатності у розмірі 1749,63 грн. і щомісячними платежами 10% від мінімальної заробітної плати з індексацією, моральну шкоду в розмірі 30000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.03.2007 року ОСОБА_6 завдала їй тілесних ушкоджень і відповідно до постанови Керченського міського суду АР Крим від 12.05.2010 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, відповідно з п. «б» ст.1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року. Проте, матеріальну та моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров’я, ОСОБА_6 їй не відшкодувала.
Матеріальна шкода понесена у зв’язку з придбанням медичних препаратів, знаходженням у медичній установі, витрат на посилене харчування. Згідно висновку експерта № 47 від 25.02.2010 року працездатність позивача була втрачена на 10%. Враховуючи, що спричинення шкоди здоров’ю мало місце 11.03.2007 року і витрати, пов’язані з втратою працездатності, не відшкодовано до теперішнього часу, то позивач вважає, що стягненню підлягає матеріальна шкода за період з 01.04.2007 року по 31.05.2010 року у розмірі 1749,63 грн., також відповідач повинна щомісячно виплачувати 10% від мінімальної зарплати з індексацією. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які позивач зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я, оскільки до цього часу ОСОБА_5 відчуває фізичний біль причинену тілесними ушкодженнями, проходженням медичного лікування за межами міста, а також неможливістю у повній мірі реалізувати себе на роботі і в побуті.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 26 жовтня 2010 року позов ОСОБА_5 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 45 грн., у відшкодування моральної шкоди 1500 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Представник позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду в частині стягнення моральної шкоди, та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвали нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 30000 грн. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального закону, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Апелянт зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не вірно розрахував розмір відшкодування моральної шкоди, яка виразилася у фізичних болях і стражданнях позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1500 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач зазнала, як фізичного болю, під час отримання тілесного ушкодження, так і страждань у зв’язку з ушкодженням здоров’я, що підтверджено її зверненнями 07.05.2010 року до невролога і до хірурга 06.05.2010 року і вважав що зазначена сума відповідає глибині фізичного болю та страждань, яких ОСОБА_5 зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п.1. ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
З постанови Керченського міського суду АР Крим від 12 травня 2010 року випливає, що ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, відповідно до п. «б» ст.1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року (а.с.4).
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_5 зазнала як фізичного болю під час отримання тілесного ушкодження, так і страждань у зв’язку з ушкодженням здоров’я, оскільки це підтверджено її зверненнями 07.05.2010 року до невролога та до хірурга 06.05.2010 року.
Статтею 23 ЦК України та п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру стягнення з ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди на користь позивача у розмірі 1500 грн., оскільки, судом були встановлені характер та обсяг страждань перенесених ОСОБА_5
В іншій частині, представником ОСОБА_5 - ОСОБА_7, рішення не оскаржується і під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_5– ОСОБА_7 та скасування оскаржуваного ним судового рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2010 року відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: