АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Авраміді Т.С.,
при секретарі: Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення винагородження за договором доручення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
09 липня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому з врахуванням уточнень від 06 жовтня 2010 року, просила стягнути з відповідача на її користь винагородження за договором доручення від 22.05.2009 року в сумі 14278 грн. 75 коп. та судові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.05.20009 року між сторонами у справі був укладений договір доручення, відповідно до якого вона як повірений виконала юридичні дії з представництва інтересів відповідача в адміністративному судовому процесі, направленому на захист прав і інтересів довірителя, виражене у визнанні неправомірними дій УПФ України в м. Керч, пов’язане з відмовою провести ОСОБА_6 перерахунок пенсії. Постановою Керченського міського суду АР Крим від 22.05.2009 року, яка залишена без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного суду АР Крим від 23.03.2010 року, адміністративний позов ОСОБА_6 був задоволений частково, визнано дії УПФУ м. Керч по нарахуванню та виплаті пенсії незаконними та стягнено на його користь 43268 грн. 95 коп. В травні 2010 року зазначена сума була нарахована на рахунок ОСОБА_6 Розмір винагороди повіреного, за зазначеним вище договором, становить 33% від суми недоплати стягнутої судом, що відповідає 14278,75 грн. Позивач зазначає, що нею як повіреним були виконані зобов'язання за договором, проте довіритель від виплати винагороди відмовляється, у зв'язку з чим позивач була вимушена звернутися до суду з позовом для захисту своїх прав на підставі статей 526,599,629,1000,1002 ЦК України.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 03 листопада 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача плату за договором доручення 14278,75 грн. і судові витрати у розмірі 263 грн., а всього 14541,75 грн.
ОСОБА_6 не погодився з рішенням суду та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального закону, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Апелянт посилається на те, що при ухваленні рішення судом неправомірно не були застосовані норми Господарського кодексу України, оскільки на його думку правовідносини які виникли між ним та позивачем регламентуються саме нормами цього закону. Окрім того, зазначає, що у судовому засіданні було встановлено, відсутність державної реєстрації ОСОБА_5 в якості суб’єкту господарської діяльності, що підтверджує незаконну підприємницьку діяльність та отримання грошових коштів від громадян м. Керчі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_5 про стягнення суми за договором доручення суд першої інстанції виходив з вимог статей 525, 629,1000,1002 ЦК України, зазначивши, що відповідач підписав договір доручення з позивачкою, не оспорив його у судовому порядку, позивачка згідно з умовами договору виконала юридичні дії, пов'язані з підготовкою адміністративного позову, з яким погодився відповідач та підписав його, був досягнути результат у вигляді стягнення недоплаченої суми пенсії, а тому ОСОБА_6 зобов'язаний виконувати умови договору і виплатити позивачу плату у розмірі 33% від суми задоволених судом вимог, як це було передбачено договором, що складає суму 14278,75 грн.
З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені без належного дослідження доказів, яким надана неналежна правова оцінка. Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно з ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. К ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 1000 частиною 1 ЦК України передбачається, що за договором доручення одна сторона(повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони(довірителя) певні дії.
З матеріалів справи вбачаться, що 22.05.2009 року між ОСОБА_5 (повірений) з однієї сторони та ОСОБА_6 (довіритель) з другої сторони був укладений договір доручення, відповідно до якого довіритель доручив повіреному у адміністративному судовому процесі визнати неправомірними дії УПФУ в м.Керчі, пов’язані з відмовою зробити позивачеві перерахунок пенсії в розмірі, передбаченому ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і дії пов’язані з відмовою зробити перерахунок позивачеві додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі передбаченому ст.50 цього ж Закону, а довіритель за виконання повіреним на його користь передбачених цим договором юридичних дій сплачує йому винагороду в сумі 33% від суми недоплати стягнутої судом (а.с.4).
З матеріалів адміністративної справи № 2-а-772/09/0108, яка досліджувалася судом першої та апеляційної інстанції, вбачається, що ОСОБА_6 звернувся з позовом до УПФУ в м.Керчі про визнання дії посадових осіб УПФУ в м.Керчі по нарахуванню і виплаті пенсії незаконними, стягнення недоплати пенсії у розмірі 48053,98 грн., зобов’язання відповідача призначити пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та призначити додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01.06.2009 року.
Постановою Керченського міського суду від 22.05.2009 року зазначений позов було задоволено частково: визнано дії УПФУ м. Керч по нарахуванню й виплаті пенсії незаконними й стягнено з УПФУ м. Керч на користь позивача 43268,95 грн. недоплаченої пенсії за період з травня 2008 року по травень 2009 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 23.03.2010 року постанова Керченського міського суду від 22.05.2009 року залишена без змін(а.с.6-9).
У вказаній адміністративній справі відсутній договір доручення, укладений між сторонами 22.05.2009 року, а також дані про участь позивача у розгляді справи суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки з журналу судового засідання Керченського міського суду АР Крим від 22.05.2009 року і протоколу судового засідання Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 року, вбачається, що справа розглядалася за відсутності сторін(а.с.54,71).
Колегія суддів вважає, що позивачем ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів виконання договору доручення від 22.05.2009 року і її участі у розгляді адміністративної справа, оскільки матеріали справи таких доказів не містять.
Вирішуючи спір, суд неправильно встановив фактичні обставини справи, не дав належної правової оцінки доказам, ухвалив рішення без дотримання вимог ст.213 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, а тому скарга підлягає задоволенню.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції неправильним, необґрунтованим та таким, що ухвалено без дотримання вимог норм матеріального і процесуального права, без урахування усіх суттєвих обставин у справі та надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами і вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 .
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 листопада 2010 року задовольнити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 листопада 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення винагородження за договором доручення від 22.05.2009 року у розмірі 14278 грн. 75 коп. та судових витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: