АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі: Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Феодосійського казенного оптичного заводу про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди, за апеляційною скаргою Феодосійського казенного оптичного заводу на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
03 березня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Феодосійського казенного оптичного заводу (далі – ФКОЗ) в якому з урахуванням уточнень до позову, просив стягнути компенсацію заборгованості по заробітній платі в сумі 455,93 грн. за період з серпня 2007 року по лютий 2008 року, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 1361,73 грн. за період з серпня 2007 року по лютий 2008 року, заборгованість по заробітній платі в сумі 3312,16 грн. за період з серпня 2007 року по лютий 2008 року, стягнути заборгованість по не донарахованій заробітній платі в сумі 6622,36 грн. та компенсацію за несвоєчасно виплачену не донараховану заробітну плату в сумі 3109,37 грн. за період з вересня 2006 року по лютий 2008 року, та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 20 січня 1986 року по 25 лютого 2008 року він працював на ФКОЗ на посаді водія. Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 05 грудня 2007 року у справі № 2-3008/07 з відповідача на його користь стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2006 року по липень 2007 року у розмірі 3783,05 грн., а також заборгованість по авансовим платежам та витрати за правову допомогу, а загалом 4694,55 грн. Проте сума заборгованості йому сплачена не була. Сума заборгованості по заробітній платі станом на 01 серпня 2009 року складає 4139,25 грн. (нарахована та не сплачена), а також компенсація втрати частини доходів складає 1361,73 грн. Сума компенсації заборгованості по заробітній платі станом на 01.10.2008 року складає 455,93 грн. Позивач зазначив, що ФКОЗ в порушення вимог ст.113 КЗпП України, яка передбачає оплату часу простою не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду(окладу), 04 грудня 2006 року видав наказ № 651 відповідно до якого водіям оплату праці у зв'язку з простоєм проводили у розмірі 20% від середньомісячної заробітної плати і йому було не доплачено 9731,73 грн., з якої 6622,36 грн. не донарахована заробітна плата у розмірі 2/3 середньомісячної заробітної плати і 3109,37 грн. компенсація по не донарахованій зарплаті станом на 01.07.2009 року. ОСОБА_5 вказав, що такі неправомірні дії відповідача призвели до порушення його законних прав, що спричинило йому моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв’язків, оскільки за час роботи у відповідача його сім'я знаходилася у скрутному матеріальному становище, вони були вимушені відмовляти себе в нормальному харчуванні, погіршився побут. Позивач був вимушений шукати додаткові засоби для утримання сім'ї, були принижені його честь і гідність як громадянина, чим позивачу була завдана моральна шкода, яку він оцінює у 2000 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 01 листопада 2010 року позов ОСОБА_5 було задоволено частково. Стягнуто з Феодосійського казенного оптичного заводу на користь позивача заборгованість по заробітній платі за серпень 2007 року по лютий 2008 року у розмірі 9487,43 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з вересня 2006 року по лютий 2008 року у розмірі 4663,25 грн., а загалом 14150,68 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ФКОЗ не погодився з рішенням суду та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати в частині стягнення заборгованості по заробітній платі і компенсації за несвоєчасно виплачену зарплату, стягненні компенсації втрати частки доходів у зв'язку з порушенням строків виплати зарплати за період з вересня 2006 рок по лютий 2008 року. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Апелянт зазначає, що не згоден з рішенням в частині стягнення заборгованості по зарплаті, яка складає 9487,43 грн., оскільки вся заборгованість була сплачена, що підтверджується довідкою № 210 від 09.11.2010 року про заборгованість по зарплаті за період з липня 2007 року по серпень 2008 року. Що стосується стягнення компенсації втрати частки доходів у зв'язку з порушенням строків виплати зарплати за період з вересня 2006 року по лютий 2008 року в розмірі 4663,25 грн., то на думку апелянта рішення не відповідає вимогам ст.35 ЦПК України, оскільки рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 05.12.2007 року вже було встановлено заборгованість по зарплаті ОСОБА_5 на липень 2007 року в сумі 4694,55 грн., окрім того зазначена сума погашена у повному обсязі, що підтверджується листом ВДВС від 29.08.2008 року № 03-1/7-2015,2061. Апелянт також посилається на ту обставину, що наказ № 651 від 04.12.20006 року на яку позивач посилається у позовній заяві, не був оскаржений у встановлений законом порядку та строку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ФКОЗ не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди, судом першої інстанції було встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем та його було звільнено у зв'язку із скороченням штату 20 лютого 2008 року. У зв'язку з несвоєчасною виплатою зарплати за вересень 2006 року липень 2007 року, позивач має право на отримання відповідної компенсації. Відповідно до правомірності вимог позивача стосовно стягнення на його користь несплаченої зарплати за час роботи з серпня 2007 року по лютий 2008 року, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для їх задоволення, оскільки відповідачем, всупереч вимог, встановлених ст.60 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження того, що грошові кошти були сплачені. Згідно довідки статистики від 16.10.2008 року заборгованість по заробітній платі за серпень 2007 року по лютий 2008 року складає 3312,16 грн., тому, оскільки дані суми заробітної плати також не було сплачено своєчасно, на них повинно бути сплачено компенсацію.
Судом першої інстанції наказ № 651 від 04.12.2006 року визнано таким, що не відповідає діючому трудовому законодавству, оскільки наказом передбачено оплату праці працівника нижче, ніж це встановлено діючим законодавством, а тому вимоги позивача стосовно сплати йому заборгованості з заробітної плати за час простою такими, що підлягають задоволенню у розмірі 6175,27 грн. У зв'язку із несвоєчасністю сплати вказаних вище сум, вимоги щодо стягнення сум компенсаційних виплат на дані грошові кошти є такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд зазначив, що позивач вправі вимагати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати відносно суми за період з вересня 2006 року по липень 2007 року у розмірі 1361,73 грн., за період з серпня 2007 року по лютий 2008 року 455,93 грн., а також за період з листопада 2006 року по січень 2008 року (у зв'язку з недоплатою за час простою) – 2845,59 грн. У зв'язку з ненаданням доказів винного поводження власника підприємства, а також доказів спричинення моральної шкоди, вимоги стосовно стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам норм матеріального і процесуального закону.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 знаходився у трудових відносинах з відповідачем з 20.01.1986 року по 25.02.2008 року і був звільнений у зв'язку зі скороченням штату, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.3,4).
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 05.12.2007 року за позовом ОСОБА_5 до ФКОЗ на його користь було стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2006 року по липень 2007 року у сумі 3783,05 грн., заборгованість за авансовими звітами за відрядження у сумі 761, 50 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 150 грн., всього 4694,55 грн. (а.с.5).
Наказом директора ФКОЗ № 651 від 04.12.2006 року «Про оплату» було встановлено 20% сплату водіям від середньомісячної заробітної плати з 01.11.2006 року, у зв'язку з простоєм, відповідно з наданим табелем адміністративних відпусток відділу 844 (а.с.6).
Відповідно до розрахунку заборгованості по компенсації несплаченої заробітної плати від 16 жовтня 2008 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_5 за період з серпня 2007 року по лютий 2008 року складає 3312, 16 грн. (а.с.7).
Статтею 115 КЗпП України визначені строки виплати заробітної плати працівникам.
Відповідно до положень статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Таким чином сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_5 повинна бути стягнута з ФКОЗ на його користь у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про невідповідність наказу № 651 від 04.12.2006 року діючому законодавству та стягнення на користь ОСОБА_5 заборгованості по не донарахованій заробітній платі в сумі 6622,36 грн., оскільки відповідно до ст. 113 КЗпП України, ч ас простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), проте відповідачем були порушені вимоги зазначеної норми закону.
Також колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції і в частині стягнення сум компенсаційних виплат на вищезазначені грошові кошти, оскільки вимоги позивача відповідають Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» № 2050 від 19.10.2000 року, а саме ст.2 цього Закону якою передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
У зв'язку з вищенаведеним судом першої інстанції правильно було вирішено питання про стягнення з ФКОЗ на користь ОСОБА_5 компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 4663,25 грн., розрахунок якої був зроблений у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001, № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати"(а.с.9,10,11).
Доводи апеляційної скарги про виплату позивачеві всієї суми заборгованості по заробітній платі є неспроможними, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів про отримання позивачем заборгованості за період з серпня 2007 року по лютий 2008 року, якими можуть бути платіжні відомості, ордери та інше, а надана довідка за підписом посадових осіб підприємства про відсутність заборгованості, на є належним доказом у підтвердження виплати боргу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну правову оцінку наданим доказам, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст.213 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Феодосійського казенного оптичного заводу, та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Феодосійського казенного оптичного заводу на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2010 року відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: