АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого судді Іщенка В.І.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Садового товариства «Лаванда», приватного підприємства «Спарта», третя особа – Судацьке міське управління по земельних ресурсах, Сонячнодолинська сільська рада Автономної Республіки Крим, про визнання права власності на земельну ділянку , за апеляційною скаргою прокурора м. Судаку Автономної Республіки Крим, в інтересах держави в особі Сонячнодолинської сільської ради, Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2006 року,
В С Т А Н О В И Л А :
07 листопада 2006 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Садового товариства «Лаванда» (далі – СТ «Лаванда»), приватного підприємства «Спарта» (далі – ПП «Спарта»), треті особи – Судацьке міське управління по земельних ресурсах, Сонячнодолинська сільська рада АР Крим, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1114га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для ведення індивідуального садівництва, зареєструвавши її у встановленому законом порядку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 лютого 1995 року рішенням виконавчого комітету Судацької міської ради народних депутатів АР Крим №76 був затверджений проект відводу 25,31га земель, вилучених із землекористування й угідь, розташованих в урочищі «Капсель» м. Судаку, для надання їх у колективну власність СТ «Лаванда». На підставі зазначеного рішення, у відповідності зі ст.5 ЗК України, 10 березня 1997 року ПП «Спарта» та СТ «Лаванда» був виданий Державний акт 11-КМ №00001 на право колективної власності на вказану земельну ділянку, який зареєстрований у книзі записів державних актів під №1. До правовстановлюючого документу додавався список громадян – членів товариства в якому також значиться і його прізвище. Після розмежування земельних ділянок, всім членам СТ «Лаванда», у т.ч. і позивачу, видали документи у вигляді членських книжок про приналежність садових ділянок. Після того як новий Земельний кодекс України набрав законної сили, позивач звернувся до СТ «Лаванда» з проханням закріпити за ним садову ділянку яку він використовує, переоформивши у встановленому законом порядку та видати Державний акт, проте правлінням СТ «Лаванда» йому було відмовлено, і роз’яснено, що обов’язковою умовою для одержання в приватну власність земельної ділянки повинна бути згода ПП «Спарта». Позичав вважає, що вимога правління СТ «Лаванда» створює перешкоди у виконанні обов’язку по переоформленню права на земельну ділянку у встановленому порядку, і є незаконною, оскільки порушує основне положення Конституції України, яке передбачає, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, і він вважає, що було порушено його право на одержання правовстановлюючого документу на зазначену земельну ділянку.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 04 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1114га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для ведення індивідуального садівництва, зареєструвавши її у встановленому законом порядку.
Прокурор м. Судаку не погодився з зазначеним рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2 В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які містять матеріали справи.
Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення суперечить вимогам законодавства та має бути скасовано, оскільки не відповідає вимогам Конституції України та Земельному кодексу України. Апелянт вказав, що порядок набуття права власності на земельні ділянки регламентується ст.118 Земельного кодексу України, відповідно до якої передача земельних ділянок у власність здійснюється на підставі рішення відповідної ради за заявою громадянина. Застосування судом першої інстанції способу захисту начебто порушеного права ОСОБА_2, а саме – визнання права власності на земельну ділянку не є належним способом захисту порушеного права, оскільки у такий спосіб може бути захищені лише наявні у особи права, а тому на думку апелянта, підстави задоволення судом позовних вимог ОСОБА_2 відсутні. Апелянт також зазначив, що в порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_2 не звертався до Сонячнодолинської сільської ради з клопотанням про виділення йому у власність земельної ділянки № 261 у СТ «Лаванда», і вважає, що суд безпідставно взяв на себе повноваження органу місцевого самоврядування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова в отриманні земельної ділянки в приватну власність суперечить чинному земельному законодавству України і порушує встановлений ст.35 Земельного кодексу України обов'язок по переоформленню прав на садові ділянки. Позивач звернувся до правління СТ «Лаванда» з заявою про приватизацію земельної ділянки, до якої залучив технічний звіт по встановленню в натурі меж земельної ділянки №261, а правління СТ «Лаванда» замість того, щоб ухвалити рішення на підставі технічних документів, в передбачений п.2 ст.118 ЗК України строк, наказує позивачу просити у ПП «Спарта» дозвіл на виконання покладеного законом обов’язку і дозвіл на реалізацію конституційного права. Суд зазначив, що вважає відмову СТ «Лаванда» в переоформленні земельної ділянки неправомірною, оскільки вона ставить під сумнів приналежність позивачу земельної ділянки і порушує його право на отримання правовстановлюючого документу на вказану земельну ділянку (ст.ст.35, 90, 126 ЗК України).
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки судом не були ретельно досліджені докази по справі, а дослідженим доказам не була надана належна правова оцінка. Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено судове рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.35 Земельного Кодексу України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
З довідки, виданої головою СТ «Лаванда» Алексєєвим В.В. вбачається, що ОСОБА_2 є членом СТ «Лаванда» і має земельну ділянку №261 площею 0,1114га(а.с.14).
Ч.1 ст.116 Земельного Кодексу України, в редакції (яка діяла на час розгляду справи), передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.118 Земельного Кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Вказані вище вимоги земельного законодавства позивачем виконані не були, оскільки доказів його звернення до компетентних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, для вирішення питання приватизації земельної ділянки, матеріали справи не містять.
З заяви ОСОБА_2 до голови СТ «Лаванда», яка надана до матеріалів справи, вбачається що позивач просив СТ «Лаванда» видати йому Державний акт на право власності на земельну ділянку(а.с.12).
Однак, СТ «Лаванда» не наділено повноваженнями по видачі Державних актів на право власності на земельні ділянки і позивачу правомірно було відмовлено у задоволенні його заяви.
Колегія суддів вважає, що позивачем не надано взагалі доказів порушення його права на приватизацію земельної ділянки і необхідності захисту його прав у судовому порядку, оскільки позивач не скористався своїм правом отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку, а суд при розгляді справи на зазначене уваги не звернув і ухвалив рішення порушивши вимоги матеріального та процесуального права.
Наданий до суду лист № Н-1/105-1 від 09 червня 2010 року Сонячнодолинської сільської ради АР Крим на ім’я ОСОБА_4 апеляційний суд не приймає як доказ порушення прав ОСОБА_2, оскільки він адресований конкретній особі і не має відношення до справи, яка розглядається.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судом першої інстанції ухвалено без дотримання вимог норм матеріального і процесуального права, без урахування всіх суттєвих обставин у справі без надання належної правової оцінки дослідженим доказам, а тому вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора м. Судаку АР Крим на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2006 року задовольнити.
Рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2006 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Садового товариства «Лаванда», приватного підприємства «Спарта», третя особа – Судацьке міське управління по земельних ресурсах, Сонячнодолинська сільська рада Автономної Республіки Крим, про визнання права власності на земельну ділянку та реєстрацію земельної ділянки відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді