УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі
головуючого, судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів: Авраміді Т.С.,
Іщенка В.І.
при секретарі: Кувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа – ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа – ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів іпотеки від 19 червня 2007 року та від 07 лютого 2008 року на підставі статті 225 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2007 році він разом з ОСОБА_7 вирішили організувати бізнес. Оскільки позивач мав проблеми із здоров’ям та перебував на обліку у Феодосійському психоневрологічному диспансері, що могло негативно вплинути на прийняття відповідальних рішень щодо організації бізнесу, керувати сумісною діяльністю повинен був ОСОБА_7 У червні 2007 та у лютому 2008 року ОСОБА_7 запрошував його до нотаріальної контори та він підписував документи, вважая, що підписує довіреності на право представництва в різних установах та на розпорядження майном. ОСОБА_7 він довіряв, оскільки вони знаходилися у гарних, дружніх стосунках. На початку 2009 року позивачу стало відомо, що в суді знаходяться справи за позовами ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення з нього великих грошових сум на підставі того, що у забезпечення зобов’язань ОСОБА_7 за кредитним договорами він підписав договори іпотеки, предметом яких є квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка, які розташовані по вул.Науки в с.Курортне.
Позивач зазначає, що договори іпотеки не відповідали його вільному волевиявленню, він не міг свідомо підписувати договори про розпорядження нерухомим майном , в якому мешкають його батьки похилого віку та дружина з дитиною. Вважає, що на час підписання договорів за погіршенням стану здоров’я він не міг усвідомлювати значення своїх дій та правові наслідки, які можуть наступити для нього та його родини.
У позові ОСОБА_5 просив визнати недійсними договори іпотеки, які були укладені між ним та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 19 червня 2007 року та 07 лютого 2008 року та посвідчені приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_8 у виконання зобов’язань ОСОБА_7 за кредитними договорами від 18 червня 2007 року та 06 лютого 2008 року .
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволенні . Визнані недійсними іпотечні договори від 19 червня 2007 року та 07 лютого 2008 року, які були укладені між ОСОБА_5 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Ухвалюючи рішення про задоволення позову , суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції не дав належної правової оцінки Акту № 644 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 25.06.2010 року , яку підписали два експерта, які атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта, але не мають необхідних знань та кваліфікаційного класу. Крім того, в скарзі зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у справі достатньо доказів, які підтверджують, що позивач при укладенні оскаржуваних договорів усвідомлював значення свої дій, зокрема це підтверджується довідками про відсутність заборгованості по сплаті комунальних платежів та довідкою про відсутність зареєстрованих малолітніх або неповнолітніх осіб у нерухомому майні, які були надані нотаріусу з метою укладення договорів іпотеки; копіями документів про отримання позивачем споживчих кредитів та їх погашення.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 повністю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 під час укладання оскаржуваних договорів іпотеки не усвідомлював значення своїх дій, а отже, відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України вони підлягають визнанню недійсними.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з таких підстав.
Судом встановлено, що 19 червня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,0544 га, що розташована за вищезазначеною адресою. Зазначений договір іпотеки був укладений у забезпечення виконання кредитного договору від 18 червня 2007 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7, відповідно до умов якого останньому був наданий кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 148512 доларів США. (а.с. 7-14)
07 лютого 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 також був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,0544 га, що розташована за вищезазначеною адресою. Зазначений договір іпотеки був укладений у забезпечення виконання кредитного договору від 06 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7, відповідно до умов якого останньому був наданий кредит у сумі 40800 доларів США. (а.с. 15-17).
Розглядая справу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені правочини не відповідають положенням ст.203, 215, 225 ЦК України.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, вважає їх обґрунтованими.
Так, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.
Як вбачається з частини 1 статті 225 Цивільного кодексу України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.
Правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що в момент укладення правочину він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове зворушення тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд призначає судово-психіатричну експертизу.
Необхідність призначення експертизи передбачена і п. 16 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» .
Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, відповідно до статті 212 ЦПК.
Як вбачається з акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 644 від 25.06.2010 року , у ОСОБА_5 виявлений органічний розлад особистості та поведінки в наслідок органічного захворювання головного мозку з когнітивним зниженням, які перешкоджали йому у повної мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент підписання договорів іпотеки у червні 2007 року та в лютому 2008 року (а.с. 64-66).
У судовому засіданні, яке відбулося 02 грудня 2010 року, зазначений висновок експертизи підтвердила врач-психіатр Омельченко О.М., яка входила до складу експертної комісії з її проведення (а.с. 116-117).
Зазначений висновок експертизи узгоджується з випискою із історії хвороби № 473 Клінічної психіатричної лікарні № 1 м.Сімферополя, згідно якому ОСОБА_5 знаходився на лікуванні з 29 січня 2003 року до 1 березня 2003 року з приводу органічного розладу особистості (черепно-мозкової травми). (а.с. 59-60), листом Феодосійської міської лікарні № 1 від 26 квітня 2010 року № 225 відповідно до якого 13 грудня 2007 року ОСОБА_5 звертався за медичною допомогою з приводу множинних забитих ран голови. (а.с. 51), довідкою Феодосійської міської психоневрологічної лікарні № 3 , в якої зазначено, що ОСОБА_5 перебуває на обліку у психіатра з 2007 року з діагнозом органічний розлад особистості в наслідок черепно-мозкової травми. (а.с. 40).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі ст.ст. 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України оцінив висновок експертів і надані позивачем докази у сукупності з іншими матеріалами справи і дійшов обґрунтованого висновку про те , що позовні вимоги ОСОБА_5 є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а оскаржувані ним договори іпотеки підлягають визнанню недійсними, як укладені всупереч вимог, передбачених ст.203, 215, ч.1 ст.225 ЦК України, без вільного волевиявлення позивача і під час, коли він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.
Доводи апеляційної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції не дав належної правової оцінки акту № 644 від 25.06.2010 року амбулаторної судово-психіатричної експертизи, яку підписали два експерта, які атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта, але не мають необхідних знань та кваліфікаційного класу, колегія суддів не може прийняти до уваги з таких підстав.
Згідно з ст. 9,10 ЗУ «Про судову експертизу» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
Як вбачається з матеріалів справи вищевказана судово-психіатрична експертиза була проведена в рамках розгляду цієї справи, призначена ухвалою Феодосійського міського суду від 28 квітня 2010 року відповідно до статті 144 ЦПК України, експерти, які проводили експертизу включені до державного Реєстру атестованих судових експертів, є спеціалістами державної спеціалізованої установи Міністерства охорони здоров’я України, мають право проведення судово-психіатричних експертиз, від експертної діяльності – лікар судово-психіатричний експерт, та були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків.
Доводи апелянта про те, що особи, які проводили зазначену експертизу, не мають необхідних знань є припущенням і не можуть бути прийняти до уваги, що передбачено ч.4 ст.60 ЦПК України.
Не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивач при укладенні оскаржуваних договорів усвідомлював значення свої дій. На підтвердження зазначеного апелянт посилається на довідку про відсутність заборгованості по сплаті комунальних платежів та довідку про відсутність зареєстрованих малолітніх або неповнолітніх осіб у нерухомому майні, які були надані нотаріусу , а також на копії документів про отримання позивачем споживчих кредитів та їх погашення.
Разом з тим, зазначені документи не можуть свідчити про те, що ОСОБА_5 усвідомлював значення своїх дій під час підписання договорів іпотеки.
Колегія суддів вважає, що пояснення ОСОБА_5 про погіршення здоров’я в зв’язку з перенесеною черепно-мозковою травмою станом на 19.06.2007 року і отримання ним черепно-мозкової травми у грудні 2007 року знайшли підтвердження у матеріалах справи, а зібрані у справі докази спростовують доводи Банку про те, що ОСОБА_5 діяв свідомо і його волевиявлення було вільним.
Інші доводи апеляційної скарги не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, ст.308, пунктом 4 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді:
Моісеєнко Т.І. Іщенко В.І. Авраміді Т.С.