РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого, судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів: Полянської В.О.,
Авраміді Т.С.,
при секретарі: Джан Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», треті особи – ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання частково недійсним, внесення змін та доповнень до договору про користування електричною енергією, захист майнових прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ВАТ «Крименерго», треті особи – ОСОБА_6, ОСОБА_7, про захист порушеного права, спонукання до укладення договору на електропостачання. Надалі неодноразово змінювала позовні вимоги і остаточно просила визнати недійсним п. 21 договору про користування електричною енергією, укладеного 12 серпня 2008 року, викладення його та п.17 договору у новій редакції, та доповнення п.14 договору. Також просила захистити її право на гроші в розмірі 13875,67 грн., які фактично є сумою збитків, спричинених ВАТ «Крименерго» з боку колишніх власників будинку.
П озовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору дарування від 15 листопада 2007 року їй належить 19/50 часток домоволодіння по АДРЕСА_1, однак до липня 2008 року вона у вказаному домоволодіння не проживала. 12 серпня 2008 року вона уклала з відповідачем договір про користування електричною енергією (далі – Договір), у п. 21 якого відповідач незаконно зазначив, що за наявності заборгованості на момент укладення договору, сторони погоджують графік її погашення, за умови обов’язкової оплати поточних платежів. В договорі були вказана заборгованість по акту №140908 від 14 січня 2008 року в сумі 10004,37 грн. та по акту №052128 від 6 січня 2006 року в сумі 3871,30 грн.
Позивач вважає, що вказана заборгованість виникла у колишнього власника домоволодіння ОСОБА_6, в зв’язку порушенням останнім Правил користування електричною енергією для населення, а вона до укладення договору від 12.08.2008 року не мала з відповідачем жодних стосунків, отже збитки відповідачу спричинені іншою особою, в зв’язку з чим відповідач не має правових підстав вимагати оплати нею вказаних збитків.
На думку позивача умови договору мають бути підставою для неправомірного стягнення з неї 13875,67 грн. - суми збитків, спричинених ВАТ «Крименерго» з боку колишніх власників будинку ОСОБА_6, в зв’язку з чим просила захистити її право на вказані гроші..
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 було відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначила, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що на момент складання акту №140908 від 14 січня 2008 року і нарахування збитків в сумі 10004,37 грн. за порушення ПКЕЕН вона у договірних відносинах з відповідачем не перебувала, у будинку не проживала, не була в ньому зареєстрована, а сам Акт від 14 січня 2008 року і розрахунок, доданий до нього, складені на ім’я абонента ОСОБА_6
Крім того, апелянт зазначила, що суд не дав належній оцінки тому, що на момент укладення договору на електропостачання (12.08.2008 року) вона знаходилась під впливом тяжких сімейних обставин і не могла приділити уваги всім умовам вказаного договору.
На думку апелянта, суд також залишив поза увагою положення статі 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено право зміни або розірвання договору за рішенням суду.
ОСОБА_5 просила суд скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 жовтня 2010 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач у порушення вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України не надала доказів про порушення її прав власності на грошові кошти, не зазначила у чому саме виявляється це порушення та у який спосіб воно підлягає захисту.
Крім того, суд не встановив обставин, передбачених Цивільним кодексом України, для визнання недійсним або зміни договору на електропостачання, укладеного між сторонами 12.08.2008 року.
З даним висновками суду першої інстанції не може повною мірою погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам діючого законодавства.
Судом встановлено, що 19/50 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 належать ОСОБА_5 на підставі договору дарування, укладеного між нею та ОСОБА_6 15 листопада 2007 року. (а.с. 6).
14 січня 2008 року, при проведенні огляду електричних установок за вищевказаною адресою, контролерами Феодосійського РЕМ було виявлено порушення ПКЕЕН. За виявленими порушеннями був складений Акт № 140908 від 14 січня 2008 року про порушення Правил користування електричною енергією побутовим споживачем на ім’я ОСОБА_6 (далі – Акт). Згідно з Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої Національної комісією регулювання електроенергетики України № 562 від 4 травня 2006 року, спричинений збиток був розрахований в розмірі 10004,37 грн. (а.с. 10, 64).
12 серпня 2008 року ОСОБА_5 уклала з ВАТ «Крименерго» договір № 112108 про користування електричною енергією, у п. 21 якого зазначено, що за наявності заборгованості на момент укладення договору, сторони погоджують графік її погашення за умови обов’язкової оплати поточних платежів. У договір була включена заборгованість по акту №140908 від 14 січня 2008 року в сумі 10004,37 грн. та по акту №052128 від 06 січня 2006 року в сумі 3871,30 грн. (а.с. 100).
Вважаючи вказаний пункт договору таким, що суперечить вимогам діючого законодавства, ОСОБА_5 просила визнати його недійсним на підставі ст.203,217 ЦК України ( а.с.134-138).
Розглядаючи справу суд першої інстанції на зазначені вимоги ОСОБА_5 належної уваги не звернув і ухвалив рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог про визнання недійсним п.21 договору, укладеного між сторонами 12.08.2008 року, з яким не можливо погодитись.
Так, відповідно до ч.1 ст.203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, що передбачено ст.217 ЦК України.
Як вбачається із змісту п. 21 Договору про користування електричною енергією №112108, укладеного між ОСОБА_5 та ВАТ «Крименерго», на споживача покладена заборгованість за актом №140908 від 14.01.2008 року на суму 10004,37 грн. та за актом №052128 від 06 січня 2006 року на суму 3871,30 грн., відповідно до якої необхідно було за угодою між сторонами скласти графік погашення заборгованості , за умови обов’язкової оплати поточних платежів (а.с.100-101). Разом з тим, зазначені акти були складені відносно іншої особи – ОСОБА_6, а акт №052128 від 06.01.2006 року взагалі складений у період, коли ОСОБА_5 не мала ніякого відношення до спірного будинку, в якому були встановлені порушення Правил КЕЕН ( а.с.9,10,64).
Колегія суддів вважає, що включення до Договору про користування електричною енергією, який укладався з ОСОБА_5 12.08.2008 року, актів про порушення Правил КЕЕН, з нарахованими по ним збитками, складених відносно іншої особи ОСОБА_6, яка не є членом сім’ї особи, з якою укладався договір, є порушенням вимог діючого законодавства, а саме ст.22, 714 ЦК України, п.48 Правил користування електричною енергією для населення, якими передбачено, що відшкодування збитків здійснюється особою, яка вчинила порушення зазначених Правил.
Оскільки в п.21 Договору від 12.08.2008 року були внесені відомості, які не стосуються споживача електричної енергії ОСОБА_5, колегія суддів вважає частково обґрунтованими її позовні вимоги про визнання договору у вказаній частині недійсним.
Визнання частково недійсним зазначеного пункту договору не має наслідком недійсності інших його частин і договору в цілому, оскільки зазначений договір підлягав укладенню між сторонами відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про електроенергетику».
Колегія суддів вважає, що інші позовні вимоги ОСОБА_5 правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.
Згідно з ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надала суду доказів стосовно порушення її прав власності на грошові кошти у сумі 13875,67 грн. та не зазначила у чому саме виявляється це порушення та у який спосіб, передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України, воно підлягає захисту.
Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно з п. 3,7 ПКЕНН споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.
Внесення змін в укладений між сторонами типовий договір на постачання електричної енергії можливо лише за взаємною згодою сторін.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про доповнення :
п.21 договору посиланням на те, що графік погашення заборгованості не узгоджується в зв’язку з відсутністю заборгованості;
п.14 договору обов’язком енергопостачальника повернути гроші, перераховані споживачем за спожиту електричну енергію на інші рахунки, протягом 3 днів з дня їх здобуття;
п.17 договору обов’язком енергопостачальника встановлювати розмір плати споживача за використану електричну енергію з рахунком прав споживача на отримання житлової субсидії.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 зверталась до ВАТ «Крименерго» з вимогами про внесення вказаних змін та доповнень до договору від 12.08.2008 року, однак згоди сторони не досягли.
Частинами 1 та 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною .Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Доказів, передбачених ст.651 ЦК України для зміни умов договору від 12.08.2008 року , ОСОБА_5 не надано.
Не містять таких доказів і доводи апеляційної скарги.
Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308, п.3,4 частини 1 статті 309 , пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 –задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2010 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсним п.21 Договору про користування електричною енергією № 112108 від 12.08.2008 року – скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким зазначені позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати частково недійсним п.21 Договору про користування електричною енергією №112108 від 12.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ВАТ «Крименерго», а саме в частині включення в Договір актів №140908 від 14.01.2008 року на суму збитків 10004,37 грн. та акту №052128 від 06 січня 2006 року на суму збитків 3871,30 грн., складених відносно іншої особи ОСОБА_6
В решті рішення Феодосійського міського суду АРК від 14.10.2010 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді: