УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця 16 дня колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Моісеєнко Т.І
суддів Полянської В.О.,Іщенка В.І.
при секретарі Джан Е.Е..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , за апеляційною скаргою ОСОБА_5. на рішення Керченського міського суду від 11 жовтня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернулась в суді з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям належної їй квартири , а також її руйнуванням під час проведення відповідачем ремонтних робіт.
Вимоги мотивовані тим, що позивачка і відповідач мешкають у будинку АДРЕСА_1. Позивачу на праві власності належить квартира №8 у вказаному будинку, а відповідач у 2007 році придбав квартиру №12, яка розташована поверхом вище. З часу придбання квартири відповідач став проводити ремонтні роботи, пов’язані з переплануванням приміщення, що потягло за собою порушення покою позивача та її чоловіка, так як постійно були шум і тріск від роботи відбійного молотку та бетономішалки. Внаслідок перепланування квартири відповідачем потріскалась стеля у кімнатах належної їй квартири, а також стеля та стіни у кухні, санвузлі, де відслоїлось фарбове покриття. Крім того, на початку опалювального сезону 2008 року з вини відповідача з системи опалення були залити приміщення кухні, ванної кімнати, житлової кімнати належної їй квартири.
Позивач вважає, що зазначеними діями відповідача їй спричинена матеріальна шкода, яку вона оцінює в розмірі 25000 грв. У відшкодування моральної шкоди просила стягнути з відповідача 5000 грв., оскільки вона та її чоловік є інвалідами, із-за постійного шуму вони не могли нормально відпочивати, нервували, переживали за пошкодження належного їм житла, внаслідок чого загострились її хвороби.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 11 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 було відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 2868 грв.
При ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивачки нічим не підтверджені, нею не надано доказів щодо залиття відповідачем належної їй квартири. Крім того суд вказав, що потріскання стелі у кімнатах квартири позивача, а також відслоєння фарбового покриття стелі та стін у кухні та санвузлі сталося із-за невчасного проведення поточного ремонту квартири позивачем.
На вказане рішення суду ОСОБА_5 принесена апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
. Апелянт вважає, що суд не дав належної правової оцінки зібраним по справі доказам і постановив рішення, не засноване на законі.
На думку апелянта, суд не встановив і не притягнув до участі у справі особу, яка повинна захищати інтереси позивача, як особи похилого віку, яка на час розгляду справи досягла 83 років. Крім того, до участі в справі не була притягнута установа, яка здійснює експлуатацію та утримання житлового будинку АДРЕСА_1, що на думку позивача є порушенням процесуального законодавства.
Апелянт також вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неправомірно посилався на висновок судової будівельно-технічної експертизи і не надав належної оцінки показанням свідків
Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню.
Судом встановлено , що будинок АДРЕСА_1 був відбудований у 1959-1960 роках. Останній ремонт у квартирі №8 вказаного будинку, належній позивачу, проводився близько 8 років тому. Як визначено у висновку №760 від 31.05.2010 року судової будівельно-технічної експертизи, зазначений строк перевищує нормативи, передбачені додатком 3 ВСН58-88р, що тягне за собою природне старіння будівельних матеріалів, з яких виконана внутрішня обробка приміщень квартири та приводить до фізичного зносу і виникненню пошкоджень у вигляді потріскання стелі у кімнатах , а також стелі та стін у кухні, санвузлі, покритих фарбою.( а.с.25-30).
Експертизою також встановлено, що пошкодження, встановлені при візуальному огляді квартири АДРЕСА_1 не є наслідком проведеного ремонту і перепланування квартири №12 зазначеного будинку. ( а.с.30 зв)
Суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими доводи позивача про те, що належна їй квартира була залита гарячою водою з системи опалення на початку опалювального сезону 2008 року. Акт, що підтверджує залиття ,складений працівниками установи, на утриманні якої знаходиться будинок АДРЕСА_1, позивачем не наданий, факт складання такого акту не підтверджено свідками, а також експертизою не встановлено характерних для залиття гарячою водою п’ятен жовтого або коричньового кольору, чи потоків на поверхні стін.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, що передбачено ч.2 ст.59 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано доказів, які підтверджують факти заподіяння позивачу шкоди з боку ОСОБА_6 під час проведення останнім ремонту належної йому квартири АДРЕСА_2.
Разом з тим, відповідно до положень ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно не встановив і не притягнув до участі у справі особу, яка повинна захищати інтереси позивача, як особи похилого віку, яка на час розгляду справи досягла 83 років, і не притягнув до участі в справі установу, яка здійснює експлуатацію та утримання житлового будинку АДРЕСА_1, не можуть бути підставою для скасування ухваленого судом рішення.
Частиною 1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, що передбачено ч.2 ст.11 ЦПК.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_5 є дієздатною людиною, яка розуміє свої дії і особисто зверталась до суду з позовом до ОСОБА_6 про захист порушеного права і відшкодування збитків. У позовній заяві і під час розгляду справи ОСОБА_5 не ставила питання про притягнення до участі в справі установи, яка здійснює експлуатацію та утримання житлового будинку АДРЕСА_1, в зв’язку з чим у суду першої інстанції не було правових підстав для залучення до участі в справі такої установи.
Матеріали справи також не містять відомостей про те, що ОСОБА_5 просила залучити до участі в справі установу, яка може захистити її права, як особи похилого віку.
Тобто, розглядая справу, суд першої інстанції діяв в межах позовних вимог , заявлених в суді першої інстанції, виходячи з принципу диспозитивністі цивільного судочинства.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом ретельного дослідження суду першої інстанції, їм надана належна правова оцінка, з якою колегія суддів погоджується.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня проголошення.
Судді :