РІШЕННЯ

                                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого, судді: Моісеєнко Т.І.,

суддів: Іщенка В.І.,

Авраміді Т.С.

при секретарі: Джан Е.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2010 року,

                                                                    ВСТАНОВИЛА:

                У березні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.  

              Позовні вимоги мотивовані тим, що він та відповідач знаходилися у зареєстрованому шлюбі, який  23 листопада 2009 року було розірвано. У січні 2010 року він уклав шлюб з ОСОБА_7 та у зв’язку з відсутністю іншого жила вони вимушені проживати в однієї квартирі із його колишньою дружиною. 10 лютого 2010 року ОСОБА_5 прийшов до дому з дружиною, відповідач, будучи у стані алкогольного сп’яніння, стала провокувати конфлікт, у зв’язку з чим відбулася сварка, у ході якої відповідач спричинила позивачу тілесні ушкодження. За даним фактом ОСОБА_5 звернувся до органів внутрішніх справ, проте у порушенні кримінальної справи було відмовлено та позивачу було запропоновано звернутися за захистом своїх прав до суду.

         Позивач вважає, що неправомірними діями відповідача, які мали місце 10.02.2010 року та раніше, йому була спричинена моральна шкода. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що він був поставлений у принизливе становище в очах своєї дружини. Спричиненням тілесних ушкоджень були порушенні його нормальні життєві зв'язки,  що потягло за собою проблеми на роботі. Крім того,  відповідач постійно конфліктує з його матір’ю та негативно впливає на їх доньку, які також проживають у даної квартирі, що спричиняє позивачу моральні страждання.

         Просив суд стягнути з ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди  3792,50 грн.

         У жовтні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди.

         Вимоги мотивовані тим, що 10 лютого 2010 року ОСОБА_5 прийшов до квартири, де вона мешкає разом із їх донькою, став провокувати конфлікт, у зв’язку з чим відбулася сварка, у ході якої ОСОБА_5 завдав ОСОБА_6 фізичний біль. За даним фактом ОСОБА_6 звернулася до органів внутрішніх справ, проте у порушенні кримінальної справи було відмовлено. У зв’язку з спричиненням фізичного болю та враховуючи те, що свідком зазначеного конфлікту була їх донька, ОСОБА_6 вважає, що їй були спричинені моральні страждання. Вона вимушена приймати додаткові заходи для організації свого життя, звертатися за допомогою до матері, оскільки була вимушена довго лікуватися. Спричинену їй моральну шкоду ОСОБА_5 оцінила в розмірі 3000 грв.

    Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2010 року первісний та зустрічний позови були задоволені частково. На користь кожній зі сторін було стягнуто по 200 грн. у відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог було відмовлено.  

  Додатковим рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2010 року було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.          

  Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що кожна із сторін має право на відшкодування моральної шкоди.  

Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на  порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову не навів підстав зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_6 і не вказав  у рішенні  з якого розрахунку  виходив суд при частковому задоволенню його  позову . На думку апелянта, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного позову не звернув увагу на те, що ОСОБА_6 не надала належних доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_5 їй були спричиненні тілесні ушкодження і будь-які моральні страждання.      

  ОСОБА_5 просив суд скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 22 жовтня 2010 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позову повністю,а  у задоволенні зустрічного позову відмовити.

           Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують, що сторони спричинили один одному тілесні пошкодження та завдали фізичний біль, що стало причиною їх моральних страждань, а тому сторони мають право на відшкодування моральної шкоди.    

    З даними висновками суду першої інстанції не може повністю погодитися колегія суддів апеляційної інстанції з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі , після розірвання якого між ними склалися неприязнені відносини, внаслідок чого  виникають скандали та сварки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2010 року о 23 години 30 хвилин до Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим надійшла інформація з лікарні про звернення ОСОБА_5 за медичною допомогою з приводу тілесних ушкоджень (а.с. 51).

  11 лютого 2010 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим з приводу вжиття відповідних заходів до ОСОБА_6, оскільки 10 лютого 2010 року за місцем їх проживання виникла сварка та ОСОБА_6 вдарила його стороннім предметом по голові, внаслідок чого він вимушений був звертатись до лікарні. З акту судово-медичного  обстеження від 12 лютого 2010 року вбачається, що у ОСОБА_5 була виявлена забита рана потиличної області ,що за ступеням тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. (а.с. 68).

          11.02.2010 року  із відповідною заявою  до правоохоронних органів звернулася і ОСОБА_6, вказавши, що  під час сварки  ОСОБА_5 спричинив їй  фізичну біль.

          Постановою від 15 лютого 2010 року у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було відмовлено (а.с. 32).

          На підставі вказаної постанови кожна із сторін звернулась до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди.

          Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України,  моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  Тобто, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою, та вини заподіювача.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують ті обставини, що під час  сварки, яка виникла між сторонами 10 лютого 2010 року, ОСОБА_6  спричинила  ОСОБА_9  тілесні ушкодження за допомогою стороннього предмету. Зазначене  підтверджене  карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону  з лікарні до Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим 10 лютого 2010 року (а.с. 31), актом судово-медичного обстеження ОСОБА_5.(а.с. 68) постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 15 лютого 2010 року (а.с. 7), показаннями свідка  ОСОБА_7

Факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не заперечувався і самою ОСОБА_6 під час  надання пояснень працівникам міліції  11.02.2010 року (а.с. 55). З вказаних пояснень   не  вбачається, яким чином і  які саме тілесні ушкодження заподіяв їй  ОСОБА_5, в чому вони полягали. Працівникам міліції ОСОБА_6 пояснила, що  за медичною допомогою  вона   не зверталась (а.с. 55).

Між тим, задовольняя позовні вимоги ОСОБА_6 про  стягнення з ОСОБА_5  грошових коштів  у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув  і не  встановив,    в чому саме полягали винні дії  ОСОБА_5 і яким чином він  спричинив  моральні страждання  ОСОБА_6

Проте, встановлення вказаних обставин має  істотне значення для вирішення спору.

Колегія суддів також вважає, що за межами дослідження суду  залишились докази, які підтверджують  протиправну поведінку ОСОБА_6 відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7.   до  сварки,  яка  мала місце 10.02.2010 року.

Так,  постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 06.04.2009 року було встановлено, що 03 квітня 2009 року ОСОБА_6 знаходячись у стані алкогольного сп’яніння проникла до домоволодіння, де мешкав ОСОБА_5 з ОСОБА_7., та навмисно знищила речі, належні  ОСОБА_7. Спричинену шкоду вона відшкодувала, в зв’язку з чим  до кримінальної відповідальності не притягувалась. (а.с. 34).

 У травні 2009 року  ОСОБА_5 знов вимушений був звертатись до органів міліції, оскільки ОСОБА_6  чинила йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, замінив замки вхідної двері, та перешкоджала спілкуватись з донькою.   За вказаним зверненням  26.05.2009 року  була винесена постанова  про відмову у порушенні  кримінальної справи, оскільки між сторонами виникли цивільно-правові стосунки  (а.с. 33).

 За такими обставинами колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду  про те, що позовні вимоги  ОСОБА_5  про стягнення з ОСОБА_6 компенсації моральної шкоди є обґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розміру компенсації моральної шкоди суд  першої інстанції  виходив  з принципу розумності та справедливості, характеру правовідносин, що виникли між сторонами, глибини фізичних та душевних страждань позивача та обставин, за яких він їх зазнав.

  Крім того,  виходячи з  практики Європейського суду, достатньою компенсацією є  визнання порушеного права.

 Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що  права  ОСОБА_5 з боку ОСОБА_6 були порушені, що потягло за собою  спричинення йому  моральної шкоди. Оскільки внаслідок неправомірних дій  ОСОБА_6 позивачу були спричинені тілесні ушкодження, суд дійшов  обґрунтованого висновку про  відшкодування  моральної шкоди і в грошовому вигляді,  у розмірі 200 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що суд першої інстанції  не вказав підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6, не можна визнати обґрунтованими, оскільки  вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає  правомірними доводи апелянта про те, що матеріали справи  не містять  доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 була спричинена моральна шкода ОСОБА_6

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди були обґрунтовані тим, що під час сварки 10.02.2010 року  ОСОБА_5 спричинив їй тілесні ушкодження.

Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують зазначені  доводи ОСОБА_6  

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5  отримав травму голови з боку ОСОБА_6 і мав захищатися від її протиправної поведінки. Крім того, з матеріалів  справи вбачається, що  ОСОБА_6 з приводу зазначеної події за медичною допомогою не зверталася та після інциденту знаходилась на роботі. (а.с.78). З медичної довідки від 13 лютого 2010 року, яку надала ОСОБА_6 на підтвердження своїх позовних вимог, вбачається лише факт пошкодження пальців правої кісті, однак  зазначене не може бути визнане належним доказом того, що саме ОСОБА_5 їй були  завдані  ці пошкодження.(а.с.75).

На підставі наведеного не можна погодитись з висновками суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_5 на користь  ОСОБА_6  у відшкодування  моральної шкоди 200 грв.

Рішення суду у вказаній частині  ухвалено на припущеннях і не може бути визнане законним і обґрунтованим.

Пунктом 4 ч.1 ст.309 ЦПК України передбачено, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню або зміні в  апеляційному порядку, якщо воно ухвалено з порушенням вимог матеріального права.          

 Відповідно до ч. 5 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.                  

              Керуючись статтею 303, 304, 307 пунктом 3 частини 1 статті 309, статтею 308, частиною 2 статті 314,316,317,319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня  2010 року, в частині  задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди - скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

В решті рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2010 року залишити без змін.

Додаткове рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2010 року - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 у відшкодування судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  4, 60 гривень.

Стягнути  з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у сумі 8,50 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту  проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.  

 Судді: