АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І.
суддів Іщенка В.І.
Полянської В.О.
при секретарі: Джан Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 2500 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 1500 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,23 га, розташованої по АДРЕСА_1. 0,04 га зазначеної площі зайнято городом, який був засаджений картоплею. Враховуючи родючість землі, позивач планувала отримати урожай приблизно 500 кілограмів картоплі з сотки. Сусідами по огороду є відповідачі, які мають у підсобному господарстві вівців. В період з травня 2010 року вівці, які належать відповідачам, потравили урожай картоплі на її огороді, що підтверджується актом обстеження належної їй земельної ділянки від 06.07.2010 року. Позивач вказує, що за даним фактом ОСОБА_7 був притягнений до адміністративної відповідальності. Оскільки відповідачі у добровільному порядку відмовляються відшкодувати спричиненні збитки, ОСОБА_5 просила суд стягнути з ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 2500 грн. та стягнути з ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди 1500 грн.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 08 листопада 2010 року позов ОСОБА_5 був задоволений частково. З ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди було стягнено 650 грн. Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним судове рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_5 відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків суду обставин справи та на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
В апеляційної скарзі зазначено, що суд при вирішенні справи повинен був застосувати положення Указу Президії Верховної ради СРСР від 11 січня 1955 року, із змінами від 8 вересня 1982 року «Про відповідальність за потраву посівів в колгоспах і радгоспах». Крім того, суд першої інстанції помилково прийняв як належний доказ у справі акт обстеження від 6 липня 2010 року, оскільки з нього не вбачається, що саме вівцями, належними відповідачам, була здійснена потрава картоплі на огороді ОСОБА_5 Крім того, суд не звернув увагу на те, що виписка з протоколу № 2 від 13.08.2010 року засідання адміністративної комісії не відповідає довідці Виноградненської сільської ради від 25.10.2010 року, де вказано,що він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді попередження за неналежне утримання вівців , а не за потраву посівів ОСОБА_5
Заслухавши доповідь судді-доповідача , перевіривши матеріали справи,обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 22, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичної особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, незалежно від майнової шкоди та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода полягає, в тому числі, у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі знищенням та пошкодженням її майна.
Суд вказав, що факт потрави картоплі на огороді позивача домашньою худобою відповідача є доказаним, однак розмір спричинених збитків не доведений. Крім того, суд дійшов висновку про те, що неправомірні дії та бездіяльність ОСОБА_7, які виразилися в недотриманні ним правил утримання, вигулу та випасу власної худоби, спричинили позивачу певні душевні страждання, у зв’язку з чим їй була завдана моральна шкода.
З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки вони зроблені без належного дослідження доказів, а також надання їм неналежної правової оцінки. Колегія суддів вважає, що судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів справи, комісією у складі голови Виноградненської сільської ради ОСОБА_8, спеціаліста сільської ради ОСОБА_9, дільничного інспектора Ленінського РВ ГУ МВД України в АР Крим ОСОБА_10, у присутності ОСОБА_5, 06.07.2010 року був складений акт обстеження земельної ділянки ОСОБА_5, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (далі – Акт).Зазначеною комісією було виявлено потраву вівцями картоплі на площі 0,04 га. Які саме вівці це здійснили і кому вони належать комісією встановлено не було.(а.с. 24).
З протоколу № 2 засідання адміністративної комісії Виноградненської сільської ради від 13 серпня 2010 року вбачається, що ОСОБА_7 був притягнутий до адміністративної відповідальності в вигляді попередження за статтею 104 КУпАП - потрава посівів (а.с. 12).
Зазначений протокол адміністративної комісії суд визнав належним доказом, який підтверджує спричинення моральної шкоди позивачу з боку відповідача.
З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11січня 1955 року, із змінами від 08 вересня 1982 року, «Про відповідальність за потраву посівів в колгоспах і радгоспах», який є чинним на теперішній час, встановлено, що тварини і птиця, які заподіяли потраву посівів і пошкодили насадження господарств, затримуються цими господарствами до відшкодування володільцями тварин і птиці, шкоди, заподіяної потравою. Встановлення розміру шкоди, заподіяної потравою посівів проводиться комісією у складі представника виконкому місцевої ради, агронома і представника господарства в присутності володільця тварин, що заподіяли потраву посівів. При неявці володільця тварин, визначення розміру шкоди проводиться комісією в його відсутності.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем вказані вище вимоги закону не виконані і не надано належних доказів, що потрава посівів була заподіяна тваринами, які належать відповідачам. Так, під час потрави посівів вівці не були затримані, їх ідентифікаційні номери не встановлені, що не дає можливості достовірно встановити факт їх належності будь-якій особі.
Разом з тим, відповідно до ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме вівці, належні відповідачам, потравили посіви на огороді ОСОБА_5, не підлягають задоволенню її вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди.
Посилання позивача на те, що потрава посівів ( картоплі) на належній їй земельній ділянці була здійснена саме вівцями, належними відповідачам, що підтверджено протоколом № 2 засідання адміністративної комісії Виноградненської сільської ради від 13 серпня 2010 року, не можна визнати безсуперечним доказом. Зазначений протокол не містить відомостей, на підставі чого адміністративна комісія дійшла висновку про те, що потраву посівів на полі, належному ОСОБА_5, здійснили вівці, належні ОСОБА_7, а з довідки Виноградненської сільської ради від 25.10.2010 року вбачається. що ОСОБА_7 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді попередження за утримання вівців без прив’язі, а не за потраву посівів. (а.с.12,38)
Інших доказів, які підтверджують потраву посівів на полі ОСОБА_5 вівцями, належними відповідачам, а як наслідок спричинення збитків ОСОБА_5, суду не надано.
За такими обставинами, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що неправомірними діями та бездіяльністю ОСОБА_7 позивачці була спричинена моральна шкода.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції вважає таким, що ухвалено на припущеннях, без урахування всіх суттєвих обставин по справі та надання належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами.
Відповідно до п.2,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по справі або його зміни є недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
На підставі наведеного , керуючись статтями 303,308, п.2,4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 – задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2010 року – скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення збитків та моральної шкоди – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді: