УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі
головуючого, судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів: Полянської В.О.,
Іщенка В.І.,
при секретарі: Кувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Човновий кооператив КАСАТКА – причал № 252» до ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди, за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Човновий кооператив КАСАТКА – причал № 252» на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року ОК «Човновий кооператив КАСАТКА – причал № 252» (далі – Кооператив) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди у розмірі 19712,21 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 з 22 червня 2003 року до 01 червня 2008 року виконувала обов’язки касира Кооперативу. Як касир, ОСОБА_5 приймала від членів Кооперативу членські внески та зберігала грошові кошти Кооперативу. Перевіркою, яка була проведена ревізійною комісією Кооперативу, в касі була виявлена недостача на загальну суму 4505 грн. У добровільному порядку погасити виявлену недостачу ОСОБА_5 відмовилась, у зв’язку з чим голова правління Кооперативу був вимушений звернутися із заявою до правоохоронних органів щодо порушення відносно ОСОБА_5 кримінальної справи. В рамках розгляду заяви був проведений аудит фінансово-господарської діяльності Кооперативу за період з 22 червня 2003 року до 31 березня 2008 року, за висновками якого недостача грошових коштів у касі Кооперативу склала 18902,21 грн.
Крім того, у позові зазначено, що з 2003 року до 2007 року за ОСОБА_5 виникла заборгованість по сплаті членських внесків у сумі 400 грн. та по сплаті послуг з утримання спільного причалу та території Кооперативу у сумі 410 грн.
На підставі викладеного ОК «Човновий кооператив КАСАТКА – причал № 252» просив стягнути з ОСОБА_5 у відшкодування майнової шкоди 19712,21 грн.
Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2010 року позовні вимоги ОК «Човновий кооператив КАСАТКА – причал № 252» були задоволенні частково. З ОСОБА_5 на корись Кооперативу було стягнено 810 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОК «Човновий кооператив КАСАТКА – причал № 252» подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апелянт зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не дав належної правової оцінки матеріалам аудиторської перевірки, відповідно до висновків якої недостача грошових коштів у касі Кооперативу склала 18902, 21 грн. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що касир – ОСОБА_5 не була матеріально відповідальною особою, оскільки з нею не укладався договір про повну матеріальну відповідальність. На думку апелянта, ОСОБА_5, як касир, безпосередньо обслуговувала матеріальні цінності, до яких відносяться грошові кошти, в зв’язку з чим повинна нести відповідальність за їх збереження.
Апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі про задоволення позовних вимог повністю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що за період роботи ОСОБА_5 касиром в касі Кооперативу виникла недостача у сумі 18902,21 грн.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 виконувала обов’язки касира у Кооперативі з 2003 року до 2008 року, приймала від членів Кооперативу членські внески та зберігала грошові кошти Кооперативу. Зазначені обставини визнані сторонами, а отже, відповідно до частин 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України доказуванню не підлягають.
Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів членів Кооперативу від 24 серпня 2008 року недостача грошових коштів у касі Кооперативу за період роботи відповідача касиром склала 2020 грн.(а.с. 56-58).
Із позовної заяви вбачається, що ревізійної комісією Кооперативу у 2008 році була проведена перевірка каси і у касира ОСОБА_5 виявлена недостача вже у сумі 4505 грн.(а.с. 3).
Відповідно до аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності Кооперативу за період з 22 червня 2003 року до 31 березня 2008 року, недостача грошових коштів у касі Кооперативу склала 18902,21 грн.( а.с.13-16).
Тобто, відомості про розмір недостачі грошових коштів є суперечливими.
Згідно з статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Проводячи правовий аналіз всіх доказів, які були зібрані у ході розгляду справи у суді першої інстанції в їх сукупності та кожного окремо, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні належні докази у справі, які б свідчили про те, що винними діями ОСОБА_5 була нанесена майнова шкода Кооперативу.
Так, з постанов про відмову у порушенні кримінальної справи від 30 червня 2009 року та 14 вересня 2009 року вбачається, що у порушенні кримінальної справи відносно членів Кооперативу, в тому числі касира ОСОБА_5 було відмовлено, за відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого статтею 191 КК України (а.с. 32-33). Матеріали справи не містять відомостей на підтвердження того, що зазначені постанови слідчих органів були у встановленому законом порядку скасовані.
Також колегія суддів критично відноситься до аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності Кооперативу за період з 22 червня 2003 року до 31 березня 2008 року, яка була проведена СПД ОСОБА_7, та відповідно до висновків якої загальна сума недостачі грошових коштів у касі Кооперативу, відповідальність за яку несла ОСОБА_5, складає 18902,21 грн. (а.с. 13-15).В матеріалах справи відсутні відомості про те, що СПД ОСОБА_7 має відповідну кваліфікацію, освіту, стаж роботи аудитором та достатній рівень підготовки для проведення зазначених аудит перевірок.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що СПД ОСОБА_7 включена до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів та має відповідний сертифікат.
Натомість в матеріалах справи є свідоцтво № 862134, яке видано ОСОБА_7 в тому, що вона з березня 1979 року до червня 1980 року без відриву від виробництва навчалась у Кримському учбовому комбінаті УПК ЦСУ УРСР за програмою бухгалтерського обліку(а.с. 37 зв.).
З огляду на наведене колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Кооперативу відносно того, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки матеріалам аудиторської перевірки, відповідно до висновків якої недостача грошових коштів у касі Кооперативу скала 18902,21 грн. Колегія суддів вважає, що зазначені висновки зроблені особою, повноваження якої не відповідають вимогам, передбаченим ст.4 Закону України «Про аудиторську діяльність».
Крім того, ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 11 жовтня 2010 року у справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза(а.с. 47).
З повідомлення про неможливість дачі висновку Кримського НДІСЕ вбачається, що згідно представлених документів визначити загальну суму недостачі грошових коштів в касі Кооперативу за період з 22 червня 2003 року до 31 березня 2008 року не представляється можливим, у зв’язку з тим, що на дослідження не надані акти інвентаризації каси за зазначений період, касові звіти, облікові регістри бухгалтерського обліку та головні книги Кооперативу за зазначений період (а.с. 48-49).
Відповідно до статті 15 ЗУ «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема затвердження річного звіту і балансу кооперативу.
Згідно з статтею 18 зазначеного Закону для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор. Ревізійна комісія (ревізор) складає висновок за річними звітами про результати діяльності кооперативу.
Статут Кооперативу регулює його діяльність та може містити інші пов'язані з особливостями діяльності Кооперативу положення, що не суперечать законодавству.
Відповідно до п. 2,3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року N 69 (далі – Інструкція) проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема, перед складанням річної бухгалтерської звітності та при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів).
Матеріали справи не містять належних доказів, на підставі яких можливо визначити чи мала місце недостача грошових коштів в касі Кооперативу, за період з червня 2003 року до березня 2008 року та загальну її суму. В матеріалах справи також відсутні висновки за річними звітами про результати діяльності кооперативу за зазначений період, які повинні проводитися Ревізійної комісією Кооперативу, акти інвентаризацій, порівнювальні відомості, касові звіти, облікові регістри, бухгалтерського обліку та головні книги, разом з тим відповідно до зазначеної Інструкції відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник підприємства.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку що доводи апеляційної скарги не містить підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 не є матеріально відповідальною особою, тому що з нею не укладався договір про повну матеріальну відповідальність. Судом встановлено, що ОСОБА_5, виконуючи роботу касира Кооперативу, безпосередньо обслуговувала товарно-матеріальні цінності,до яких віднесені грошові кошти, та її посада касира підпадає під Перелік посад та робіт, які виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, оброблення, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР від 28 грудня 1977 року № 447/24.
Оскільки наявність чи відсутність договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між кооперативом КАСАТКА та касиром ОСОБА_5, не має істотного значення для вирішення вказаної справи, зазначені доводи апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування ухваленого судом рішення.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Човновий кооператив КАСАТКА – причал № 252» на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2010 року - відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді:
Т.І.Моісеєнко В.І.Іщенко В.О.Полянська