УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого, судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів: Полянської В.О.,
Іщенка В.І.,
при секретарі: Кувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до приватного будівельного підприємства «Фірма АВС» , третя особа на стороні відповідача Комунальне підприємство Совєтської селищної ради «Житлсервіс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року ОСОБА_5. звернулася до суду із позовом до приватного будівельного підприємства «Фірма АВС», третя особа на стороні відповідача Комунальне підприємство Совєтської селищної ради «Житлсервіс», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2003 року вона є власником квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на п’ятому поверсі п’ятиповерхового будинку. У вказаній квартирі вона мешкає разом із малолітнім сином. 09.10.2010 року квартира була повністю залита дощовими водами, оскільки відповідачем проводились ремонтні роботи на крівлі будинку, які не були повністю завершені .
Позивач вказує, що в належній їй квартирі був проведений капітальний ремонт, а внаслідок затоплення вона була значно пошкоджена. Вартість відновлювального ремонту квартири складає 9532 грв., що підтверджено відповідним кошторисом.
Просила стягнути з Приватного будівельного підприємства «Фірма АВС» 9532 грв. у відшкодування матеріальної шкоди і 10000 грв. у відшкодування моральної шкоди. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що до затоплення вона вклала значні кошти в проведення ремонту квартири, а на цей час не має можливості нею користуватись і вимушена знов проводити ремонті роботи, чим порушений її звичайний життєвий уклад і що потребує додаткових зусиль для організації життя.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 22 грудня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 було відмовлено
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Приватне будівельне підприємство «Фірма АВС» є неналежним відповідачем по справі. Суд вказав, що шкода, заподіяла позивачу, виникла з правовідносин, які стосуються сфери надання житлово-комунальних послуг і регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Оскільки ОСОБА_5 та КП «Житлсервіс» знаходились у договірних відносинах щодо утримання будинку та прибудинкової території, де вона мешкає, зазначене підприємство повинно було підтримувати інженерні та конструктивні елементи будинку в належному санітарно-технічному стані, придатному для використання, і здійснювати контроль за якістю проведення ремонтних робіт у вказаному будинку, якщо вони проводились сторонніми особами. Залиття квартири ОСОБА_5 дощовими водами свідчить про те,що вказане підприємство виконувало свої обов’язки за договором неналежним чином. Однак, з позовом до КП «Житлсервіс» про відшкодування заподіяної шкоди ОСОБА_5 не зверталась.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_5 принесла апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неналежну правову оцінку доказам, що надавались сторонами, та порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправомірно не прийняв до уваги тих обставин, що причиною залиття квартири стали щілини між шифером та димно-вентіляційними каналами, які під час проведення робіт ПБП «Фірма «АВС» не були своєчасно усунути. На думку апелянта, не оскаржуючи самого факту залиття квартири та причин, з яких воно сталося, суд першої інстанції не врахував, що шкода позивачу була заподіяна діяли працівників фірми «АВС» при проведенні ремонтних робіт крівлі будинку, а не діями чи бездіяльністю КП «Житлсервіс».
За такими обставинами, апелянт вважає, що справа повинна розглядатись за загальними нормами законодавства, а саме за нормами ст ст.1166,1167,1172 ЦК України, а не за Законом «Про житлово-комунальні послуги»
Апелянт вважає помилковим і висновок суду про те, що позивачем не доведений розмір спричиненої шкоди, оскільки він не підтверджений експертним дослідженням. На думку апелянта, перелік випадків, коли експертиза призначається обов’язково, міститься у ст.145 ЦПК України, до яких призначення експертизи щодо визначення розміру шкоди, спричиненої залиттям квартири, не відноситься.
ОСОБА_5 просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення її позовних вимог про стягнення з ПБП «Фірма «АВС» матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ПБП «Фірма «АВС» суд першої інстанції виходив з того, що шкода, спричинена позивачці, є наслідком неналежного невиконання КП «Житлсервіс» своїх обов’язків з утримання будинку, у якому мешкає позивач.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, вважає їх обґрунтованими.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2003 року належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, в який вона мешкає.
КП ССР»Житлсервіс» створено на підставі рішення Совєтської селищної ради №7 від 18.02.2004 року і є самостійною юридичною особою. Відповідно до п.2.1 Статуту, обов’язком підприємства є утримання у належному стані будинків, які знаходяться у комунальній власності Совєтської селищної громади, а його основною діяльністю є надання комунальних послуг.
Як вбачається з Типового переліку послуг з утримання будинків та прибуткових територій, на КП «Житлсервіс» покладено обов’язок щодо поточного ремонту конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території.
Судом також встановлено, що позивач знаходиться у договірних відносинах з КП «Житлсервіс» Совєтської селищної ради, оскільки сплачує комунальні послуги за утримання будинку , в якому мешкає, та прибудинкової території. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що згідно з ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», права та обов’язки сторін між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах.
Згідно умов Типового договору, який затверджений Постановою КМ України від 12.07.2005 року №560, виконавець зобов’язаний забезпечувати надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій( санітарне-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів,освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо) у будинку, який знаходиться на його балансі, а споживач зобов’язаний своєчасно оплачувати ці послуги за встановленими тарифами.
Відповідно до п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов'язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
При цьому поточний ремонт – це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об’єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію) (лист Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 року № 7/7401).
Пунктом 3 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМ України № 572 від 08.10.1992 року, передбачено, що споживачі ( власники, наймачі приміщень житлових будинків) мають право на відшкодування збитків, завданих їх майну та приміщенням, шкоди, заподіяної їх життю чи здоров’ю внаслідок незадовільного утримання будинку або ненадання чи надання не в повному обсязі житлово-комунальних послуг.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що з правового аналізу змісту Статуту КП «Житлсервіс», Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та Закону «Про житлово-комунальні послуги» витікає, що саме на КП «Житлсервіс» покладено обов’язок по утриманню та обслуговуванню будинку, в якому мешкає позивач, в тому числі по ремонту крівлі.
Як вбачається із Статуту КП «Житлсервіс», воно є підприємством комунальної форми власності , засновником якого є Совєтська селищна рада. Як засновник комунального підприємства і власник житлового фонду територіальної громади, Совєтська селищна рада 05.07.2010 року уклала договір №83 з Приватним будівельним підприємством «Фірма «АВС» на капітальний ремонт крівлі житлового будинку АДРЕСА_1 ( а.с.43)
Колегія суддів вважає, що КП «Житлсервіс», як балансоутримувач спірного будинку і підприємство, на яке покладений обов’язок по утриманню та обслуговуванню вказаного будинку, повинно було контролювати виконання ремонтних робіт , які здійснювались ПБП «Фірма «АВС» у будинку АДРЕСА_1, та перевіряти якість виконаних робіт.
Судом встановлено, що 09.10.10 року квартира, належна позивачці, була затоплена дощовими водами. З актів обстеження квартири від 11.10.2010 року та від 14.10.2010 року вбачається, що в коридорі, ванній кімнаті , кухні та кімнатах мали місце характерні для залиття дощовою водою пошкодження ( а.с.14-15,16-18).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказане залиття мало місце із-за неякісного стану крівлі будинку, відповідальність за технічний стан якої повинно нести КП «Житлсервіс».
На підставі наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПБП «Фірма «АВС» є неналежним відповідачем по справі за позовом ОСОБА_5
Оскільки ПБП «Фірма «АВС» є неналежним відповідачем по справі, не має правових підстав для стягнення з вказаного підприємства на користь ОСОБА_5 компенсації моральної шкоди.
З висновками суду першої інстанції у вказаній частині позову колегія суддів погоджується, знаходить їх заснованими на законі.
Доводи апелянта про те, що не було необхідності в проведенні експертного дослідження для вирішення питання щодо розміру матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_5 внаслідок залиття квартири, на мають правового значення для вирішення вказаної справи, оскільки питання щодо розміру матеріальної шкоди судом не вирішувалось в зв’язку із зверненням ОСОБА_5 з позовними вимогами до неналежного відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування ухваленого судом рішення.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,308 частини 2 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Совєтського районного суду АРК від 22 грудня 2010 року – відхилити.
Рішення Совєтського районного суду АРК від 22 грудня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді :
Моісеєнко Т.І. Іщенко В.І. Полянська В.О.